УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/8115/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/126/К/17 суддя Шестакова З.С.

Категорія № 27 (1) Суддя-доповідач - Барильська А.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар: Гладиш К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку ст. 197 ч. 2 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа - приватний нотаріус Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бережний Олександр Сергійович про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на 1/2 частину квартири, як об'єкта права спільної сумісної власності, визнання недійсним договору іпотеки та виключення майна з Державного реєстру іпотек, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (надалі - ПАТ «УкрСиббанк») про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на 1/2 частину квартири, як об'єкта права спільної сумісної власності, визнання недійсним договору іпотеки та виключення майна з Державного реєстру іпотек, який під час розгляду справи уточнила та в обґрунтування позову зазначила, що з 2000 року і по теперішній час вона з ОСОБА_4 перебувала у фактичних шлюбних відносинах.

З 18 жовтня 2007 року вони постійно проживають в квартирі АДРЕСА_1, яка була придбана ОСОБА_4 18 листопада 2007 року за спільні сімейні кошти.

18 жовтня 2007 року між ОСОБА_4 та АКІБ «Укрсиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсиббанк», було укладено кредитний договір № 11235765000. В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором, 18 жовтня 2007 року між ОСОБА_4 та Банком було укладено договір іпотеки № 11235765000/11235805000/2/3 квартири АДРЕСА_1.

Оскільки, відповідно до статті 74 СК України, дана квартира є їх спільною сумісною власністю, позивач вважає, що банком були порушені вимоги статті 578 ЦК України, так як на час укладання договору іпотеки № 11235765000/11235805000/2/3 від 18.10.2007 року, вона не надавала нотаріально посвідченої згоди на передачу спірної квартири в іпотеку. Тому вважає, що передача квартири в іпотеку без її згоди є незаконною, що є безумовною підставою для визнання договору іпотеки № 11235765000/11235805000/2/3 від 18.10.2007 року недійсним.

Просила суд встановити юридичний факт її спільного проживання з ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, як об'єкта права спільної сумісної власності.

Визнати недійсним договір іпотеки № 11235765000/11235805000/2/3 від 18.10.2007 року, укладений між ОСОБА_4 та АКІБ «Укрсиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсиббанк», посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Бережним О.С. 18 жовтня 2007 року та зареєстрований у реєстрі за № 4063.

Виключити з Державного реєстру іпотек, реєстраційний запис тип обтяження, зареєстрований 18 жовтня 2007 року, стосовно квартири АДРЕСА_1, яка була предметом за Договором іпотеки № 11235765000/11235805000/2/3 від 18.10.2007 року.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2016 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Встановлено юридичний факт спільного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, як об'єкта права спільної сумісної власності.

В іншому в позові ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ УкрСиббанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_2 та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог.

Зокрема, представник Банку вважає, що в судовому засіданні не встановлено і не підтверджено, чи були між сторонами стосунки, що притаманні подружжю, чи вели вони спільний бюджет і спільне господарство, а також не з'ясована ступень участі ОСОБА_2 у набутті спірного нерухомого майна. Зазначає, що рішення суду ґрунтується тільки на поясненнях свідків.

Вважає, що матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на час придбання спірного майна разом не проживали і на них не поширюються положення ст. 74 СК України.

Крім того, на думку представника відповідача, судом, при ухваленні рішення, при встановленні факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, не взято до уваги борг ОСОБА_4 за кредитними договорами.

Також, апелянт вважає, що судом не взято до уваги те, що позивачем пропущено строк позовної давності на подачу позову, що є підставою для відмови у позові.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення зазначених позовних вимог.

На думку представника позивача, висновок суду про те, що банк не знав і не міг знати про перебування ОСОБА_4 у фактичних шлюбних відносинах з позивачем, а тому Банк діяв добросовісно, - не ґрунтується на діючих правових нормах.

Зазначає, що спірна квартира була передана ОСОБА_4 в іпотеку Банку без згоди позивача незаконно, що є безумовною підставою для визнання договору іпотеки недійсним.

