Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
01.09.2009 Справа № 2а-1404/09/0124
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Курапової З.І.,
суддів Дугаренко О.В. ,
Санакоєвої М.А.
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим на постанову Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим (суддя Руденко В.В. ) від 06.03.09 по справі № 2а-1404/09/0124
за позовом ОСОБА_1АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим (вул. Садова, 4 - а,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії" Діти війни"
ВСТАНОВИВ:
Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 06.03.2009 позов задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Ялті Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу, як дитині війни, за період з травня по грудень 2008 року в розмірі 780,40 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40грн.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в місті Ялті Автономної Республіки Крим просить скасувати постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 06.03.2009, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постанову суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, судом в неповному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Так, відповідач вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми статей 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Згідно зі статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а кошти Пенсійного Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
Відповідно до частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.
Враховуючи наявні у справі матеріали, судова колегія визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Колегія суддів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Ялтинським міським судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту встановлюються Законом України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004 (із змінами та доповненнями). Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менш 18 років.
ОСОБА_1 народивсяІНФОРМАЦІЯ_1, тобто, на час закінчення Другої світової війни йому було менш 18 років, є пенсіонером за віком і має статус "дитина війни".
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в редакції Закону України № 489-V від 19.12.2006, що діяла з 01.01.2007, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладений в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
При цьому, Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті Закону України про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якою державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002року №8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.
Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є Пенсійний фонд України (у 2006 році - бюджетна програма КПКВ 64881030 "Відшкодування на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд", у 2007 році бюджетна програма КПКВ 3508100 "Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами").
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним відповідачем по справі, який зобов'язаний відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги, є Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим.
Право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленого статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004, не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Отже, ОСОБА_1 має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, так як має відповідний статус.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 58 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VІ від 28.12.2007 встановлений розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2008 -470,00грн., з 01.04.2008 -481,00грн., з 01.07.2008 -482,00грн., з 01.10.2008 -498,00грн.
Колегія суддів вважає викладені у постанові суду першої інстанції висновки про необхідність часткового задоволення позову такими, що відповідають закону.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги за 2006 - 2007 роки, оскільки позивач звернувся до суду в лютому 2009 року, тобто, поза межами річного строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, та не надав суду доказів про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Що стосується вимог позивача про нарахування та сплати щомісячної державної соціальної допомоги за 2008 рік, то в цієї частині позов підлягає частковому задоволенню, а саме: з травня 2008 року по грудень 2008 року, оскільки в травні 2008 року набрало законної сили Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 про визнання такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) підпункт 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007, з урахуванням сум, що вже виплачені позивачу.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що щомісячна державна соціальна допомога позивачу за травень-грудень 2008 року дорівнює 1170,60грн. (за травень-червень (481грн.х30%)х2 (місяця)=288,60грн.); за липень-вересень (482грн.х30%)х3(місяця)=433,80грн.); жовтень-грудень (498грн.х30%)х3(місяця)=448,20грн.). Відповідачем частково надбавка виплачена позивачу: за травень-червень 2008 року - 96,20грн., за липень-вересень 2008 року - 144,60грн., за жовтень-грудень 2008 року - 149,40грн. (1170,60 - 390,20 = 780, 40грн.).
Отже, належить нарахуванню та стягненню з відповідача на користь позивача щомісячна грошова соціальна допомога за період з травня по грудень 2008 року у розмірі 780,40грн.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судове рішення є законним та обґрунтованим, й не може бути скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.
Крім того, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за 2006-2007 роки і задоволенні позовних вимог за період травень-грудень 2008 року.
З таких підстав, судовій колегії дає право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись статтями 195, 196, частиною першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Ялта Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 06.03.2009 у справі №2а-1404/09/0124 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя підпис З.І.Курапова
Судді підпис О.В.Дугаренко
підпис М.А.Санакоєва
З оригіналом згідно
Суддя З.І.Курапова