Справа № 2-4171/10

Провадження № 2-4171/10

РІШЕННЯ

Іменем України

08.06.2010 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі

головуючого судді Разумовської О.Г., при секретарі Лазарєвій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «АСК «ІНГО Україна» », третьої особи без самостійних вимог - ПАТ «Райффайзен банк Аваль» про стягнення суми страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції та пені та відшкодування моральної шкоди, -

В С ТА Н О В И В:

04. 03. 2010 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «АСК «ІНГО Україна» » про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 89284,00 грн., індексу інфляції у розмірі 8928,40 грн. та пені у розмірі 3348, 15 та відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач, обґрунтовував тим, що між ним та ЗАТ «АСК «ІНГО Україна» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «АСК «ІНГО Україна») було укладено договір страхування засобів наземного транспорту та нещасних випадків від 20. 06. 2008 № 650562212, відповідно до якого було застраховано належний позивачеві транспортний засіб «SSANG YONG ACTION», д/н BE 4870АМ. Зазначений автомобіль було придбано позивачем в кредит., наданий ВАТ «Райффайзен банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен банк Аваль») під заставу. За договором страхування від 20.06. 2008 № 650562212 ПАТ «Райффайзен банк Аваль» є вигодонабувачем. 01. 05. 2009 внаслідок ДТП вказаний автомобіль отримав пошкодження. Позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «АСК «ІНГО Україна» », повідомивши про ДТП, з вимогою про виплату страхового відшкодування, однак відповідач, на думку позивача, необгрунтовано відмовив у виплаті зазначеного відшкодування, посилаючись на умови договору страхування від 20. 06. 2008 № 650562212, відповідно до якого страховик має право цілком чи частково відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник чи його представник порушив Правила дорожнього руху, а саме: виїхав на смугу зустрічного руху в місці, де такий виїзд заборонено. Зазаначеними діями відповідача, на думку позивача, створються перешкоди у користуванні належного йому транспортного засобу. Необхідність морального відшкодування позивач обгрунтовує тим, що внаслідок дій відповідача позивач, зазнав душевних страждань у зв’язку з неможливістю вести звичний спосіб життя, виконувати свої посадові обов’язки та користуватись транспортним засобом. Зазначене стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач, підтримуючи вищевказані позовні вимоги, уточнив, просив суд додатково стягнути з Приватного акціонерного товариства «АСК «ІНГО Україна»» на користь позивача ОСОБА_1 суму витрат з надання правової допомоги у розмірі 3000,00 грн., обставини, викладені в позові, підтвердив, просив суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти задоволення позову заперечив через наступне. Позивач безпідставно вимагає виплати страхового відшкодування, оскільки відповідно до п.п. «и» п. 8. 2 договору страхування від 20. 06. 2008 № 650562212 та п. 5.2.1 Правил страхування страховик має право цілком чи частково відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник чи його представник порушив Правила дорожнього руху, а саме: виїхав на смугу зустрічного руху в місці, де такий виїзд заборонено. Факт виїзду позивача на смугу зустрічного руху підтверджується постановою Ялтинського міського суду АР Крим від 15. 05. 2009. У задоволенні позовних вимог просив суд відмовити, посилаючись на їх безпідставність та необгрунтованість.

Представник третьої особи ПАТ «Райффайзен банк Аваль» в судовому засіданні просив суд позовні вимоги позивача задовольнити, зазначивши, що у випадку невиплати ОСОБА_1 страхового відшкодування для останнього є ризик виникнення простроченої заборгованості за кредитним договором, що в свою чергу спричинить погіршення кредитного портфелю ПАТ «Райффайзен банк Аваль».

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ЗAT «АСК «ІНГО Україна» (правонаступником, якого є Приватне акціонерне товариство «АСК «ІНГО Україна») договір страхування засобів наземного транспорту та нещасних випадків від 20. О6. 2008 № 650562212, відповідно до якого було застраховано належний позивачеві транспортний засіб «SSANG YONG ACTION», д/н BE 4870AM.

