Макарівський районний суд Київської області

смт. Макарів, вул. Димитрія Ростовського, 35, 8000, (04578) 5-13-39

Макарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тюхтія П.М. при секретарі Чмир І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Макарів справу за позовом ОСОБА_1 до Козичанської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 03 березня 2008 року помер його батько, ОСОБА_2, який був зареєстрований та постійно проживав у ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з ним постійно проживала та була зареєстрована його мати, ОСОБА_3, яка після смерті ОСОБА_2 прийняла спадщину у відповідності із положеннями ЦК України, однак документально оформити не встигла.

03 січня 2009 року померла мати, ОСОБА_3. У відповідності до положення ст. 1268 ЦК України, він прийняв спадщину, оскільки подав відповідну заяву до Макарівської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини. Однак, коли він звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу відповідного свідоцтва на право на спадкове майно за заповітом, а саме : на земельні ділянки та житловий будинок з господарськими спорудами, то йому видали тільки свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з погосподарськими спорудами, оскільки на земельні ділянки були відсутні у померлої ОСОБА_3 правовстановлюючі документи, тобто державні акти та сертифікати, які на даний час загублені.

Управління держкомзему в Макарівському районі йому було відмовлено у видачі дублікатів державних актів та сертифікатів з посиланням на лист Міністерства юстиції №19-32/319 від 21.02.2005 року, у якому зазначено, що у такому випадку питання належності нерухомого майна має вирішуватись в судовому порядку .

У відповідності до ст. 1223 ЦК України, він являється єдиним спадкоємцем всього спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_3 , інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом не має. Оскільки він прийняв частину спадщини після смерті ОСОБА_3С, а саме житловий будинок, то вважається, що він прийняв усе інше спадкове майно, яке належало спадкодавцю. Факт того, що земельні ділянки та паї належали ОСОБА_3С підтверджується довідками Макарівського РВ КОФ Центр ДЗК, управління держкомзему в Макарівському районі, розпорядженням Макарівської РДА .

На підставі викладеного просив суд визнати за ним право власності на спадкове майно. А саме земельні ділянки №484 та №160 із земель КСП ім.1 Травня .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 викладене в позовній заяві підтвердив, позов підтримав.

Відповідач-Козичанська сільська рада , та третя особа - Управління держкомзему у Макарівському районі , надіслали до суду листи , в яких просили слухати справу у відсутності їх представників та проти задоволення позову не заперечували.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Приймаючи до уваги, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси, то суд вважає за можливе його прийняти , а позов задовільнити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1261,1268, 1235 ЦК Україн

ст.ст.60,215,130,174,209 ч.З ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовільнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно заМакарівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Тюхтія П.М. при секретарі Чмир І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Макарів справу за позовом ОСОБА_1 до Козичанської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 03 березня 2008 року помер його батько, ОСОБА_2, який був зареєстрований та постійно проживав у ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з ним постійно проживала та була зареєстрована його мати, ОСОБА_3, яка після смерті ОСОБА_2 прийняла спадщину у відповідності із положеннями ЦК України, однак документально оформити не встигла.

03 січня 2009 року померла мати, ОСОБА_3. У відповідності до положення ст. 1268 ЦК України, він прийняв спадщину, оскільки подав відповідну заяву до Макарівської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини. Однак, коли він звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу відповідного свідоцтва на право на спадкове майно за заповітом, а саме : на земельні ділянки та житловий будинок з господарськими спорудами, то йому видали тільки свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з погосподарськими спорудами, оскільки на земельні ділянки були відсутні у померлої ОСОБА_3 правовстановлюючі документи, тобто державні акти та сертифікати, які на даний час загублені.

Управління держкомзему в Макарівському районі йому було відмовлено у видачі дублікатів державних актів та сертифікатів з посиланням на лист Міністерства юстиції №19-32/319 від 21.02.2005 року, у якому зазначено, що у такому випадку питання належності нерухомого майна має вирішуватись в судовому порядку .

У відповідності до ст. 1223 ЦК України, він являється єдиним спадкоємцем всього спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_3 , інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом не має. Оскільки він прийняв частину спадщини після смерті ОСОБА_3С, а саме житловий будинок, то вважається, що він прийняв усе інше спадкове майно, яке належало спадкодавцю. Факт того, що земельні ділянки та паї належали ОСОБА_3С підтверджується довідками Макарівського РВ КОФ Центр ДЗК, управління держкомзему і Макарівському районі, розпорядженням Макарівської РДА .

На підставі викладеного просив суд визнати за ним право власності на спадкове майно. А саме земельні ділянки №484 та №160 із земель КСП ім.1 Травня .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 викладене в позовній заяв

підтвердив, позов підтримав.

Відповідач-Козичанська сільська рада , та третя особа - Управління держкомзему ; Макарівському районі , надіслали до суду листи , в яких просили слухати справу у відсутності ї: представників та проти задоволення позову не заперечували.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов пр визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Приймаючи до уваги, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та в порушує чиї - небудь права та охоронювані законом інтереси, то суд вважає за можливе йоі прийняти , а позов задовільнити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1261,1268 , 1235 ЦК Україн

ст.ст.60,215,130,174,209 ч.З ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовільнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно заповітом, а саме:

земельну ділянку загальною площею 0,695 га (з них 0,25 га для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських споруд та 0,445 га для ведення особистого селянського господарства), що розташована у с. Козичанка Макарівського району по вул. Шевченка, 19, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту серії П-КВ№ 104864.

земельну ділянку площею 2,29 га із земель КСП ім. 1 Травня, яка позначена на карті розпаювання земель під № 484, що призначена для ведення особистого селянського господарства і розташована на території Козичанської сільської ради, яка належала померлій на підставі сертифікату серії КВ №0151116 від 15.01.1997 року.

земельну ділянку площею 2,29 га із земель КСП ім. 1 Травня, яка позначена на карті розпаювання земель під № 160, що призначена для ведення особистого селянського господарства і розташована на території Козичанської сільської ради, яка належала померлій на підставі сертифікату серії КВ №0151117 від 15.01.1997 року. Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом десяти днів з часу проголошення рішення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження,яку може бути подано протягом десяти днів з часу проголошення рішення.

Рішення набирає чинності відповідно до ст. 223 ЦПК України.