Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
09.09.2009 Справа № 2-а-3071/08/8/0170
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Курапової З.І.,
суддів Дугаренко О.В. ,
Санакоєвої М.А.
секретар судового засідання Антонова Н.В.
за участю представників сторін:
прокурор, Прокуратури м. Армянськ АР Крим - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
позивач, ОСОБА_1 - не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність ,
представник відповідача, Управління Пенсійного фонду України в м.Армянськ АР Крим - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ АР Крим на постанову Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О. ) від 21.10.08 у справі № 2-а-3071/08/8
за позовом Прокурора м. Армянськ АР Крим (мкрн. ім. Ген. Васил'єва 1,Армянськ,Красноперекопський район, Автономна Республіка Кр,96012)
в інтересах ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ АР Крим (вул. Шкільна 55-а,Армянськ,Красноперекопський район, Автономна Республіка Кр,96012)
про спонукання до виконання певних дій та визнання неправомірною бездіяльність
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим (суддя Кушнова А.О.) від 21.10.2008 року у справі №2-а-3071/08/8 (2-а-3071/08/8/0170) позов Прокурора м. Армянськ в інтересах особи ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Армянськ АР Крим про спонукання до виконання певних дій та визнання неправомірною бездіяльності, задоволений частково.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача Управління Пенсійного Фонду України в м. Армянськ АРК щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з січня 2007 р. по вересень 2008 р.
Зобов'язано відповідача Управління Пенсійного фонду України в м.Армянськ АР Крим нарахувати ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період з вересня 2007 року по вересень 2008 року в розмірі 1351,50 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, Управління ПФУ в м. Армянськ АР Крим звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від21.10.2008. та відмовити в позовних вимогах позивачу у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до ч.5 ст. 18, ч. 2 ст.73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду України не можуть використовуватися на цілі, не передбачені даним законом.
Апелянт зазначає, що єдиним нормативним актом, яким визначається мінімальний розмір пенсії за віком, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно абзацу 1 частини 1 статті 28 цього Закону мінімальний розмір пенсії за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Проте, частиною 3 цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003. № 1058.
Апелянт вказує, що фінансове забезпечення соціальних гарантій відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України».
Пункт 9 Положення «Про Пенсійний фонд України» та частина 1 ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачають вичерпний перелік напрямків використання коштів Пенсійного фонду України. Згідно частини 2 ст.72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Законом України «Про Державний бюджет України»відповідних коштів на виплату підвищення «Дітям війни»не передбаченою.
У судове засідання 09.09.2009. прокурор, позивач і представник відповідача не з'явилися. Причина неявки суду не відома. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Позивач листом від 12.08.2009. просить розглянуть справу у його відсутності.
Апелянт в апеляційної скарзі просить розглянуть справу у відсутності представника.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як слідує із матеріалів справи, Прокурор м. Армянськ звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом в інтересах ОСОБА_1 до відповідача -Управління пенсійного фонду в м. Армянськ АР Крим , яким просить поновити пропущений строк для звернення в суд для захисту порушених прав, свобод та інтересів; визнати неправомірною бездіяльність відповідача по невиплаті пенсії ОСОБА_1. в розмірі, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ підвищитиОСОБА_1 пенсію на 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»починаючи з 09.07.2007. і здійснити подальшу виплату пенсії у розмірах, передбачених законом.
Правової статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-1У із змінами та доповненнями. Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитина війни -особа, яка є громадянином України та який на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1, виданим Армянським МВ ГУ МВС України в Криму 03.11.2000. (а.с. 4), тобто станом на час закінчення Другої світової війни йому було менше 18 років, тому він є особою, яка віднесена до категорії осіб, визнаних дітьми війни.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-У, що діяла з 01 січня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, ОСОБА_1 має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було зупинено на 2007 рік згідно до пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп\2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 статті 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким було припинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». При цьому Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та\або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якій державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цім Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» надбавки та підвищення, встановлені до пенсій виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Доводи апелянта щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, не можуть бути прийняти до уваги. Судова колегія вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, не може бути прийнято до уваги. Так, у справі «Кечко проти України»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Крім того, судова колегія визначає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, у тому числі тої, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини (Справа «Жовнір проти України»від 29.06.2005.).
Судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що законодавством не передбачено механізму розрахунку підвищення пенсій дітям війни та те, що частинами 1 і 2 статті 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено вичерпний перелік напрямків використання коштів Пенсійного Фонду України та їх використання тільки за призначенням.
