ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2007 р. | № 13/250-пд-06 |
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя | Шевчук С.Р. |
судді | Владимиренко С.В. Мележик Н.І. |
розглянувши касаційну скаргу і додані до неї документи | Малого приватного підприємства “Селена” |
та касаційну скаргу | Закритого акціонерного товариства “Херсонпостачзбут” |
на постанову | Запорізького апеляційного господарського суду від 24.11.2006р. |
на рішення | господарського суду Херсонської області від 01.08.2006р. |
у справі | №13/250-пд-06 господарського суду Херсонської області |
за позовом | 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Склад-Сервіс”, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Тара-Сервіс” |
до | 1. Малого приватного підприємства “Селена”, 2. Закритого акціонерного товариства “Херсонпостачзбут” |
про | визнання недійсним договору оренди №61 від 02.02.2004р., спонукання звільнити складські приміщення, спонукання не чинити перешкоди |
за зустрічним позовом | Малого приватного підприємства “Селена” |
до | 1. Закритого акціонерного товариства “Херсонпостачзбут”, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Склад-Сервіс”, 3. Товариства з обмеженою відповідальністю “Тара-Сервіс” |
про | визнання переважного права на придбання складських приміщень, визнання частково недійсним договору від 27.04.2006р. |
та за зустрічним позовом | Закритого акціонерного товариства “Херсонпостачзбут” |
до | 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Склад-Сервіс”, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Тара-Сервіс” |
про | визнання договору оренди №61 від 02.02.2004р. дійсним, визнання недійсними договорів від 27.04.2006р. та від 15.05.2006р. |
За участю представників сторін:
від Малого приватного підприємства “Селена” (скаржника) | Кияшко О.О., дов. б/н від 11.01.2007р. |
від Закритого акціонерного товариства “Херсонпостачзбут” (скаржника) | не з’явився |
від Товариства з обмеженою відповідальністю “Склад-Сервіс” | Шульга Н.А., дов. б/н від 22.01.2007р., Нікишенко В.О., дов. б/н від 21.01.2007р. |
від Товариства з обмеженою відповідальністю “Тара-Сервіс”: | Нікишенко В.О., дов. б/н від 21.01.2007р. |
ВСТАНОВИВ:
У червні 2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Склад-Сервіс” та Товариство з обмеженою відповідальністю “Тара-Сервіс” звернулися до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Малого приватного підприємства “Селена”, Закритого акціонерного товариства “Херсонпостачзбут, в якій просили визнати недійсним договір оренди будинку №61 від 02.02.2004р. на підставі ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, як такий, що укладений з порушенням суб’єктивного складу угоди, зобов’язати Мале приватне підприємство “Селена” звільнити складські приміщення, зазначені на Генеральному плані БТІ літ. "У" "25, 26, 27, 28, та зобов’язати Мале приватне підприємство “Селена” не чинити перешкод Товариству з обмеженою відповідальністю “Склад-Сервіс” та Товариство з обмеженою відповідальністю “Тара-Сервіс” виконати умови укладеного договору щодо передачі спірних складських приміщень за актом приймання-передачі.
У липні 2006р. Мале приватне підприємство «Селена»звернулося до господарського суду з зустрічним позовом, уточненням до зустрічного позову до Закритого акціонерного товариства «Херсонпостачзбут», Товариства з обмеженою відповідальністю «Склад-Сервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Тара-Сервіс»про визнання дійсним договору оренди №61 складського приміщення №2 складського корпусу 2 зазначеного на генеральному плані під літерою "У", розташованого за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 5-км, укладеного між Малим приватним підприємством «Селена»та Закритим акціонерним товариством Лізингова компанія "Укрінкомліз" від 02.02.2004р., визнання за Малим приватним підприємством «Селена»переважного права на придбання у власність зазначеного майна; визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Склад-Сервіс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тара-Сервіс»від 27.04.2006р. в частині покупця-Товариства з обмеженою відповідальністю «Тара-Сервіс»та визнати покупцем у зазначеному договорі Мале приватне підприємство «Селена», зменшити вартість придбаного майна за договором купівлі-продажу на 38923,2грн.
