АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/2516/16-ц Номер провадження 22-ц/786/26/17Головуючий у 1-й інстанції Турченко Т. В. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді: Триголова В.М.,

суддів: Абрамова П.С., Дорош А.І.,

при секретарі: Діхтяр Т.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

на рішення Київського районного суду м.Полтави від 05 липня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_5 про визнання договору іпотеки майнових прав недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 05 липня 2016 рокупозов задоволено.

Визнано недійсним договір іпотеки майнових прав від 07 вересня 2005 року до кредитного договору №014/0052/74/29728, укладеного між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_5.

Вилучено відповідний запис з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про заборону відчуження предмету іпотеки - майнові права на нежитлове приміщення на першому поверсі у будинку АДРЕСА_2.

Визнано недійсним договір іпотеки майнових прав від 15 грудня 2005 року до кредитного договору №014/0052/74/38485, укладеного між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_5.

Вилучено відповідний запис з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень про заборону відчуження предмету іпотеки - майнові права на нежитлове приміщення підвалу у будинку АДРЕСА_2.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Полтави від 06 жовтня 2016 року стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь держави судовий збір в сумі 1102, 40 грн.

Не погодившись з рішенням районного суду від 05 липня 2016 року, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступник АППБ «Аваль») подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

У запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача - ОСОБА_6 просив у задоволенні апеляційної скарги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Київського районного суду м. Полтави від 05 липня 2016 року відмовити.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбу з 14.06.1975 року.

20.07.2004 року між ОСОБА_5 (пайовик) та ВАТ «Полтавтрансбуд» (виконавець) був укладений договір №2 про пайову участь в будівництві, відповідно до якого пайовик зобов»язався оплатити будівництво приміщення: магазин на першому поверсі у будинку АДРЕСА_2, а виконавець зобов»язаний після введення будинку в експлуатацію передати пайовику приміщення (площа приміщення може змінюватись за даними БТІ).

16.09.2005 року між ОСОБА_5 (пайовик) та ВАТ «Полтавтрансбуд» (виконавець) був укладений договір №17 про пайову участь в будівництві, відповідно до якого пайовик зобов»язався оплатити будівництво приміщення підвал у будинку АДРЕСА_2, а виконавець зобов»язаний після введення будинку в експлуатацію передати пайовику приміщення (площа приміщення може змінюватись за даними БТІ).

07.09.2005 року між АППБ «Аваль» (зараз ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки майнових прав до кредитного договору №014/0052/74/29728, за умовами якого ОСОБА_5 передає в іпотеку банку майнові права на нежитлове приміщення на першому поверсі будинку АДРЕСА_2, площею 84,28 кв.м (а.с.5-6).

15.12.2005 року між АППБ «Аваль», яке в подальшому змінило назву та ОСОБА_5 був укладений договір іпотеки майнових прав до кредитного договору №014/0052/74/38485, за умовами якого ОСОБА_5 передає в іпотеку банку майнові права на нежитлове приміщення підвалу у будинку АДРЕСА_2, площею 80,5 кв.м (а.с.7-8).

21.03.2011 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було розірвано.

У провадженні Київського районного суду м.Полтави знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про поділ майна подружжя та визнання права власності на нерухоме майно. Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 10.10.2013 року (а.с.9-11) позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Виділено ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 та визнано за нею право приватної власності на дану квартиру. Виділено ОСОБА_4 нежитлове приміщення, площею 75,1 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 та визнано за ним право власності на дане приміщення. Виділено ОСОБА_4 майнові права на нежитлове приміщення, що розташоване в АДРЕСА_2, площею 77,5 кв.м та визнано за ним право власності на майнові права на дане приміщення.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов»язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов»язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка діяла на момент укладення спірних договорів) предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником цього майна на час укладення іпотечного договору.

Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

На час укладення договорів іпотеки у 2005 році стаття 5 Закону України «Про іпотеку» не визначала майнові права як предмет іпотеки.

Майнові права на об'єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким були внесені зміни до законодавчих актів України, у тому числі й до Закону України «Про іпотеку».

Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», який встановлює відносини у системі іпотечного кредитування, а також перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном, до спірних правовідносин не застосовується.

Дана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 10.02.2016 року в справі №6-2550цс15, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами.

З урахуванням викладеного, суд першої інтсанції прийшов до вірного висновку про невідповідність оспорюваних договорів іпотеки вимогам чинного на час їх укладення законодавства та наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про те, що ОСОБА_4 не може бути належним позивачем у даній справі, оскільки останній на підставі рішення Київського районного суду м.Полтави від 10.10.2013 року набув у власність нежитлові приміщення по АДРЕСА_2, що були передані в іпотеки згідно оспорюваних договорів, а тому як новий власник майна має право на захист своїх порушених прав та інтересів, що пов'язані із здійсненням ним права власності.

Колегія суддів також вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги стосовно пропущення строку позовної давності ОСОБА_4, так як відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України позовні давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а ПАТ «Райффайзен Банк» вимог про його застосування під час розгляду справи у суді першої інстанції не заявляло.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 05 липня 2016 року- залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) В.М. Триголов

Судді: (підписи) П.С. Абрамов

А.І. Дорош

З оригіналом вірно: В.М. Триголов