УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

Червинської М.Є., ЗавгородньоїІ.М., Коротуна В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за касаційною скаргою ОСОБА_5, подану представником - ОСОБА_6, на заочне рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 15 вересня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із указаним позовом до ОСОБА_5, у якому просив стягнути з ОСОБА_5 суму заборгованості за договором позики в розмірі 444 500 грн та судовий збір.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 28 січня 2013 року між ним та відповідачем був укладений договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_5 отримав суму в розмірі 444 500 грн, що підтверджується розпискою, якою зобов'язується повернути кошти 1 травня 2013 року. Відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення грошових коштів за договором позики, унаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 15 вересня 2016 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму заборгованості в розмірі 444 500 грн. Вирішено питання про судовий збір.

У касаційній скарзі, поданій представником, ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність оскаржуваних судових рішень рішення в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У статті 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Указана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 18 вересня 2013 року в справі № 6-63цс13.

Таким чином, установивши, що ОСОБА_5 28 січня 2013 року отримав у борг у ОСОБА_4 444 500 грн., які зобов'язався повернути до 1 травня 2013 року, про що склав відповідну розписку, оригінал якої був досліджений судами (ст. 212 ЦПК України), однак свої зобов'язання не виконав, суди дійшли правильного висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача вказаної суми позики.

Доводи касаційної скарги про укладення договору під впливом насильства, погроз на правильність висновку суду не впливають, оскільки вимог про визнання позики недійсною у зв'язку із її безгрошовістю до суду не заявлено, а відтак суди правильно виходили із правомірності правочину.

Інші доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником - ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 15 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: М.Є. Червинська

І.М. Завгородня

В.М. Коротун