ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"20" липня 2006 р. | справа № 20-2/057 |
За позовом | Українського науково-дослідного інституту вивчення екологічних проблем (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 6) |
до відповідача | державного підприємства “Качинський +” (99813, м. Севастополь, с. Андріївка) |
про | стягнення суми заборгованості у розмірі 19484,61 грн. |
та зустрічною позовною заявою | державного підприємства “Качинський +” |
до відповідача | Українського науково-дослідного інституту вивчення екологічних проблем |
про | стягнення 17872,19 грн. |
Суддя Шевчук Н.Г.
Представники:
від позивача –не з’явився;
від відповідача –Корнілова Ю.Є., довіреність № 466 від 31.03.2006.
СУТЬ СПОРУ:
Український науково-дослідний інститут вивчення екологічних проблем (далі –Інститут) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до державного підприємства “Радгосп-завод “Качинський” про стягнення суми заборгованості у розмірі 19484,61 грн. (в тому числі: 14046 грн. –основний борг, по договору за виконані роботи по розробці робочої документації біоінженерних споруд по очищенню стічних вод с. Сонячний радгоспу-заводу “Качинський”.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на статті 6, 203, 214 Цивільного кодексу УРСР 1963 року.
Ухвалою від 13.04.2006 у порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України суд здійснив заміну відповідача –державного підприємства “Радгосп-завод Качинський” його правонаступником –державне підприємство “Качинський+” (арк. с. 35).
Відповідач проти позову заперечує у зв’язку з неналежною якістю виконаних позивачем робіт по договору, оскільки робочий проект двічі відхилявся від погодження Державним науково-дослідним і проектно-вишукувальним інститутом “УкрНДІволоканалпроект” за невідповідністю науковим, технічним, екологічним і іншим вимогам, і Інститут не усунув недоліки (арк.. с. 36-37).
Державне підприємство “Качинський+” (далі –ДП “Качинський+”) звернулось із зустрічним позовом до Інституту про стягнення 17872 грн. 19 коп., з яких 6000 грн. попередньої оплати по договору, 6013 грн. 80 коп. неустойки, 480 грн. 55 коп. –3% річних, 1597 грн. 84 коп. –інфляційні збитки, 3780 грн. –збитки (арк.. с. 44-47).
В обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач також посилається на норми статей 6, 203, 214 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, а також статті 165 названого Кодексу.
Інститут проти зустрічного позову заперечує, оскільки вважає, що Державним науково-дослідним і проектно-вишукувальним інститутом “УкрНДІволоканалпроект” є конкуруючою з позивачем організацією, а тому його висновок не може вважатися об’єктивним (арк.. с. 83-85).
У передбаченому статтею 77 Господарського процесуального кодексу України порядку розгляд справи відкладався, у судовому засіданні 26.06.2006 оголошувалась перерва.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін суд
ВСТАНОВИВ:
Український науково-дослідний інститут вивчення екологічних проблем (Виконавець) і державне підприємство “Радгосп-завод “Качинський”, правонаступником якого є ДП “Качинський+”, (Замовник) 01.07.2002 був укладений договір № 1.4-746 на виконання (передачу) проектної документації (далі - Договір), відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання роботи: “Біоінженерні споруди по очищенню стічних вод с.Сонячний радгосп-заводу “Качинський”. Робоча документація.” (далі - Робочий проект).
Договором (арк. с. 9-16) передбачено, що зміст і строки виконання етапів робіт визначаються календарним планом, ТЗ НТР (технічне завдання). Календарний план є невід’ємною частиною цього договору.
Строк здачі проекту 30.09.2002.
Умовою пункту 1.5 Договору сторони встановили, що приймання і оцінка проектної продукції здійснюється у відповідності з ТЗ НТР, календарним планом, узгодженими сторонами 01.07.2002.
Договірна ціна становить 20046 грн. Оплата здійснюється поетапно по мірі надходження коштів з держбюджету.
