ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" ( м. Київ) 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Лана Плюс" ( м. Дніпропетровськ ) 

про стягнення 68 787,85 грн.

Суддя  Кощеєв І.М.

Представники:

  Від Позивача: Чабанець Д. С. ( дов. від 06.03.2009 р. ) - представник

  Від Відповідача: Камінський І.Л. ( дов. №17-юр від 07.09.09 р. ) - представник  

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача ( згідно зменшення позовних вимог ) про  стягнення 68 546 грн. 05 коп. заборгованості, згідно Генерального договору факторингу № 20-08Ф від 01.01.2008 р., укладеного між сторонами та  Додаткових  угод за  № 34 від 09.09.2008 р., № 36 від 23.09.2008 р. та № 37 від 30.09.2008 р., укладених  між  сторонами. Ціна позову складається з: 64 527 грн. 81 коп. - суми платежу за надане фінансування; 3 571 грн. 77 коп. - суми пені, нарахованої згідно п. 7.5 Договору факторингу  та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР; 446 грн. 47 коп. - 3% річних від простроченої суми, нарахованих згідно до ст. 625 ЦК України.

Підстави з якими Позивач пов”язує свої позовні вимоги –не виконання Відповідачем зобов”язань передбачених умовами договору, щодо сплати суми заборгованості.

  Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначаючи на їх необґрунтованості та безпідставності, оскільки  додаткова угода № 36 зовсім не містить пункту, що стосується стягнення штрафних санкцій. Також вказує на те, що позовна  заява не містить ані розрахунку платежів за факторингове фінансування за вказаний період ані обґрунтування цих сум.  

         Відповідачем заявлена зустрічна позовна заява, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Лана Плюс"  просить суд :

1.          Визнати п.1.7. Додаткової угоди № 34 від 09 вересня 2008 року до Генерального
договору факторингу № 20-08 Ф від 01.01.2008 року недійсним.

2.          Визнати п.1.7. Додаткової угоди № 36 від 23 вересня 2008 року до Генерального
договору факторингу № 20-08 Ф від 01.01.2008 року недійсним.

3.          Визнати п. 1.8. Додаткової угоди № 37 від 30 вересня 2008 року до Генерального
договору факторингу № 20-08 Ф від 01.01.2008 року недійсним.

          Підстави з якими Відповідач пов”язує свої зустрічні позовні вимог : п. 1.7. додаткової угоди № 34, п. 1.7. додаткової угоди № 36 та п. 1.8. додаткової угоди № 37 встановлене плату за користування фінансуванням у відповідності до курсу долару США, тобто в доларовому еквіваленті. За змістом цих пунктів додаткових угод витрати у доларовому еквіваленті враховуються не на момент надання фінансування (витрати на імпортну складову фінансування), як цього вимагає законодавство, доларовий еквівалент застосовується угодою на суму сплати за користування фінансуванням на момент виконання Клієнтом угоди. Тобто Фактор може нести витрати у доларовому еквіваленті на момент фінансування, що й повинно бути відображено в ціні плати за користування фінансуванням.

        На підставі наведеного, Відповідач вважає спірні пункти такими, що суперечать актам цивільного законодавства, а саме Господарському кодексу України та Постанові Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 р. № 1998.

       Відповідач проти задоволення зустрічної позовної заяви заперечує, зазначаючи на тому, що ТОВ «Лана Плюс»підписанням Додаткової угоди № 34 від 09.09.2008 р., Додаткової угоди № 36 від 23.09.2008р. та Додаткової угоди N° 37 від 30.09.2008 р. до Генерального договору факторингу № 20-08 Ф від 01.01.2008 р. виявило своє вільне волевиявлення та погодилося з усіма умовами. Плата за надані факторингові операції встановлюється у національній валюті України з дотриманням вимог чинного законодавства України, із тому числі нормам Цивільного кодексу. ТОВ «Лана Плюс»мало можливість у встановленому порядку ставити питання про внесення змін до договору або визнання його повністю або частково недійсним. На час розгляду справи відповідні зміни до договору не внесено, тому п. 1.7. Додаткової угоди № 34 від 09.09.2008р., Додаткової угоди № 36 від 23.09.2008р., п. 1.8. Додаткової угоди № 37 від 30.09.2008р є дійсними та підлягають застосуванню.

