ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 р. Справа № 804/3881/16

                    Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1

при секретаріОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сталь» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати противоправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 22.01.2014 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при проведенні перевірки податковою інспекцією протиправно встановлено нереальність проведення господарських операцій з Фермерським господарством «Тритон» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Сокільське» у серпні - листопаді 2012 року, оскільки контролюючим органом в акті перевірки використано необґрунтовані дані, а також суб'єктивні припущення.

Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити, підтримав позицію викладену у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд вважає за необхідне позов задовольнити, з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та на підставі наказу №425 від 12.12.2013 року проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь» з питань достовірності вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Фермерським господарством «Тритон», Товариством з обмеженою відповідальністю «Зернотрейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Синельниківський Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Сокільське» за період з 01.08.2012 року по 31.11.2012 року.

За результатами перевірки 26.12.2013 року складений акт №1599/15-30/35394737, у висновку якого зазначено, що встановлено порушення:

-           підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість на суму 5233766,23 грн., в тому числі за серпень 2012 року - 14123,80 грн., за вересень 2012 року – 436542,60 грн., за жовтень 2012 року – 2355259,47 грн., за листопад 2012 року – 2427840,38 грн.;

-           статті 1347, пункту 137.10 статті 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1,т пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, а саме занижено податок на прибуток на загальну суму 5012339,64 грн., у тому числі у 3 кварталі 2012 року - 269762,26 грн., у 4 кварталі 2012 року – 4742577,40 грн.

Такий висновок податковим органом здійснено, у зв’язку із тим, що при проведенні перевірки встановлено нереальність проведення господарських операцій Товариством з обмеженою відповідальністю «Сталь» з Фермерським господарством «Тритон» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Сокільське».

В обґрунтування висновку про нереальність господарських операцій з Фермерським господарством «Тритон» Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Сокільське» податковим органом зазначено наступне:

-          згідно даних перевірки ФГ «Тритон» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.05.2013 року документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з покупцями та постачальниками;

-          згідно даних перевірки ТОВ «Агрофірма Сокільське» не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Сталь» по ланцюгу постачання сільськогосподарської продукції за період з 01.09.2012 року по 28.02.2013 року;

-          до перевірки не надані документи, які підтверджують походження товару (сертифікати), перевезення товару (товарна-транспортні накладні).

Також зазначено про встановлено завищення позивачем по ТОВ «Синельниківський Трейд» в порушення п.п.192.1, 192.3 Податкового кодексу України податкового кредиту на загальну суму 245133,43 грн., в тому числі за вересень 2013 на суму 193749,96 грн., за жовтень 2013 року на суму ПДВ 51383,47 грн.

Такі висновки обґрунтовані тим, що за даними автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ГУ Міндоходів України, даних декларацій з ПДВ, Реєстру податкових накладних за вересень 2012 року та жовтень 2012 року ТОВ «Синельниківський Трейд» та ТОВ «Сталь», відповідачем встановлені розбіжності між даними ТОВ «Сталь» (Покупець) та ТОВ «Синельниківський Трейд» (Постачальник) на суму 245133,43 грн., у т. ч. за вересень 2012 року – 193749,96 грн. (за рахунок коригування ТОВ «Синельниківський Трейд» податкових зобов'язань вересня 2012 року проведеного у серпні 2013 року), за жовтень 2012 року – 51383,47 грн. (за рахунок коригування ТОВ «Синельниківський Трейд» податкових зобов'язань за жовтень 2012 року проведеного у серпні 2013 року).

Також встановлено завищення податкового кредиту від Товариства з обмеженою відповідальністю «Зернопром» на суму 214976,00 грн.

На підставі акту перевірки 22.01.2014 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 6265423,75 грн., та № НОМЕР_2, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7 850652 грн.

Вирішуючи спір суд зазначає, що Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

З наведеного слідує, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

Також варто наголосити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Крім того, пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р., встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціальних форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Суд вважає, що висновки викладені в акті перевірки є хибними, а реальність виконання господарських операцій позивача з Фермерським господарством «Тритон» підтверджується з огляду на наступне.

