Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
02.09.2009 Справа № 2-а-131/09/0105
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Курапової З.І.,
суддів Дугаренко О.В. ,
Санакоєвої М.А.
секретар судового засідання Клюкіна Н.С.
за участю представників сторін:
позивач, ОСОБА_1 - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
представник відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим - не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність,
розглянувши апеляційни скаргі Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим таОСОБА_1 на постанову Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим (суддя Д'яченко В.І. ) від 16.03.09 у справі № 2-а-131/09/0105
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим (вул. Леніна, 8,Джанкой,Автономна Республіка Крим,96100)
про визнання дій неправомірними по ненарахуванню та невиплаті підвищення до пенсії, про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду
ВСТАНОВИВ:
Постановою Джанкойського міськрайонного суду АР Крим (суддя Дьяченко В.І.) від 16 березня 2009 р. у справі №2-а-131/09 (2-а-131/09/0105) позов ОСОБА_1задоволений частково.
Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим по не нарахуванню та невиплаті щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірними.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим нарахувати та виплатити щомісячну доплату до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 16 березня 2009 року у справі № 2-а131/09.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції невірно відмовлено у поновленні строку на звернення до адміністративного суду, оскільки ні пенсійний фонд, на засоби масової інформації не інформували про прийняття закону.
Також, не погодившись з постановою суду, Управління ПФУ в Джанкойському районі АР Крим звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 16 березня 2009 р. у справі № 2-а-131/09 та відмовити позивачу в позовних вимогах у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, кошти ПФУ використаються винятково по призначенню й вилученню не підлягають, відповідно до ч.5 ст. 18, ч. 2 ст.73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду України не можуть використовуватися на цілі, не передбачені даним законом.
Апелянт вказує, що згідно абзацу 1 частини 1 статті 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Проте, частиною 3 цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003. № 1058.
У судове засідання 02.09.2009. позивач і представник відповідача не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Позивач листом від 06.11.2008. просив розглянути справу у його відсутності, у зв'язку з літним віком і станом здоров'я (а.с.7).
УПФУ в Джанкойському районі АР Крим в апеляційної скарзі також просить розглянуть справу у відсутності представника.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як слідує із матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до Джанкойського міськрайонного суду АР Крим з позовом до відповідача -Управління пенсійного фонду в Джанкойському районі АР Крим, яким просить поновити пропущений строк на звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів за період з 01.01.2006. по 31.12.2007.; зобов'язати відповідача нарахувати недоплачену позивачу, як дитині війни, щомісячну державну допомогу за 2006 -2007 роки в сумі 2733,30 грн.
Правової статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-1У із змінами та доповненнями. Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитина війни -особа, яка є громадянином України та який на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1, виданим Джанкойським МРВ ГУ МВС України в Криму 08.10.1997. (а. с. 5), тобто станом на час закінчення Другої світової війни йому було менше 18 років, тому він є особою, яка віднесена до категорії осіб, визнаних дітьми війни.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-У, що діяла з 01 січня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, ОСОБА_1 має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік згідно до пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп\2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 статті 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким було припинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». При цьому Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та\або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якій державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цім Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» надбавки та підвищення, встановлені до пенсій виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Доводи апелянта - ПФУ в Джанкойському районі щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, не можуть бути прийняти до уваги. Судова колегія вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, не може бути прийнято до уваги. Так, у справі «Кечко проти України»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Крім того, судова колегія визначає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, у тому числі тої, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини (Справа «Жовнір проти України»від 29.06.2005.).
Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що законодавством не передбачено механізму розрахунку підвищення пенсій дітям війни та те, що частинами 1 і 2 статті 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено вичерпний перелік напрямків використання коштів Пенсійного Фонду України та їх використання тільки за призначенням.
При цьому судова колегія керується вимогами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно до якої суд при вирішенні справи, керується принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Оскільки особам, на яких розповсюджується дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни», передбачена виплата підвищення пенсій у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, то обов'язок сплати підвищеної пенсії, у складі якої є надбавка, покладена на органи Пенсійного Фонду України, як органи першого рівня системи пенсійного забезпечення в Україні. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зобов'язання нарахування щомісячної державної допомоги дитині війни саме Управлінням Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим, оскільки згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209\14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсій.