     Клопотання  про застосування засобів технічної фіксації судового процесу ( аудіо      запис ) представниками сторін  не заявлялося.

     В судовому засіданні 24.09.2009 р., за згодою представників сторін  було оголошено судом вступну та резолютивну частини судового рішення.         

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

                                          ВСТАНОВИВ:

Відповідно до умов Генерального договору факторингу № 20-08 Ф від 01.01.2008 р., Додаткової угоди  № 34 від 09.09.2008 р., Додаткової  угоди № 36 від 23.09.2008 р., Додаткової  угоди № 37 від 30.09.2008 р., укладених до Договору факторингу,  Товариство з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" ( Фактор ) надало Товариству з обмеженою відповідальністю  "Лана Плюс"  ( Клієнт ) фінансування під відступлення права майбутньої грошової вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет", яке виникло на підставі Договору поставки № 11212 від 01.07.2008 р. за накладними.

У відповідності до п. 4.1. Договору факторингу розмір оплати за користування грошовими коштами, переданими Фактором у розпорядження Клієнтові, та за адміністрування дебіторської заборгованості Клієнта визначається у Додаткових  угодах до цього договору.

     П. 1.7. додаткову угоду № 34 до генерального договору факторингу № 20-08 Ф від 01.01.2008 р. передбачено наступне «У випадку коли курс долара США (поточний курс), встановлений НБУ на дату погашення договірної суми Боржником за цією додатковою угодою або уразі повернення суми наданого фінансування Клієнтом за цією додатковою угодою, більше курсу долару США (початковий курс), встановленого НБУ на дату надання фінансування за даною додатковою угодою, Клієнт сплачує Фактору у строк, передбачений п. 4.5. генерального договору факторингу додатковий платіж за факторингове фінансування залежно від розміру договірної суми або розміру фактичного фінансування, і визначається за відповідною формулою.

    П. 1.7. додаткової угоди факторингу № 20-08 Ф від 01.01.2008 р. передбачено наступне «У випадку, якщо курс пропозиції долара США за міжбанківським котируванням на підставі поточних котирувань купівлі/продажу за розрахунком ЗАТ «УМВБ»на дату погашення договірної суми Боржником за цією додатковою угодою або уразі повернення суми наданого фінансування Клієнтом за цією додатковою угодою, більше курсу долару США (початковий курс), встановленого НБУ на дату надання фінансування за даною додатковою угодою, Клієнт сплачує Фактору у строк, передбачений п.4.5. генерального договору факторингу додатковий платіж за факторингове фінансування залежно від розміру договірної суми або розміру фактичного фінансування, і визначається за відповідною формулою.

       П. 1.8. додаткової угоди № 37 до генерального договору факторингу № 20-08 Ф від 01.01.2008 р. передбачено наступне «У випадку, якщо курс пропозиції долара США за міжбанківським котируванням на підставі поточних котирувань купівлі/продажу за розрахунком ЗАТ «УМВБ»на дату погашення договірної суми Боржником за цією додатковою угодою або уразі повернення суми наданого фінансування Клієнтом за цією додатковою угодою, більше курсу долару США (початковий курс), встановленого НБУ на дату надання фінансування за даною додатковою угодою, Клієнт сплачує Фактору у строк, передбачений п.4.5. генерального договору факторингу додатковий платіж за факторингове фінансування залежно від розміру   договірної   суми   або   розміру   фактичного   фінансування,   і   визначається   за відповідною формулою.

 Відповідно до наданих Позивачем документів ( не спростованих Відповідачем ), Клієнтом  було прострочено платежі за факторингове фінансування згідно п. 1.8. Додаткових угод № 34 від 11.09.2008 р., № 36 від 28.09.2008 р. та № 37 від 22.09.2008 р. до Генерального договору факторингу № 20-08 Ф від 01.01.2008 р.  