Між позивачем та Фермерським господарством «Тритон» були укладені договори купівлі-продажу № 37377 від 30.08.2012 року, № 37576 від 05.09.2012 року, № 37666 від 06.09.2012 року, № 37851 від 10.09.2012 року, № 37991 від 12.09.2012 року, № 38444 від 20.09.2012 року, № 39625 від 06.11.2012 року, № 39768 від 12.11.2012 року, згідно умов яких Фермерське господарство «Тритон» зобов’язалось передати товар – соняшник власного виробництва у кількості.

На виконання перелічених договорів ФК «Тритон» реалізовано позивачу в 2012 році 488378 кг соняшника власного виробництва на загальну суму 2133751,98 грн.

На підтвердження реальності придбання товару за цими договорами позивачем надано: договори купівлі-продажу (т. 2, а.с. 31 – 70), видаткові накладні, акт приймання передавання (т.2, а.с. 71, 123 - 124), платіжні доручення (т. 2, а.с. 74-103), видаткові накладні (т.2, а.с. 104-122), ТТН (Т. 2, а.с. 125-128), податкові накладні (т. 2 , а.с. 129 – 147).

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Сокільське» були укладені договори купівлі-продажу № 39267 від 24.10.2012 року, № 39200 від 24.10.2012 року, № 39196 від 24.10.2012 року, № 39277 від 24.10.2012 року, № 39266 від 24.10.2012 року, № 39495 від 01.11.2012 року, № 39861 від 13.11.2012 року, № 39859 від 13.11.2012 року, №39860 від 13.11.2012 року, № 39435 від 31.10.2012 року, № 39539 від 02.11.2012 року, № 39862 від 13.11.2012 року.

На виконання перелічених договорів Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Сокільське» реалізовано позивачу в 2012 році 5862498 кг соняшника на загальну суму 26508188,82 грн.

На підтвердження реальності придбання товару за цими договорами позивачем надано: договори купівлі-продажу, видаткові накладні, акт приймання передавання, платіжні доручення, видаткові накладні, ТТН, податкові накладні, рахунки-фактури (т. 1 , а.с. 157 – 250, т. 2 а.с. 1-30).

В подальшому придбаний позивачем товар насіння соняшника використаний позивачем для виробництва олії соняшникової, яку товариство виготовляє шляхом передавання сировини для переробки на давальницьких умовах ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат», що підтверджується ТТН про перевезення насіння до м. Запоріжжя.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо непідтвердження спірних операцій зазначених в акті перевірки, суд зазначає, що вони ґрунтуються на тому, що:

-          згідно даних перевірки ФГ «Тритон» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.05.2013 року документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з покупцями та постачальниками;

-          згідно даних перевірки ТОВ «Агрофірма Сокільське» не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Сталь» по ланцюгу постачання сільськогосподарської продукції за період з 01.09.2012 року по 28.02.2013 року;

-          до перевірки не надані документи, які підтверджують походження товару (сертифікати), перевезення товару (товарна-транспортні накладні).

Суд звертає увагу на те, що порушення контрагентом позивача законодавства тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього платника. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише відсутністю у контрагента платника податку основних засобів та нематеріальних активів, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Факт порушення контрагентами своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Щодо не надання договору на послуги по автоперевезенню з перевізниками, довіреності на отримання продукції та недоліків заповнення ТТН суд зазначає наступне.

Відносини щодо зберігання та передачі олійних культур врегульовані Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, затвердженою Наказом Міністерства Аграрної політики України від 13.10.2008 року №661, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 18.11.2008 року за № 111/15802 (далі - Інструкція).

Згідно пункту 2.1 розділу V Інструкції переоформлення зерна від одного власника іншому проводиться в їх присутності або в присутності уповноважених ними осіб згідно з заявою власника про переоформлення. У заяві вказуються культура, клас, обсяг переоформлення, реквізити нового власника.

У відповідності до пункту 2.4. розділу V Інструкції до заяви додаються складські документи і доручення, видається наказ керівника зернового складу (форма N 16), складається акт приймання-передавання зерна, який підписується в тристоронньому порядку (перший власник зерна, новий власник зерна і керівник зернового складу), оформляється договір складського зберігання зерна з новим власником.

