Справа 2-496/09

                            РІШЕННЯ

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

м. Скадовськ                                      14 вересня 2009 року

 Скадовський  районний суд  Херсонської області в складі:

             головуючої  суді     – Ведмідської Н.І.

             при секретарі           _ Пенза Н.І.

розглянувши  у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за позовом   ОСОБА_1  до ОСОБА_2 ,  Красненської сільської ради Скадовського району Херсонської області,третя особа ОСОБА_3  про визнання недійсними рішення виконкому, свідоцтва про право власності, визнання права власності,  -

В С Т А Н О В И В:

        ОСОБА_1  звернулася з позовом до ОСОБА_2 ,  Краснянської сільської ради з позовом про визнання недійсним п.1 рішення виконкому №16 від 29.01.2003 року, визнання недійсним свідоцтва про право власності ОСОБА_2  на 1\2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , визнання за нею право власності на  1\2 частину цього  будинку.  

        В судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила, що перебуваючи з ОСОБА_2  в шлюбі  побудували житловий будинок АДРЕСА_1 . 26.09.1989 року за рішенням суду шлюб розірвано. В 1991 році відповідач подарував 1\2 частину будинку їхній доньці ОСОБА_3 . Незважаючи, що вона не давала письмової згоди на відчуження будинку, проти відчуження будинку   не заперечує та договір не оскаржує. Однак вважає, що відповідач подарував свою частину в спільному майні подружжя, тому просить визнати за нею право власності на іншу 1\2 частину будинку.Крім цього, враховуючи, що під час розгляду справи їй стало відомо про п.1 рішення №16  виконкому Красненської сільської ради від 29.01.2003 року щодо дозволу видати ОСОБА_2 , свідоцтво на 1\2 частину будинку та про отримане ним свідоцтво на частину будинку АДРЕСА_1 , просить визнати їх недійсними.

        Представник позивача вважає позовні вимоги обгрунтованими, просить їх задовольнити.

        Третя особа проти позову не заперечувала, пояснила, що батько подарував їй в 1991 році  свою частину будинку. Матір проти цього не заперечувала. Вважає, що інша 1\2 частина будинку належить позивачці.

        Представник третьої особи просить задовольнити позовні вимоги.

        Відповідач позов не визнав, пояснив, що дійсно будинок є спільною власністю подружжя, у 1991 році він подарував 1\2 частину будинку ОСОБА_3 ., колишня дружина договір не оспорювала. Він проживає в зазначеному будинку, вже після розлучення здійснив деякі добудови господарських споруд. Вважає, що ним відчужено частину в спільному майні подружжя. а не його частку. Просить в задоволенні позову відмовити.

        Представник відповідача пояснив, що строк давності щодо вимоги про поділ спільного майна подружжя складає три роки, позивачкою він пропущений. Підстав вважати, що ОСОБА_4  відчужено саме його частину в спільному майні подружжя немає, так як майно між подружжям ОСОБА_2  не ділилося, частки не виділялися.  Відповідач іншого житла немає, хворий на онкологічне захворювання, постійно лікується, вважає незаконним позбавити його права власності на  майно та житло.  Просить в задоволенні позову відмовити.      

          Свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ., ОСОБА_9 ., ОСОБА_10  пояснили, що відповідач після розлучення з позивачкою перебудовав у дворі господарські будівлі.

         

        Свідок ОСОБА_11  пояснила, що  на час  видачі  відповідачеві свідоцтва на право власності на частину будинку, працювала секретарем виконкому Краснянської сільської ради.  Свідоцтво видане на підставі заяви ОСОБА_2 , який був на той час розлучений, частина будинку була відчужена дочці. ОСОБА_2  вважається власником будинку  підставі акту забудови, погосподарської книги де його вказано як главу сім”ї.