Що стосується доводів ПФУ в Джанкойському районі про відсутність у Законі посилань на розмір мінімальної пенсії для застосування Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то судова колегія з урахуванням положення пункту 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України про можливість застосування аналогії закону, вважає, що, оскільки у Законі України «Про соціальний захист дітей війни», не передбачений розмір мінімальної пенсії для розрахунку надбавки, то слід застосувати розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно до частин 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач просить відмовити у позові, крім іншого, також у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Позивач звернувся в суд з позовом 07 листопада 2008 р., отже строк звернення в суд з вимогами про перерахунок щомісячної державної допомоги за 2006 рік і по жовтень 2007 року позивачем пропущений.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги позивача щодо поважності пропуску строку звернення в суд, оскільки доказів поважності причин пропуску строку для звернення в суд позивач не надав. Позивач мав дізнатися про порушення його прав саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення Конституційного Суду України, тобто з 27.07.2007р.
Крім того, пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Однак Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-1У «Про внесення змін до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установленою що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Цей Закон був опублікований 22 березня 2006 року і набрав чинності 2 квітня 2006 року.
Тобто з 2 квітня 2006 року статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватись лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради з питань бюджету.
Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не приймалися.
Отже встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003. № 1058-1У мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006. № 489-У «Про Державний бюджет України на 2007 рік»прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня -380 грн., з 1 квітня -406 грн., з 1 жовтня -411 грн.
Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006. № 489-У «Про Державний бюджет України на 2007 рік»встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003. № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток. Відповідно розмір мінімальної пенсії за віком становив з 01.04.2007. по 30.09.2007. - 410,06 грн.; з 01.10.2007. по 31.12.2007. -415,11 грн.
Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу починаючи з 07.11.2007., оскільки виплати повинні здійснювати щомісячно та пред'явлення позову в листопаді 2007 р. дає можливість позивачу одержати державну соціальну допомогу за листопад 2007 р. у повному розмірі.
Отже, позивачу підлягає нарахуванню щомісячна державна соціальна допомога за листопад -грудень 2007 р. в сумі 249,06 грн. із наступного розрахунку -415,11 грн. х 30 % х 2 = 249,06 грн.
Відповідно до ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Судова колегія вважає, суд першої інстанції обґрунтовано вийшов за межі позовних вимог, та крім зобов'язання відповідача нарахувати недоплачену щомісячну грошову допомогу, прийняв рішення про зобов'язання відповідача виплатити щомісячну допомогу. При цьому, судова колегія зазначає, що прийняте судом першої інстанції рішення про зобов'язання ПФУ в Джанкойському районі здійснити нарахування та виплату допомоги без зазначення суми, яка підлягає нарахуванню та виплаті позивачу не забезпечує повного захисту прав та інтересів позивача, у зв'язку з чим вважає необхідним прийняти рішення із зазначенням конкретної суми яка підлягає нарахуванню та виплаті позивачу.
Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання неправомірними дії відповідача стосовно не нарахування та невиплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги, оскільки позивач таких вимог у позовної заяві не заявляв, а невиплати пов'язані з неперерахуванням коштів з Державного бюджету України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги позивача та відповідача підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 195,196, п.3 ч.1 ст.198, п. 4 ч.1 ст.202 п.3 ч.1 ст.205,207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління Пенсійного Фонду України в Джанкойському районі АР Крим на постанову Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 16 березня 2009 р. у справі № 2-а-131/09 (№ 2-а-131/09/0105) задовольнити частково.
Постанову Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 16 березня 2009 р. у справі № 2-а-131/09 (№ 2-а-131/09/0105) скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, ( АДРЕСА_1) щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період листопад -грудень 2007 р. у розмірі 249,06 грн.
В інший частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 07 вересня 2009 р.
Головуючий суддя підпис З.І.Курапова
Судді підпис О.В.Дугаренко
підпис М.А.Санакоєва
З оригіналом згідно
Суддя З.І.Курапова