Перед початком робіт Замовник оплачує аванс 30% від вартості робіт для оплати витрат на відрядження і придбання матеріалів і обладнання.
Умовами договору (пункт 3.1) сторони встановили, що по завершенню робіт Виконавець надає Замовнику акт здавання-приймання проектної продукції з додатком до нього комплекту технічної і іншої документації, передбаченої Договором, ТЗ НТР або іншими умовами Договору; протоколу засідання комісії Виконавця з висновком про відповідність виконаної роботи Договору, ТЗ НТР і іншим умовам Договору.
Завданням на проектно-пошукові роботи, яке у встановленому порядку погоджено сторонами, передбачено попереднє погодження проектних рішень із зацікавленими відомствами: Укрводопроект, СЕС і управління екології (арк. с. 54).
Державне підприємство “Радгосп-завод “Качинський” згідно умов Договору здійснив авансові платежі на загальну суму 6000 грн., що підтверджується актом звірення взаєморозрахунків між сторонами, актом здавання-приймання науково-технічної продукції та представниками сторін у судових засіданнях (арк. с. 17, 55).
По акту здавання-приймання науково-технічної продукції по додатковій угоді № 1/36 від 27.01.2003 до договору № 1.4-746 від 01.07.2002 по темі “Біоінженерні споруди по очистці стічних вод с.Сонячний радгосп-заводу “Качинський”. Робоча документація” Інститут передав, а державне підприємство “Радгосп-завод Качинський” прийняв науково-технічну продукцію, яка відповідає вимогам додаткової угоди № 1/36 від 27.01.2003 до договору і технічному завданню до договору № 1.4-746 від 01.07.2002 і належним чином оформлена (арк. с. 17).
Відповідно до цього акту договірна ціна робіт становить 16705 грн., а з урахуванням раніше сплаченого авансу 6000 грн. залишок вартості становить 14046 грн., про стягнення якої позивач і заявив позов.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що не всі обставини, відображені у зазначеному акті, відповідають дійсності.
Так, згідно листа Українського державного науково-дослідного і проектно-вишукувального інституту “УкрНДІволоканалпроект” (арк. с. 93) робочий проект “Біологічні очисні споруди вин заводу “Качинський” і селища Сонячний”, розроблений Українським науково-дослідним інститутом екологічних проблем м.Харків у 2002 році, надійшов на погодження в УкрНДІводоканалпроект від Радгосп-заводу “Качинський” при супровідному листі № 455 від 17.02.2003. УкрНДІводоканалпроект зазначений проект не узгоджений і повернутий на доопрацювання листом № ТФ-21577/432 від 03.03.2003. Радгосп-завод “Качинський” супровідним листом № 1132 від 11.06.2003 повторно передав УкрНДІводоканалпроект матеріали до робочого проекту після його доопрацювання. Розглянувши надані матеріали УкрНДІводоканалпроект листом № ТФ-21568-825 від 27.06.2003 повторно відхилив проект від узгодження і направив його на доопрацювання. У подальшому проект в УкрНДІводоканалпроект на розгляд і узгодження не надходили.
Та обставина, що робочий проект на узгодження в екологічні служби і СЕС Інститут не передавав підтверджена також Інститутом у відзиві на зустрічний позов (арк. с. 83-85) та його представником у судових засіданнях.
Відповідно до зазначених листів УкрНДІводоканалпроект № ТФ-21577/432 від 03.03.2003 та № ТФ-21568-825 від 27.06.2003 робочий проект має ряд недоліків, за наявності яких не може бути досягнутий запланований результат, а тому він від узгодження відхиляється і направляється на доопрацювання (арк. с. 57-59).
Враховуючи зазначені обставини в їх сукупності, як передбачено статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що акт здавання-приймання науково-технічної продукції підтверджує сам факт передачі Виконавцем Замовнику науково-технічної продукції, але не є доказом виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов’язань, зокрема, передбаченого абзацом 8 Завдання на проектно-пошукові роботи попереднього погодження проектних рішень із зацікавленими відомствами: Укрводопроект, СЕС і управління екології (арк. с. 54).