        Свідок ОСОБА_12 ., працює головою Краснянської ради Скадовьского району, пояснив, що свідоцтво ОСОБА_2  видане на підставі його заяви, погосподарської книги та  акту про прийняття будинку в експлуатації. Саме ОСОБА_2  був забудовником будинку.

        Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

        Сторони не оспорюють, що будинок АДРЕСА_1  будувався  спільно подружжям ОСОБА_2 , шлюб між якими розірвано  26.09.1989 року за рішенням суду.

        Згідно договору дарування від 01.02.1991 року ОСОБА_2  подарував 1\2 частину будинку спільній дочці ОСОБА_3 .

       

              В  п.1  договору зазначено, що будинок належить ОСОБА_2  на підставі запису в по господарський книги №11 рахунок №428 Краснянської сільської ради. Позивачка стверджує, що письмової згоди на відчуження 1\2 частини будинку ОСОБА_13  не давала, однак узнавши у 1991 році від доньки про такий договір, проти нього не заперечувала, та  наміру оскаржувати його немає.

        Пунктом 1 рішенням  виконкому Краснянської сільської ради Скадовського району №16 від 29.01.2003 року,      вирішено видати ОСОБА_2  свідоцтво на право власності на  іншу частину в розмірі  1\2 житлового будинку АДРЕСА_1   ОСОБА_2  , а на підставі цього рішення   ОСОБА_2  видане свідоцтво про право власності на  1\2 частину вищезазначеного будинку.

          Згідно довідки Краснянської сільської ради  від 01.10.1975 року, забудовником будинку та потребує будматеріали.  Крім цього, сторони не оспорюють, що ОСОБА_2  був забудовником будинку та в по господарської  книзі записаний як глава сім”ї.

        Відповідно до ст.29 КпшС України, якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб розділу спільного майна, суд може за позовом одного з них ухвалити рішення про розподіл спільного майна. Для вимоги про розподіл майна, яке є спільною власністю подружжя встановлюється 3 річний строк.

             Стаття 28 КпшС передбачає, що в разі розподілу майна частки подружжя визнаються рівними. Суд також може відступити від рівності часток враховуючи інтереси неповнолітніх  дітей та інтереси іншого з подружжя.

               Враховуючи, що на час укладання ОСОБА_2  договору дарування спільне майно між подружжям ОСОБА_2  не розподілялося, частки кожного з них не виділялися, в натурі будинок не ділився, суд вважає необгрунтваними доводи позивачки про те, що відповідачем відчужено саме його частину будинку.

           Враховуючи, що позивачка знаючи про договір дарування частини будинку не оспорювала його, не бажає оспорювати, слід зробити висновок що вона погодилася на відчуження 1\2 частини спільного майна подружжя.

          Позивачці роз”яснено право змінити позовні вимоги, а саме поновити строк звернення до суду, просити суд розділити спільне майно подружжя яке складається з 1\2 частини будинку та визнати за нею право на 1\4 частину будинку, однак зазначені вимоги не заявлені.

Беручи до уваги, що рішення виконкому № 16 від 29.01.2003 року про видачу відповідачеві свідоцтва на право власності на частину будинку  ухвалене на підставі заяви відповідача, даних по господарської книги та акту прийняття будинку в експлуатацію, де ОСОБА_2  записаний як забудовник та власник, шлюб з позивачкою було вже розірвано, дані про поділ майна подружжя відсутні, суд дійшов висновку що підстави для його скасування відсутні, як й підстави для  визнання недійсним свідоцтва.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 209, 212-215, 367 ЦПК України суд ,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_2   ОСОБА_2   відмовити за необгрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_1  прож. в АДРЕСА_1  на користь ОСОБА_2  прож. в буд. АДРЕСА_1  судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу в сумі 2500грн.

Рішення може  бути оскаржено   до  апеляційного  суду   Херсонської  області  через  Скадовський  районний суд протягом  10 днів з дня проголошення рішення або 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

                                     

                       Суддя                                                                                     Ведмідська Н.І.