Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
02.09.2009 Справа № 2-а-4534/08/9/0170
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Курапової З.І.,
суддів Дугаренко О.В. ,
Санакоєвої М.А.
секретар судового засідання Клюкіна Н.С.
за участю представників сторін:
позивач,ОСОБА_1 - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
представник відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
представник відповідача, Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АРК- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія АРК на постанову Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С. ) від 08.12.08 по справі № 2-а-4534/08/9/0170
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній РеспубліціКрим (вул. К.Лібкнехта, 3,м.Сімферополь,95000) Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія АРК (вул. Українська, 44,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)
про зобов'язання до вчинення певних дій
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08 грудня 2008 року у справі № 2-а-4534/08/9 позов ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в АР Крим, Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим про зобов'язання до вчинення певних дій, задоволений частково.
ВідмовленоОСОБА_1 у поновленні строку звернення з адміністративним позовом щодо спонукання нарахувати позивачу щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 рік, за період з січня по вересень 2007 р.
Зобов'язано відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим нарахуватиОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячну державну соціальну допомогу за жовтень - грудень 2007 року у розмірі 373,60 грн.
Стягнуте на користьОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 грн.
Повернуте на користьОСОБА_1 з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у розмірі 23,90 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.12.2008 року у справі № 2а-4534/08/9 та прийняти нове рішення.
Апеляційна скарга Управління ПФУ в м. Феодосія АРК мотивована тим, що статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визначено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, однак судом першої інстанції не прийнято до уваги, що згідно ч.5 ст.18, ч.2 ст. 73 Закону України від 09.07.2006. № 1058-1У «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду України не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом.
Апелянт зазначає, що положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003. № 1058-1У відносно мінімального розміру пенсії не застосовується для визначення розмірів підвищення до пенсій, передбачених ст.. 12 і 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Позивач і представники відповідачів у судове засідання 02 вересня 2009 року не з'явилися. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Позивач листом від 25.03.2009. просить розглянуть справу у його відсутності.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як слідує із матеріалів справи,ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим до відповідача Головного управління пенсійного фонду України в АР Крим із позовом про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, за 2006-2007 р. в сумі 2733,30 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.11.2008. залучено до участі в справі в якості другого відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим (а. с. 15).
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту встановлюються Законом України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-IV із змінами та доповненнями. Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Згідно із статтею 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1, виданим Феодосійським МВ ГУ МВС України в Криму 26 березня 1998 р., тобто станом на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років (а. с. 6).
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України “Про соціальний захист дітей війни” і має право на підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Дія статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2007 рік згідно до пункту 12 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп\2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 статті 11 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, яким було припинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. При цьому Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та\або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно якій державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цім Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня -380 грн., з 1 квітня -406 грн., з 1 жовтня -411 грн.
Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006. № 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток. Відповідно розмір мінімальної пенсії за віком становив з 01.04.2007 року по 30.09.2007 рік - 410,06 грн.; з 01.10.2007 року по 31.12.2007 рік -415,11 грн.
Таким чином, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, що суд не може приймати за основу розрахунку мінімальний розмір пенсії, визначений статтею 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який на думку апелянта застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, оскільки з урахуванням положення пункту 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України про можливість застосування аналогії закону та у зв'язку з тим, що у Законі України “Про соціальний захист дітей війни” не передбачений розмір мінімальної пенсії для розрахунку надбавки, то слід застосувати розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Судом встановлено, що щомісячна державна соціальна допомога відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений частиною 1 статті 28 Закону “України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Дійсно, згідно з частиною 3 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-1У мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005 року № 2505-IV.
Але, судова колегія враховує, що згідно з частиною 4 статті 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Відповідно до частини 1, 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Судова колегія зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Така позиція висловлена у рішення Європейського Суду у справі Y van Duym v. Home Office ( Case 41\74 van Duym v. Home Office).
Крім того, мінімальний розмір пенсії за віком встановлений також частиною 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, відповідно до якої для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Зазначена норма введена в дію Законом України від 15.03.2007 року № 749-V, який набрав чинності після прийняття Закону України від 25.03.2005 року № 2505-IV, яким встановлені обмеження в частині 3 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV, тому відповідно до принципу дії закону в часі застосуванню підлягає закон, який набрав чинності пізніше.
Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002року №8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.
Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є Пенсійний фонд України (у 2006 році - бюджетна програма КПКВ 64881030 "Відшкодування на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд", у 2007 році бюджетна програма КПКВ 3508100 "Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами").
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним відповідачем по справі, який зобов'язаний відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги, є Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія АР Крим.
Судова колегія вважає, що Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, не передбачено обмеження виплат наявністю певних коштів чи фінансування з бюджету. Крім того, статтею 22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, тому, відсутність коштів на виплату надбавок до пенсій не позбавляє особу, якій повинна бути здійснена доплата до пенсії, права на отримання такої допомоги. Відповідно до вимог статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Доводи апелянта, що Положенням про Пенсійний фонд України визначений вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ і в бюджеті пенсійного фонду не передбачено виплати надбавок дітям війни, не можуть бути прийняти до уваги, тому що відповідно до Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” надбавки та підвищення, встановлені до пенсій виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
При цьому, судова колегія керується вимогами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно до якої суд при вирішенні справи, керується принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно до частин 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Позивач звернувся в суд з позовом 13 жовтня 2008 р., отже строк для звернення в суд з позовом про стягнення щорічної разової грошової допомоги за 2006 рік і по вересень 2007 р. позивачем пропущений. Позивач мав дізнатися про порушення його прав саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення Конституційного Суду України, тобто з 27.07.2007р.
Доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач не надав. Оскільки відповідач заперечує проте позову, крім іншого, у зв'язку з пропуском строку на звернення в суд, судова колегія вважає, що судом першої інстанції вірно відмовлено у стягнення щомісячної державної соціальної допомоги за 2006 р. і за січень -вересень 2007 р.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія АР Крим нарахувати ОСОБА_1 щомісячну соціальну державну допомогу, як дитині війни, за період з жовтня по грудень 2007 р. в сумі 373,60 грн.
Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до частини третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.
Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.12.2008. у справі № 2а-4534/08/9 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Управління Пенсійного Фонду України в м. Феодосія - залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосія АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 08 грудня 2008 р. у справі № 2а - 4534/08/9 (№ 2-а-4534/08/9/0170) залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 08 грудня 2008 р. у справі № 2а - 4534/08/9 (№ 2-а-4534/08/9/0170) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 07 вересня 2009 р.
Головуючий суддя підпис З.І.Курапова
Судді підпис О.В.Дугаренко
підпис М.А.Санакоєва
З оригіналом згідно
Суддя З.І.Курапова