Посилання Інституту на необ’єктивність висновків УкрНДІводоканалпроект, який, на думку позивача, є зацікавленою конкуруючою з ним організацією, є безпідставними, а твердження про те, що Замовником йому не були надані повноваження на вчинення дій по узгодженню робочого проекту не приймається до уваги, оскільки позивачем у встановленому порядку не вжиті заходи по спонуканню Замовника вчинити відповідні дії або по внесенню змін у Договір, зокрема, у технічне завдання.
Таким чином, Інститут не виконав договірні зобов’язання.
Посилання позивача і відповідача в обґрунтування своїх вимог на норми Цивільного кодексу УРСР 1963 року суд вважає помилками, оскільки відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Так як цивільних відносин, щодо яких розглядається цей спір, виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, але права та обов’язки продовжують існувати після набрання ним чинності, то до них застосовуються положення цього Кодексу.
Аналогічні положення встановлені і частиною другою пункту 4 господарського кодексу України.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до абзацу другого пункту 4.2.1 Договору за недосягнення з вини Виконавця умов показників, передбачених затвердженим технічним завданням, і таких, що визначають конкурентоспроможність проектної продукції, Замовник має право вимагати повернення всіх отриманих Виконавцем коштів.
Враховуюче викладене зустрічна вимога відповідача про повернення авансового платежу у розмірі 6000 грн. підлягає задоволенню.
У зв’язку з невиконанням Інститутом договірних зобов’язань по узгодженню робочого проекту відповідачем були понесені витрати по оплаті УкрНДІводоканалпроект робіт по узгодженню цього проекту у сумі 3780 грн. (арк. с. 73-75), що є збитками відповідача, які були завдані позивачем, який порушив зобов’язання.
В силу положень частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Нормою пункту 2 статт1 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно статей 230, 231 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Оскільки грошові зобов’язання Інституту перед державним підприємством “Радгосп-завод Качинський” Договором не передбачені, то заявлені відповідачем у зустрічному позові вимоги про стягнення з позивача неустойки, збитків від інфляції і 3% річних безпідставні і задоволенню не підлягають.
Посилання ДП “Качинський +” вимоги про стягнення неустойки на недотримання Інститутом встановленого Договором строку виконання робіт є безпідставним, оскільки абзацом першим пункту 4.2.1 Договору Замовнику надане право вимагати від Виконавця сплати неустойки за зрив строку виконання роботи (етапу), а у випадку, що розглядається, мало місце не зрив строку виконання роботи (етапу), а недосягнення передбачених показників, за що відповідачем відповідно до абзацу другого цього пункту заявлена вимога про повернення авансового платежу.
За таких обставин підстав для задоволення первісного позову не вбачається.
Витрати відповідача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 22, 49, 75, 77, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд
В И Р І Ш И В :
1. В задоволенні первісного позову відмовити.
2. Зустрічний позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Українського науково-дослідного інституту вивчення екологічних проблем (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 6,п/р 26001820047231 у Київському відділенні Харківської обласної філії АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 351016, код 01018380) на користь державного підприємства “Качинський +” (99813, м. Севастополь, с. Андріївна, вул. Центральна, 22, п/р 260093335 у СФ АППБ “Аваль”. МФО 324504, код 32992942):
- авансовий платіж, який підлягає поверненню, у сумі 6000 грн. (шість тисяч грн. 00 коп.);
- збитки у сумі 3780 грн. (три тисячі сімсот вісімдесят грн. 00 коп.);
- витрати по сплаті державного мита у сумі 97 грн. 80 коп. (дев’яносто сім грн. 80 коп.),
- витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 76 грн. 19 коп. (сімдесят шість грн. 19 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині зустрічного позову відмовити.
Суддя Н.Г.Шевчук
Рішення оформлено відповідно
до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 26.07.2006.