На думку представника позивача, Банк знав про фактичні шлюбні відносини ОСОБА_4 та ОСОБА_2, які придбавали квартиру для спільного сімейного проживання, оформлювали її спільно і позивач була в цих відносинах поручителем. І банк не надав в судовому засіданні доказів, які б спростовували ці твердження.

Крім того, представник позивачапосилається на те, що на момент укладання договору іпотеки 18.10.2007 року, право власності на іпотекодавцем зареєстровано не було, а тому об'єкт іпотеки не міг бути відчужений ОСОБА_4

Представник позивача вважає, що в рішенні суду не дано оцінки позовній вимозі щодо виключення з державного реєстру іпотек реєстраційного запису про спірний іпотечний договір.

В запереченнях на апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк», представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_6, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Банку, залишивши в силі рішення суду в оскаржуваній ПАТ «УкрСиббанк», частині.

В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від представника відповідач ПАТ «УкрСиббанк» та третьої особи приватного нотаріуса Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бережного О.С. надійшли заяви про розгляд справи буз їх участі.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку учасників процесу в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, з наступних підстав.

Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, згідно акту № 298 від 14 травня 2015 року, складеного майстром, бухгалтером та інженером ТОВ «КК «ДомКом Нікополь» зі слів сусідів, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 З жовтня 2012 року та по теперішній час без реєстрації за зазначеною адресою проживають: позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_4 (а.с. 12, 20).

З довідки № 4244 ТОВ «КК «ДомКом Нікополь» вбачається, що відповідач ОСОБА_4 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1, був зареєстрований з 19.01.2007 року по 16.10.2012 року. Позивач ОСОБА_2 була зареєстрована з 19.01.2007 року по 23.05.2010 року, потім, змінивши прізвище на «ОСОБА_2» - з 23.05.2010 року по 16.10.2012 року (а.с. 13).

Відповідно до повідомлення Нікопольського міськрайонного відділу РАЦС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетрвоській області № 1766/06-29 від 05.07.2016 року, актовий запис про шлюб на гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_12, укладений в період з березня 2000 року по листопад 2015 року - відсутній (а.с. 139).

Як вбачається зі свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1, 11 березня 1994 року було розірвано шлюб між ОСОБА_13 та позивачем ОСОБА_2 (а.с. 147).

Згідно свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2, позивач ОСОБА_2 28 травня 2010 року змінила ім'я на ОСОБА_2 (а.с. 146).

Відповідачу ОСОБА_4 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 18 жовтня 2007 року, посвідченого нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Бережним О.С., зареєстрованого в реєстрі за № 4061 (а.с. 9-11).

Звертаючись з позовом про встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на 1/2 частину квартири, як об'єкта спільної сумісної власності, позивач зазначила, що з 2000 року вона з ОСОБА_4 перебуває у фактичних шлюбних відносинах, проживають разом, а з 18.10.2007 року проживають в спільній квартирі АДРЕСА_1, яка була придбана ОСОБА_4 за спільні сімейні кошти в період фактичних шлюбних відносин..

Задовольняючи позов в частині встановлення юридичного факту спільного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, як об'єкта спільної сумісної власності, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в цій частині.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, виходячи з наступного.

Пунктом 5 частини першої статті 256 ЦПК України передбачено встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Встановлення цього факту судом можливе у випадку, коли потрібно вирішити питання про виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав.

За положеннями ч.ч. 1 та 2 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Разом з тим, згідно із ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тобто, при застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що вказана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

В розумінні ст. 3 СК України, сім`я - це союз двох або кількох осіб, котрі є членами сім`ї. Члени сім`ї пов`язані спільним побутом, що стосується лише тих випадків, коли члени сім`ї проживають разом. Положення закону стосовно наявності взаємних прав і обов`язків членів сім`ї містять вказівку не на ознаку сім`ї, а на наслідки визнання спільних осіб сім`єю: якщо конкретні особи визнаються членами однієї сім`ї, то між ними існують сімейні відносини і у них виникають взаємні права і обов`язки.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки ТОВ «КК «ДомКом Нікополь» № 4244 вбачається, що відповідач ОСОБА_4 є власником спірної квартири, а позивач ОСОБА_2 була зареєстрована у спірній квартирі з 19.01.2007 року по 23.05.2010 року та, змінивши прізвище на «ОСОБА_2» - з 23.05.2010 року по 16.10.2012 року (а.с. 13).

Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15, підтверджували той факт, що позивач ОСОБА_2 з відповідачем ОСОБА_4 з 2000 року по теперішній час проживають однією сім'єю як чоловік та жінка, ведуть спільне господарство та мають спільний побут, спільно придбали квартиру та проживають в ній.

Відповідачем ОСОБА_4 зазначений факт не оспорюється.

Відповідно до довідки Нікопольського міськрайонного відділу РАЦС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області № 1766/06-29 від 05.07.2016 року, актовий запис про шлюб на гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_12, укладений в період з березня 2000 року по листопад 2015 року - відсутній (а.с. 139).

Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо встановлення на момент придбання спірної квартири юридичного факту проживання з ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу.

Доводи апеляційної скарги представника ПАТ «УкрСиббанк» про те, що в судовому засіданні не встановлено і не підтверджено чи були між стронами стосунки, що притаманні подружжю, чи вели вони спільний бюджет і спільне господарство, не з'ясована ступень участі ОСОБА_2 у набутті спірного нерухомого майна, а також матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на час придбання спірного майна разом не проживали і на них не поширюються положення ст. 74 СК України, - колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та поясненнями свідків, допитаних судом першої інстанції.

Посилання представника ПАТ «УкрСиббанк» в апеляційній скарзі на те, що судом, при ухваленні рішення, при встановленні факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, не взято до уваги борг ОСОБА_4 за кредитними договорами, колегія суддів не бере до уваги, оскільки питання щодо наявності у відповідача ОСОБА_4 боргу перед ПАТ «УкрСиббанк» не є предметом розгляду даної цивільної справи, а також не є предметом розгляду питання щодо поділу майна подружжя.

Доводи апеляційної скарги представника ПАТ «УкрСиббанк» про те, що позивачем пропущено строк позовної давності на подачу позову, що є підставою для відмови у позові, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки до даних правовідносин не застосовується позовна давність.

Частиною 1 ст. 36 СК України передбачено, що шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки позивачем ОСОБА_2 належними та допустимими доказами було доведено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 у період придбання спірної квартири, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, як об'єкта права спільної сумісної власності.

Звертаючись з позовом про визнання недійсним договору іпотеки, ОСОБА_2 зазначила, що відповідачем ОСОБА_4 18.10.2007 року було укладеного договір іпотеки з ПАТ «УкрСиббанк», без її згоди, як співвласника квартири, у зв'язку з чим даний договір іпотеки є недійсним.

Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції виходив з добросовісності відповідачів при укладанні іпотечного договору, оскільки на час укладання договору іпотеки Банк не знав і не міг знати про те, що спірна квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 і що позивач не надавала згоди до укладення даного договору.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 жовтня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_4 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11235765000, відповідно до якого Банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 63600 доларів США, що дорівнює еквіваленту 321180,00 грн. - для придбання двокімнатної квартири (а.с. 114-117).

18 жовтня 2007 року між ОСОБА_16 та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (а.с. 9-11).

В цей же день 18 жовтня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № 11235765000/11235805000/2/3, відповідно до якого іпотекодавець ОСОБА_4 передав в іпотеку іпотекодержателю ПАТ «УкрСиббане» квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві власності, в рахунок виконання зобов'язань за Договір про надання споживчого кредиту № 11235765000 від 18.10.2007 року (а.с. 7-8).

За змістом ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно ст.ст. 572, 575 ЦК України, іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 578 ЦК України та ст. 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників.

