Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
02.09.2009 Справа № 2-а-195/09/0124
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Курапової З.І.,
суддів Дугаренко О.В. ,
Санакоєвої М.А.
секретар судового засідання Клюкіна Н.С.
за участю представників сторін:
позивач, ОСОБА_1 - не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомила,
представник відповідача, Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим на постанову Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим (суддя Прищепа О.І. ) від 23.02.09 по справі № 2-а-195/09/0124
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим (вул. Садова 4,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)
про зобов'язання виконати певні дії
ВСТАНОВИВ:
Постановою Ялтинського міського суду АР Крим від 23 лютого 2009 року (суддя Прищепа О.І.) у справі № 2а- 195/09 позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта про зобов'язання вчинити певні дії, задоволений частково.
Зобов'язано Управління пенсійного фонду України в м. Ялта нарахувати та виплатити ОСОБА_1державну соціальну допомогу як дитині війни за період травень-грудень 2008 року у розмірі 780,40 грн., відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В інший частині позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Ялтинського міського суду АР Крим від 23 лютого 2009 р. у справі № 2а-195/09 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга Управління ПФУ в м. Ялта мотивована тим, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні судом обставин справи. Апелянт зазначає, що виключно Законом України «Про Державний бюджет України»визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування, при здійсненні бюджетного процесу нормативно-правові акти застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать його положенням.
Апелянт також зазначає, що виплата вказаних соціальних пільг відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»здійснюються за рахунок державного бюджету. Управлінню Пенсійного фонду України в м. Ялті заплановано коштів на виплату надбавок «Дітям війни» у розмірах, встановлених постановою КМУ № 530 від 28.05.08., яка не визнана нечинною, та діє на даний час.
У судове засідання 02 вересня 2009 р. позивач і представник апелянта не з'явилися. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як слідує із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до Ялтинського міського суду АР Крим із позовом до відповідача - Управління пенсійного фонду України в м. Ялта про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги «Дітям війни», просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006. по 01.03.2009., зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта нарахувати та стягнути на користь позивача недоплачену як дитині війни щомісячну соціальну допомогу за 2006-2008 роки в сумі 4620,60 грн.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту встановлюються Законом України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-IV із змінами та доповненнями. Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Згідно із статтею 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
ОСОБА_1 народиласяІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 виданим Алупкінським відділом Ялтинського МУ ГУ МВС України в Криму 01 вересня 1998 р., тобто станом на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років (а. с. 8).
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України “Про соціальний захист дітей війни” і має право на підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, що суд не може приймати за основу розрахунку мінімальний розмір пенсії, визначений статтею 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який на думку апелянта застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, оскільки з урахуванням положення пункту 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України про можливість застосування аналогії закону та у зв'язку з тим, що у Законі України “Про соціальний захист дітей війни” не передбачений розмір мінімальної пенсії для розрахунку надбавки, то слід застосувати розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Судом встановлено, що щомісячна державна соціальна допомога відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений частиною 1 статті 28 Закону “України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Дійсно, згідно з частиною 3 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-1У мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005 року № 2505-IV.
Але, судова колегія враховує, що згідно з частиною 4 статті 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Відповідно до частини 1, 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Судова колегія зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Така позиція висловлена у рішення Європейського Суду у справі Y van Duym v. Home Office ( Case 41\74 van Duym v. Home Office).
Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002року №8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.
Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є Пенсійний фонд України (у 2006 році - бюджетна програма КПКВ 64881030 "Відшкодування на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд", у 2007 році бюджетна програма КПКВ 3508100 "Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами").
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним відповідачем по справі, який зобов'язаний відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги, є Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим.
Судова колегія вважає, що Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, не передбачено обмеження виплат наявністю певних коштів чи фінансування з бюджету. Крім того, статтею 22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, тому, відсутність коштів на виплату надбавок до пенсій не позбавляє особу, якій повинна бути здійснена доплата до пенсії, права на отримання такої допомоги. Відповідно до вимог статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Доводи апелянта, що Положенням про Пенсійний фонд України визначений вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ і в бюджеті пенсійного фонду не передбачено виплати надбавок дітям війни, не можуть бути прийняти до уваги, тому що відповідно до Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” надбавки та підвищення, встановлені до пенсій виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
При цьому, судова колегія керується вимогами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно до якої суд при вирішенні справи, керується принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно до частин 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Позивач звернувся в суд з позовом 26.01.2009. отже строк для звернення в суд з позовом про стягнення щорічної разової грошової допомоги за 2006 рік і з січня по грудень 2007 р. позивачем пропущений.
Доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач не надав. Оскільки відповідач заперечує проте позову, крім іншого, у зв'язку з пропуском строку на звернення в суд, судова колегія вважає, що судом першої інстанції вірно відмовлено у стягнення щомісячної державної соціальної допомоги за 2006 р і за січень - грудень 2007 р.
Законом України від 28.12.2007. № 107-У1 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких законодавчих актів України» текст ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни був викладений в редакції «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Вказані зміни, згідно з рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008. № 10рп-2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України та втратили чинність з моменту прийняття рішення Конституційним судом України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення , визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
При таких обставинах, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення державної соціальної допомоги як дитині війни є обґрунтованими частково, а саме з моменту ухвалення рішення Конституційним судом України, тобто з 22 травня 2008 року.
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у наступному розмірі: з 1 квітня -481 грн., з 1 липня -482 грн., з 1 жовтня -498 грн.
Судом першої інстанції вірно встановлений розмір щомісячної державної соціальної допомоги за травень - грудень 2008 року у сумі 1170,60 грн. (481 грн. х 30 %х2 + 482 грн. х 30 % х 3 + 498 х 30% х3), яка підлягала виплаті. З урахуванням виплаченої позивачу соціальної допомоги за травень - грудень 2008 р. у сумі 390,20 грн., позивачу підлягає нарахуванню та виплаті 780,40 грн.
Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до частини третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.
Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Ялтинського міського суду АР Крим від 23 лютого 2009 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Управління Пенсійного Фонду України в м. Ялта - залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта на постанову Ялтинського міського суду АР Крим від 23 лютого 2009 р. у справі № 2-а-195/09 залишити без задоволення.
Постанову Ялтинського міського суду АР Крим від 23 лютого 2009 р. у справі № 2-а-195/09 (№ 2-а-195/09/0124) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 07 вересня 2009 р.
Головуючий суддя підпис З.І.Курапова
Судді підпис О.В.Дугаренко
підпис М.А.Санакоєва
З оригіналом згідно
Суддя З.І.Курапова