Справа № 199/6480/16-ц

(2/199/2783/16)

РІШЕННЯ

Іменем України

29.12.2016 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

судді Скрипник О.Г..

секретарі Голубніченку В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення суми боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, про стягнення суми боргу за договором позики.

В обґрунтування позову зазначив, що 21.04.2012 року між ним та відповідачем був укладений договір позики, відповідно до якого позивач передав у позику відповідачу грошові кошти у сумі 2 200 000, 0 грн, які відповідач зобов’язувався повертати позивачу згідно графіку, у строки, передбачені договором.

Позивач зазначає, що він належним чином виконав свої зобов’язання за довго ром позики та надав відповідачу вказану вище суму грошових коштів, натомість відповідач повернув грошові кошти з порушенням графіку повернення, у зв’язку з чим виникло прострочення виконання грошового зобов’язання.

Зважаючи на викладене вище, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь індекс інфляції у розмірі 489 687, 75 грн, 3% річних – 52 084, 94 грн, а також судовий збір у розмірі 5 417, 73 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив застосувати строки позовної давності та відмовити в позові.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що 21.04.2012 року між позивачем та відповідачем був укладений договір позики, відповідно до якого позивач передав у позику відповідачу грошові кошти у сумі 2 200 000, 0 грн, які відповідач зобов’язувався повертати позивачу згідно графіку, у строки, передбачені договором

На виконання умов договору позики, відповідач сплатив позивачу суму грошових коштів у розмірі 2000000 грн.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина перша стаття 1050 ЦК України).

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, підставою застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

Згідно зі статтями 251, 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як убачається з розписки, відповідач в повному обсязі виконав свої зобов’язання за довговором позики, будь-яких вимог з приводу неналежного виконання чи невиконання зобов’язань за договором позики, позивач до відповідача не пред’являв. Отже виконання вважається таким, що прийнято кредитором.

Крім того, позивач пропустив строки для звернення до суду за захистом свого порушеного права. Як убачається з договору позики, сторони встановили як строк дії договору – до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов’язань, так і строки виконання зобов’язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк до – 20.04.2014року.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов’язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору позики. Строк виконання кожного щомісячного зобов’язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п’ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

За умовами договору позики та графіком погашення заборгованості, позичальник зобов’язаний погасити заборгованість шляхом внесення коштів щомісяця, з 20.10.2012 року по 20.04.2014 року.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

З графіку повернення позики вбачається, що грошові кошти у сумі 100000, 0 грн позивач повернув: 28.11.2012 року замість 20.10.2012 року, 100 000, 0 грнр-15.03.2013 року замість 20.11.2012 року, 100000, 0 грн – 19.04.2013 року замість 20.12.2012 року, 100 000, 0 грн – 12.06.2013 року замість 20.02.2012 року, 100 000 грн – 31.08.2013 року замість 20.03.2012 року.

Ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами до 20 числа (включно) кожного календарного місяця, наступного за звітним, у рахунок якого вносяться кошти, то початок перебігу позовної давності для пред’явлення вимоги щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат необхідно застосовувати саме з часу, коли позикодавець дізнався про порушення свого права, тобто з 31.08.2013 року.

Згідно заявлених позивачем вимог, про порушення права на повернення грошових коштів позивач дізнався в 2012 році, проте будь-яких вимог щодо сплати трьох процентів річних та індексу інфляції до відповідача не заявляв.

Оскільки позивач не звернувся в трирічний строк до суду за захистом свого порушеного права, прошу застосувати строки позовної давності та відмовити в позові щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат в частині повернення грошових коштів за період з 20.10.2012 року по 20.03.2012 року, які складають загальний розмір 500 000, 0 грн.

Суд також вважає, що в решті позовних вимог слід також відмовити , оскільки позивач прийняв від відповідача виконання зобов’язання в повному обсязі, будь-яких претензій до відповідача щодо неналежного виконання умов договору позики не пред’являв.

Зважаючи на викладене вище, керуючись ст.ст. 251, 252, 253, 254, 255, 256, 261, 267, 530, 612, 625, 1049 ЦК України, ст.ст. 215-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення суми боргу за договором позики- залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя О.Г. Скрипник