Така згода за своєю правовою природою є одностороннім правочином. Згідно із ч. 1 ст. 219 ЦК України, у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Разом з тим, відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.

Так, пунктом 6 ст. 3 ЦК України, до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Згідно ч. 2 ст. 369 ЦК України та ч. 2 ст. 65 СК України, при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Таким чином, колегія приходить до висновку про те, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Відповідний висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 30 березня 2016 року (справа № 6-533цс16) та згідно зі ст. 360-7 ЦПК України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_4 у період придбання спірної квартириспільно проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, у зв'язку з чим ОСОБА_2 належить 1/2 частка квартири АДРЕСА_1, як об'єкта спільної сумісної власності.

Судом також встановлено, що при укладенні договору купівлі-продажу спірної квартири, ОСОБА_4 заявою від 18.10.2007 року повідомив приватного нотаріуса Бережного О.С. про те, що на час придбання квартири він у зареєстрованому шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах не перебуває (а.с. 69).

З метою забезпечення ОСОБА_4 виконання зобов'язань за кредитним договором 18 жовтня 2007 року між ОСОБА_4 та Банком було укладено Договір іпотеки № 11235765000/11235805000/2/3, згідно з яким останнім передано в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 (а.с.7-8).

Відповідно до п. 1.4. договору іпотеки № 11235765000/11235805000/2/3, укладеним 18.10.2007 року між ОСОБА_4 та Банком, - іпотекодавець свідчить, що предмет іпотеки належить йому на праві особистої приватної власності, нікому іншому не проданий, не подарований, не переданий в іпотеку, не наданий в оренду, в спорі, під забороною, арештом та податковій заставі не перебуває, не є внеском до статутних фондів підприємств або предметом шлюбного договору, прав третіх осіб на нього немає (а.с. 7 зворот).

Крім того, при укладенні іпотечного договору від 18.10.2007 року ОСОБА_4 надав приватному нотаріусу Бережному О.С. заяву, якою підтвердив, що квартира за адресою: АДРЕСА_1, яка передається ним в іпотеку Банку, є його особистою власністю, не є спільною сумісною власністю і осіб, які б могли порушити питання про визнання за ними права власності на квартиру (її частину), в тому числі і відповідно до ст.ст. 62, 74, 97 СК України, немає, так як він в зареєстрованому шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах не перебуває, а також стверджує, що малолітніх та неповнолітніх дітей, які мають право користування вказаною квартирою, не має (а.с. 70).

Таким чином, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про те, що на час укладення договору іпотеки 18 жовтня 2007 року Банк не знав і не міг знати про те, що спірна квартира належить на праві спільної сумісної ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і що ОСОБА_2 не надала згоди на укладення цього договору, а сам ОСОБА_4 приховав цю інформацію, не лише не повідомивши про це Банк, а повідомив про протилежне, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог та не приймає у зв'язку з цим до уваги доводи апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в цій частині.

Посилання представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що на момент укладання договору іпотеки 18.10.2007 року, право власності на іпотекодавцем зареєстровано не було, а тому об'єкт іпотеки не міг бути відчужений ОСОБА_4, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, як вбачається з п. 1.1. договору іпотеки, спірна квартира, яка передається в іпотеку, належить іпотекодавцю ОСОБА_4 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Бережним О.С. 18.10.2007 року за реєстровим № 4061, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 18.10.2007 року за № 2425418, згідно Витягу з державного реєстру правочинів, виданого приватним нотаріусом Бережним О.С. 18.10.2007 року за № 4794990 (а.с. 7, 10).

Доводи апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про те, що судом не надано оцінки позовній вимозі щодо виключення з державного реєстру іпотек реєстраційного запису про спірний іпотечний договір, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки зазначена вимога є похідною від вимоги про визнання договору іпотеки недійсним, в задоволенні якої судом першої інстанції відмовлено.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішеннясуду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: Я.М. Бондар

В.П. Зубакова