 29.01.2009 р. Позивач надіслав Відповідачу лист (вих. № 184 ) щодо  невиконання Клієнтом зобов'язання відповідно до Генерального договору факторингу № 20-08 Ф від 01.01.2008 р., ТОВ "Лана"  вимоги Позивача не виконало.

За розрахунками Позивача ( не спростованими Відповідачем ) сума заборгованості по платежу за надане фінансування склала 64 527 грн. 81 коп.  

Суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання  належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо інше  не   встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦК України ).

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст. 530 ЦК України ).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за  договором  факторингу  ( фінансування  під відступлення права  грошової  вимоги )  одна  сторона   ( фактор )   передає   або зобов'язується  передати  грошові  кошти  в  розпорядження  другої сторони (клієнта) за плату,  а клієнт відступає або зобов'язується відступити  факторові  своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

         Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  ( неналежне   виконання ).

Отже, факт не виконання Відповідачем зобов’язань за договором, матеріалами справи доведено, Відповідачем не спростовано.

        Ст. 611 ЦК України передбачено, що уразі порушення зобов’язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

        Відповідно ст. 546 ЦК України виконання зобов”язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

       Згідно зі ст. 549 ЦК України, пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання.

        Якщо   предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства ( ст. 551 ЦК України ).

        Згідно п. 7.5 договору,  у  випадку прострочки перерахування Клієнтом боргу ( суми фінансування ) або плати за надане фінансування, Клієнт виплачує Факторові пеню в розмірі подвійної облікоовї ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки.   

Оскільки Відповідач не сплатив  суму заборгованості у строки, передбачені Договором факторингу та Додатковими угодами,  Позивачем  нараховано пеню у розмірі, що становить 3 571 грн. 77 коп.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми.

За розрахунками Позивача  сума 3% річних  від простроченої суми за невиконання грошового зобов”язаннь, складає  446 грн. 47 коп.

Враховуючи наведене, господарський суд вважає позовні вимоги Позивача обгрунтованими та такими, що підлягають у повному обсязі.

 Щодо зустрічних позовних вимог пов”язаних із визнанням недійсними : п. 1.7. Додаткової угоди № 34 від 09.09.2008 р., п. 1.7. Додаткової угоди № 36 від 23.09.2008 р. п. 1.8. Додаткової угоди № 37 від 30.09.2008 р., господарський суд не знаходить для їх задоволення, виходячи з наступного.

     Відповідно до постанови Пленума Верховного Суду України N 3 від 28.04.1978 р. «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», угода  може  бути  визнана  недійсною  лише  з підстав і за наслідками, передбаченими законом.  Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

            Відповідність чи  невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися  господарським  судом стосовно законодавства, яке діяло  на  момент  укладення  спірної  угоди.  У  разі  коли після укладення  угоди  набрав  чинності  акт законодавства, норми якого інакше  регулюють  договірні  відносини, ніж ті, що діяли в момент укладення  угоди, сторони вправі керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо останній не має зворотної сили ( роз”яснення ВАСУ N 02-5/111 від 12.03.1999 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” ).

            Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення  правочину  стороною  ( сторонами ) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  ст. 203 ЦК України. Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

      Ст. 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину : 1. Зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства. 2. Особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним   і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх,  неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

     Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Отже, ТОВ «Лана Плюс»підписанням Додаткової угоди № 34 від 09.09.2008 р., Додаткової угоди № 36 від 23.09.2008р. та Додаткової угоди N° 37 від 30.09.2008р. до Генерального договору факторингу № 20-08 Ф від 01.01.2008р. виявило своє вільне волевиявлення та погодилося з усіма умовами, визначеними у додаткових угодах.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на Відповідача.

Згідно зазначеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 60, 82 - 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Первісний позов - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лана Плюс" ( м. Дніпропетровськ ) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Факторинг" ( м. Київ) - 64 527 грн. 81 коп. - суми  платежу  за надане фінансування; 3 571 грн. 77 коп. -  пені; 446 грн. 47 коп. - 3% річних від простроченої суми; 685 грн. 46 коп. витрати по сплаті держмита; 312 грн. 50 коп. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу. Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.  

В задоволенні зустрічного позову –відмовити.

      Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.          

       Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.