При укладанні вказаного договору страхування відповідач у відповідності до cm. 20 Закону України «Про страхування», cm. 988 ЦК України ознайомив позивача з умовами та Правилами страхування, що позивач засвідчив особистим підписом.

01. 05. 2009 страхувальник під час керування застрахованим транспортним засобом, на 0 км. в м. Ялта (автодорога Ялта - Сімферополь) скоїв дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої пошкодив застрахований транспортний засіб.

01. 05. 2009 позивач повідомив відповідача про ДТП та в подальшому звернувся до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування, про що повідомив позивача листом від 03. 07. 3009 за № 5301. Підставою для прийняття такого рішення було порушення з боку позивача вимог п.п. «и» п. 8.2 договору страхування від 20. 06. 2008 № 650562212 і п. 5.2.1 Правил страхування, відповідного до яких страховик (відповідач у справі) має право цілком чи частково відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник (позивач у справі) чи його представник порушив Правила дорожнього руху, а саме: виїхав на смугу зустрічного руху в місці, де такий виїзд заборонено.

Порушення Правил дорожнього руху України, а саме вимог п. 12. 1, яке призвело до настання дорожньо-транспортної пригоди було встановлено співробітниками ДА І під час огляду місця події та в подальшому найшло підтвердження під час судового розгляду адміністративної справи. Під час судового розгляду, як то свідчить Постанова Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 15.05.2009, досліджувались протокол про адміністративне правопорушення, пояснення всіх учасників події, протокол огляду місця події, схема до нього та фотоматеріали. Вказаною постановою суду позивача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого cm. 124 КУпАП та було притягнуто до адміністративної відповідальності.

В судовому засіданні позивач в своїх поясненнях визнав втрату керування автомобілем, однак не заперечував і її прямий наслідок, тобто виїзд на зустрічну смугу та обумовлене цим скоєння ДТП.

Відповідно до вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно до постанови Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 15.05.2009 не правильно вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, на закругленні дороги виїхав вліво на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з транспортними засобами.

Відповідно до ч. З cm. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, що до якої встановлені ці обставини.

Відповідно до ч. 2 cm. 26 Закону України «Про страхування» умовами договору страхування, можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Відповідно до ч. 4 cm. 26 Закону України «Про страхування» відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку

Відповідно до ч. 2 cm. 991 ЦК України договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Згідно cm. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно cm. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до cm. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановлену цивільно-процесуальним кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів.

У відповідності до cm. 64 Конституції України право на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод не підлягає обмеженню. Дане право гарантоване усім фізичним та юридичним особам, права і свободи чи інтереси яких порушені, невизнані або оспорені.

Згідно cm. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у спосіб визначений законами України.

У відповідності до cm. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,поданим у відповідності до норм ЦПК в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін.

Згідно cm. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до cm. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно cm. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. З cm. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,. встановлених ЦПК України.

Судом, були надані рівні можливості сторонам процесу щодо подання доказів, їх дослідження і доведення перед судом їх переконливості.

Таким чином, на підставі досліджених вищевказаних письмових доказів та пояснень сторін в судовому засіданні було встановлено, що відповідач діяв в межах та неї підставі чинного законодавства та договору страхування від 20. 06. 2008 № 650562212, зі сторони відповідача порушень чинного законодавства не встановлено, а тому позовні вимоги позивача не підлягають суд вважає такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності зі cm. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з п. п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 p..J 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з ’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діямг вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значенні для вирішення спору.

Суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає зі необхідне у задоволенні позовних вимог по відшкодуванню моральної шкоди відмовити оскільки позивачем в судовому засіданні ке надано доказів, що їх обгрунтовують.

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, в результаті всебічного, повного та об'єктивного їх розгляду в судовому засіданні, суд вважає у задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 208-218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного

товариства «АСК «ІНГО Україна» », третьої особи без самостійних вимог - ПАТ

«Райффайзен банк Аваль» про стягнення суми страхового відшкодування, з урахуванням індексу інфляції та пені та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення набирає законної сили через 10 днів після його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва у строк та порядок, передбачений ст. ст. 294-296

ЦПК України.

Суддя О.Г. Разумовська