Положеннями пункту 2.5. розділу V Інструкції визначено, що обсяг переоформленого зерна визначається актом-розрахунком, який складається підприємством на момент переоформлення, після чого новому власнику видаються переоформлені складські документи. Процедура переоформлення відображується в особовому рахунку власника зерна в книзі кількісно-якісного обліку хлібопродуктів.

На виконання зазначених норм позивачу після переоформлення зерна були видані складські квитанції від 18.03.2014 року № 2771, від 19.03.2014 року № 2779, від 24.03.2014 року № 2802.

Суд вважає безпідставними твердження про відсутність договора на послуги по автоперевезенню насіння, оскільки згідно у мов договору поставка здійснювалась на мовах франко-зерновий склад, тобто поставка відбувалась шляхом переоформлення зерна, що перебувало у зерносховищах ПАТ «Розівський елеватор» 51140, Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Погрузна, буд. 4, у відповідності до вимог пунктів 2.1. та 2.4 розділу V Інструкції.

Насіння соняшнику, придбане у Фермерського господарства «Золоте руно 2013», в подальшому було передано ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» для переробки на олію соняшникову, що підтверджується ТТН про перевезення насіння до м. Запоріжжя, на адресу ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат».

Також суд зазначає, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо непідтвердження спірних операцій, суд зазначає, що наданими позивачем документами підтверджено реальність господарських операцій між позивачем та Фермерським господарством «Тритон» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Сокільське» у серпні - листопаді 2012 року.

Щодо відображення податкового кредиту з ПДВ від Товариства з обмеженою відповідальністю «Синельниківський Трейд» на суму 245133,43 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України встановлено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товаріві/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Підпунктом 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України визначено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Відповідно до п. 192.3 ст. 192 Податкового кодексу України результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Як вбачається з акту перевірки, при здійснені аналізу результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України по ТОВ «Синельниківський Трейд» встановлено завищення позивачем в порушення п.п.192.1, 192.3 ПК України податкового кредиту на загальну суму 245133,43 грн., в тому числі за вересень 2013 на суму 193749,96 грн., за жовтень 2013 року на суму ПДВ 51383,47 грн.

Взаємовідносини між ТОВ «Сталь» та ТОВ «Синельниківський Трейд» здійснювалися відповідно договору купівлі-продажу № 37412 від 03.09.2012 року та контракту поставки № 37884 від 07.09.2012 року.

У вересні 2012 року ТОВ «Синельниківський Трейд» було відвантажено насіння соняшнику на виконання договору купівлі-продажу № 37412 від 03.09.2012 року. на загальну суму 9651938,03 грн. в т.ч. ПДВ. Відповідно вимогам п. 198.2 ст.198 ПКУ правила “першої події” ТОВ «Синельниківський Трейд» було складено податкові накладні по факту відвантаження товару. За отриману продукцію позивачем здійснено оплату у вересні 2012 року на суму 9651938,03 грн в т.ч. ПДВ.

Відповідно контракту поставки №37884 від 07.09.2012 року ТОВ «Синельниківський Трейд» здійснило поставку соняшника на протязі вересня, жовтня 2012 року на загальну суму 3360800,67 грн. в т.ч. ПДВ з відповідним складанням податкових накладних. В рамках даного контракту ТОВ «Сталь» проведено розрахунків на суму 3360800,67 грн в т.ч. ПДВ.           Заборгованість між ТОВ «Синельниківський Трейд» та ТОВ «Сталь» за вказаними договорами відсутня.

У звязку з тим, що у серпні-вересні 2013 року по взаємовідносинам з ТОВ «Синельниківсикй Трейд» не відбувалося ніякої зміни компенсації товару та відсутнє повернення грошових коштів або товару, то складання ТОВ «Синельниківський Трейд» розрахунків коригування до податкових накладних складених у вересні-жовтні 2012 року є незаконним.

Стосовно відображення у складі податкового кредиту з податку на додану вартість від ТОВ «Зернопром» суд зазначає наступне.