Поряд з цим, в липні 2006р. Закрите акціонерне товариство «Херсонпостачзбут»звернулося до господарського суду з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Склад-Сервіс” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Тара-Сервіс” про визнання договору оренди №61 від 02.02.2004р.,укладеного між Закритим акціонерним товариством «Херсонпостачзбут»та Малим приватним підприємством «Селена», дійсним та таким, що відповідає законним інтересам сторін даного договору та інтересам власника предмету оренди на момент його укладання, визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 27.04.2006р. (за реєстром №1129) та від 15.05.2006р. (за реєстром №1234), посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнишем Ю.В. на підставі ст.203 (ч.1), 215 (ч.3) ЦК України.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 01.08.2006р. у справі №13/250-пд-06 (суддя Закурін М.К.) позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково. Зобов'язано Мале приватне підприємство „Селена" звільнити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Тара-Сервіс" складські приміщення за літерою „У" №25, 26, 27, 28, загальною площею 1718,8м.кв, що розташовані на 5-му км Миколаївського шосе в м. Херсоні. Зобов'язано Мале приватне підприємство „Селена" не чинити перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю „Тара-сервіс" та Товариству з обмеженою відповідальністю „Склад-сервіс" в частині виконання умов договору купівлі-продажу від 27 квітня 2006 року щодо передачі складських приміщень за літерою „У" № 25, 26, 27, 28, загальною площею 1718,8кв.м., що розташовані на 5-му км Миколаївського шосе в м. Херсоні за актом приймання-передачі. В іншій частині первісного позову в задоволенні позовних вимог відмовлено. В задоволенні позовних за зустрічними позовами відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.11.2006р. у справі №13/250-пд-06 (колегія суддів у складі головуючого судді М.В. Мірошниченка, суддів В.А. Кричмаржевського, О.В. Юхименка) апеляційні скарги Малого приватного підприємства "Селена" та Закритого акціонерного товариства "Херсонпостачзбут" залишені без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 01.08.2006р. у справі №13/250-пд-06 без змін.
Закрите акціонерне товариство «Херсонпостачзбут»звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24.11.2006р. та рішення господарського суду Херсонської області від 01.08.2006р. у справі №13/250-пд-06 в частині відмови у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом скаржника та задоволення позовних вимог на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Тара-сервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Склад-Сервіс", посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким визнати договір оренди №61 складу №3 складського приміщення складського приміщення №25-28 складського корпусу 2 зазначеного на генеральному плані під літерою «У»розташованого за адресою м. Херсон, Миколаївське шосе. 5-км. укладений між МПП «Селена»та ЗАТ Лізингова компанія «Укрінкомліз»від 02.02.2004р. дійсним, визнати за МПП «Селена»переважне право на придбання у власність зазначеного майна, а також визнати частково недійсним договір купівлі - продажу спірного майна укладений між ТОВ «Склад сервіс»від27.04.2006р. в частині Покупця ТОВ «Тара сервіс»та визнати Покупцем у зазначеному договорі МПП «Селена», зменшити вартість придбаного майна за договором купівлі-продажу на 38923,2грн.
Мале приватне підприємство "Селена" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24.11.2006р. та рішення господарського суду Херсонської області від 01.08.2006р. у справі №13/250-пд-06 в частині відмови у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом скаржника, задоволенні позовних вимог на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Тара-Сервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю „Склад-Сервіс", посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення, яким визнати дійсним договір оренди №61 складу №3 складського приміщення №25-28 складського корпусу 2 зазначеного на генеральному плані під літерою "У", розташованого за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 5-км, укладеного між Малим приватним підприємством «Селена»та Закритим акціонерним товариством Лізингова компанія "Укрінкомліз" від 02.02.2004р., визнати за Малим приватним підприємством «Селена»переважне право на придбання у власність зазначеного майна; визнати частково недійсним договір купівлі-продажу спірного майна, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Склад-Сервіс»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тара-Сервіс»від 27.04.2006р. в частині покупця Товариства з обмеженою відповідальністю «Тара-Сервіс»та визнати покупцем у зазначеному договорі Мале приватне підприємство «Селена», зменшити вартість придбаного майна за договором купівлі-продажу на 38923,2грн.
В судове засідання 13.02.2007р. представник скаржника Закритого акціонерного товариства «Херсонпостачзбут»не з’явився. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи скаржник був повідомлений своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за його відсутності.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тара-Сервіс»скористалося наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України правом та надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити без змін постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24.11.2006р. та рішення господарського суду Херсонської області від 01.08.2006р. у справі №13/250-пд-06, а скарги Закритого акціонерного товариства «Херсонпостачзбут»та Малого приватного підприємства «Селена»без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, присутніх представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02.02.2004р. між Закритим акціонерним товариством «Херсонпостачзбут»(орендодавцем) та Малим приватним підприємством «Селена»(орендарем) був підписаний договір №61 оренди будинку, споруди, згідно з п.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове володіння наступну споруду: складське приміщення, розташоване за адресою: м. Херсон, Миколаївське шосе, 5 км, загальною площею 2000 м2. Термін оренди встановлений з 02.02.2004р. до 01.01.2005р. (п.4.1 договору оренди).
На виконання зазначеного договору сторонами 02.02.2004р. підписаний акт приймання-передачі складу №2 складського корпусу №2.
В подальшому додатковими угодами від 01.01.2005р., 10.05.2005р., 01.03.2006р. строк оренди сторонами був пролонгований відповідно до 31.12.2005р., 10.04.2006р., 01.02.2007р., які є невід'ємними частинами договору від 02.02.2004р. №61оренди будинку, споруди.
Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Суди першої та апеляційної інстанцій в прийнятих судових актах послалися на те, що загальний строк оренди по договору №61 від 02.02.2004р. встановлений на строк більше одного року, а саме: з 02.02.2004р. по 01.02.2007р., тобто становить три роки, а тому вважають, що договір повинен бути посвідчений у нотаріальному порядку.
З врахуванням зазначеного, суди дійшли висновку, що вказаний договір є нікчемним і визнання його в судовому порядку не вимагається. Він не породжує для його сторін взаємні права і обов'язки, що з нього випливають.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає наведені висновки судів попередніх інстанцій передчасними.
Так, згідно з частинами 1, 2 ст.209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.
Частиною 1 ст.220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Пунктом 4.1 договору оренди №61 від 02.02.2004р. сторони встановили строк оренди з 02.02.2004р. по 01.01.2005р., тобто строком менше, ніж на 1 рік .
Отже, на момент укладення договору №61 від 02.02.2004р. цивільне законодавство не передбачало обов'язку нотаріального посвідчення такого договору.
Додатковими угодами від 01.01.2005р., від 10.05.2005р. та від 01.03.2006р. строк оренди сторонами був пролонгований відповідно до 31.12.2005р., 10.04.2006р., 01.02.2007р., тобто кожного разу строком менше, ніж 1 рік.
Відповідно до ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Судами попередніх інстанцій не надана оцінка додатковим угодам до спірного договору оренди та не встановлено, чи продовження договору є зміною умов спірного договору, чи продовження договору на новий строк вважається новим договором, оскільки містить умови що відрізняються від умов попереднього договору.
За таких обставин, суди дійшли суперечливого висновку щодо обчислення загального строку договору оренди №61 від 02.02.2004р.
Згідно з ч.2 ст.793 ЦК України (у редакції чинній на момент укладення договору) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Частиною 2 ст.215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Суди попередніх інстанцій, враховуючи приписи ч.2 ст.215 ЦК України, помилково дійшли висновку щодо нікчемності договору оренди №61 від 02.02.2004р. без врахування того, що відповідачі у справі звернулася з зустрічними позовними заявами про визнання спірного договору оренди дійсним, а тому цей договір по своїй суті є оспорюваним правочином, тобто судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права (ст. 215 ЦК України), оскільки знівельована принципова різниця між нікчемними та оспорюваними правочинами, яка полягає в тому, що в разі нікчемності правочину юридичні наслідки не наступають силою закону, а в разі оспорення - юридичні наслідки, які вже наступили, відпадають силою судового рішення.
Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч.2 ст.220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відтак, попередні судові інстанції при розгляді даної справи повинні були встановити обставини, що входять до предмету доказування в даній справі, дотримання сторонами спірного договору оренди та договорів купівлі-продажу від 27.04.2006 р. та від 15.05.2006 р. загальних вимог, необхідних для чинності договорів, що встановлені в нормах ст.ст.203, 215 ЦК України, перевірити досягнення сторонами істотних умов договору, їх виконання.
Обраховуючи загальний строк договору оренди в три роки суди попередніх інстанцій не з'ясували, чи ухилялася будь-яка із сторін від нотаріального посвідчення договору оренди №61 від 02.02.2004р., як і не з'ясували наявності наміру сторін посвідчити цей договір нотаріально.
Слід зазначити і про завчасність висновків судів першої та апеляційної інстанції щодо здійснення відповідачем1 перешкод в користуванні спірним майном, оскільки зазначені висновки не підтверджені певними засобами доказування.
Згідно ст.761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки, викладені у оскаржуваних судових актах є передчасними без з'ясування всіх власників майна спірного договору оренди та повноважень усіх осіб, яким належали майнові права, а також повноважень осіб та їх прав на відчуження спірного майна.
Крім того, в порушення ст. 24 ГПК України місцевий господарський суд не залучив до участі у справі в якості іншого відповідача –ЗАТ "Лізингова компанія "Укрінкомліз" та вирішив спір, що стосуєтьсяйолго прав та обовязків і тим самим обмежив права відповідачів на захист їх порушених прав.
Не встановивши обставин, що входять до предмету доказування у даній справі, не витребувавши у сторін додаткових доказів у справі, що в свою чергу, вплинуло б на визначення господарським судом кола фактичних обставин, встановлення яких по справі вимагало правильного вирішення спору, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів ч.1 ст.47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення всіх обставин справи та ч.1 ст.43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, залучити до участі у справі в якості іншого відповідача –ЗАТ "Лізингова компанія "Укрінкомліз", всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 п.3, 11110-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги Закритого акціонерного товариства «Херсонпостачзбут»та Малого приватного підприємства «Селена»задовольнити частково.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24.11.2006р. та рішення господарського суду Херсонської області від 01.08.2006р. у справі №13/250-пд-06 скасувати.
Справу №13/250-пд-06 передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області в іншому складі суддів.
Головуючий | Шевчук С.Р. |
Суддя | Владимиренко С.В. |
Суддя | Мележик Н.І. |