Як зазначено в акті перевірки від 26.12.2013 року, згідно показників Податкової декларації з податку на додану вартість, додатку № 5, додатку № 8 “Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення таабо порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних” та Реєстру податкових накладних за листопад 2012 встановлено, що до складу податкового кредиту ТОВ «Сталь» включено суму ПДВ по податковим накладним, виписаним платниками податку на додану вартість - продавцями товару з порушенням порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної.

Так, ТОВ «Сталь» 20.12.2013 року до податкового органу надано податкову декларацію з ПДВ за листопад 2012 року з заявою про відмову постачальника надати податкову накладну порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) (по строку надання податкової декларації з ПДВ за листопад 2012 року.

Разом з наданням декларації з ПДВ з Заявою про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (Д8) за листопад 2012 ТОВ «Сталь» надано скаргу на такого постачальника з первинними документами.

Відповідачем, враховуючи вищевикладене, зроблено висновок, що в порушення п.п.192.1, 192.3 ст.192, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України ТОВ «Сталь» завищено податковий кредит по контрагенту-постачальнику ТОВ «Зернопром» за листопад 2012 року на суму ПДВ 214976 грн.

Також відповідачем зроблено висновок, що згідно п.198.6 ст.198 ПК України, ТОВ «Сталь» в подальшому втрачає право на формування податкового кредиту за листопад 2012 від контрагента-постачальника ТОВ «Зернопром» в сумі 214976 грн.

Таким чином, за висновками акту перевірки від 26.12.2013 в порушення п.п.198.2, 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України ТОВ «Сталь» занижено податок на додану вартість на загальну суму 460109,43 грн., в тому числі за вересень 2012 року на суму 193749,96 грн., за жовтень 2012 року - 51383,47 грн., за листопад 2012 року - 214 976 грн.

Разом з цим суд зазначає, що за положеннями п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України”, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

З матеріалів справи вбачається, що за договором купівлі-продажу № 38331/отв. хран. від 19.09.2012, укладеним між ТОВ «Сталь» та ТОВ «Зернопром», у листопаді 2012 року ТОВ «Зернопром» було здійснено поставку насіння соняшника в кількості 200000 кг за видатковою накладною № 240 від 08.11.2012 року на загальну суму 9289848 грн., у т. ч. ПДВ 1548308 грн.

При цьому, ТОВ «Сталь» здійснило попередню оплату за насіння соняшника на адресу ТОВ «Зернопром» у вересні-жовтні 2012 року за вказаним договором на загальну суму 7999 992 грн., у т. ч. ПДВ 1 333 332 грн., про що свідчать копії платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.

ТОВ «Зернонром», в свою чергу, було виписано та надано позивачу наступні податкові накладні на загальну суму ПДВ 1333332 грн.

По факту відвантаження (друга подія у відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України), а саме 08.11.2012 року на вимогу ТОВ «Сталь» постачальником - ТОВ «Зернопром» було відмовлено в надані податкової накладної на різницю між сумою оплаченого товару та фактично відвантаженого, що складає ПДВ на суму - 214076 грн.

На виконання вимог п.201.10 ст.201 ПК України до декларації за листопад 2012 року ТОВ «Сталь» було долучено додаток № 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну», до якої, зокрема, включено дані щодо відмови ТОВ «Зернопром» надати податкову накладну по факту відвантаження товару у листопаді 2012 року на загальну суму ПДВ 214976 грн. та надані відповідні первинні документи, які підтверджують, як факт оплати, так і факт поставки товару.

Отже, позивач, надаючи вищевказану заяву про відмову постачальника надати податкову накладну, діяв у відповідності до приписів п.201.10 ст.201 ПК України.

З огляду на те, що заяву про відмову постачальника надати податкову накладну було надано товариством у періоді фактично здійсненої операції поставки (листопад 2012 року), посилання відповідача на порушення позивачем абз.3 п.198.6 ст.198 ПК України, який регламентує право платника податку на відображення ПДВ у складі податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної, є протиправним.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 22.01.2014 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, –

          ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 22.01.2014 року № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталь» судовий збір в сумі 487,20 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

          Повний текст постанови складено 13 жовтня 2016 року

Суддя ОСОБА_1