При цьому судова колегія керується вимогами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно до якої суд при вирішенні справи, керується принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Оскільки особам, на яких розповсюджується дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни», передбачена виплата підвищення пенсій у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, то обов'язок сплати підвищеної пенсії, у складі якої є надбавка, покладена на органи Пенсійного Фонду України, як органи першого рівня системи пенсійного забезпечення в Україні. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зобов'язання нарахування щомісячної державної допомоги дитині війни саме Управлінням Пенсійного фонду України в м. Армянськ, оскільки згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209\14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсій.
Що стосується доводів апелянта про відсутність у Законі посилань на розмір мінімальної пенсії для застосування Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то судова колегія з урахуванням положення пункту 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України про можливість застосування аналогії закону, вважає, що, оскільки у Законі України «Про соціальний захист дітей війни», не передбачений розмір мінімальної пенсії для розрахунку надбавки, то слід застосувати розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно до частин 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач у запереченнях на позов, просив відмовити у позові, крім іншого, також у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Прокурор звернувся в суд з позовом в інтересах ОСОБА_1 17 вересня 2008 р., отже строк звернення в суд з вимогами про перерахунок щомісячної державної допомоги за 2006 рік і по серпень 2007 року пропущений. Доказів поважності причин пропуску строку для звернення в суд ні прокурор, ні позивач не надав. Позивач мав дізнатися про порушення його прав саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення Конституційного Суду України, тобто з 27.07.2007р.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову стосовно невиплат щомісячної державної допомоги за 2006 рік і за період з липня по серпень 2007 р., у зв'язку з пропуском річного строку звернення до суду.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003. № 1058-1У мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006. № 489-У «Про Державний бюджет України на 2007 рік»прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня -380 грн., з 1 квітня -406 грн., з 1 жовтня -411 грн.
Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006. № 489-У «Про Державний бюджет України на 2007 рік»встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003. № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток. Відповідно розмір мінімальної пенсії за віком становив з 01.04.2007. по 30.09.2007. - 410,06 грн.; з 01.10.2007. по 31.12.2007. -415,11 грн.
Отже, позивачу підлягає нарахуванню щомісячна державна соціальна допомога за вересень -грудень 2007 р. в сумі 496,62 грн. із наступного розрахунку: вересень 2007 р. -410,06 х 30 % = 123,02 грн., жовтень -грудень 2007 р. -415,11 грн. х 30 % х 3 = 373, 60 грн.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107-VI від 28.12.2007 текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни ”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107-VI від 28.12.2007 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу, починаючи з січня 2008 р., оскільки ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення , визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже позивачу підлягаю нарахуванню щомісячна державна соціальна допомога, Як дитині війни, за період травень -вересень 2008 р.
Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у наступному розмірі: з 1 січня 470 грн., з 1 квітня 481грн., з 1 липня 482грн., з 1 жовтня 498 грн.
Позивачем за зазначений період була отримана щомісячна разова допомога за травень 2008 р. -48,10 грн., червень 2008 р. -48,10 грн., липень 2008 р. -48,20 грн., серпень 2008 р. - 48,20 грн., вересень 2008 р. -48,20 грн., всього 240,80 грн.
За період з травня по вересень 2008 року позивачу підлягало нарахуванню 722,40 грн. з наступного рахунку: травень -червень 2008 р. -481 грн. х 30 % х 2 = 288,60 грн., липень -вересень 2008 р. -482 грн. х 30 % х 3 = 433,80 грн. За мінусом сплати відповідачем щомісячної допомоги за зазначений період в сумі 240,80 грн., позивачу недоплачено за травень - вересень 2008 р. 481,60 грн.
Відповідно до ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Судова колегія вважає, що прийняте судом першої інстанції рішення щодо зобов'язання відповідача нарахувати ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу не забезпечує повний захист прав та інтересів позивача, тому судова колегія вважає за необхідне прийняти рішення також про зобов'язання відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ АР Крим виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу за вересень - грудень 2007 р. в сумі 496,62 грн., за травень -вересень 2008 р. в сумі 481,60 грн.
Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання бездіяльності відповідача по не нарахуванню щомісячної державної соціальної допомоги, оскільки не нарахування пов'язано з неперерахуванням коштів з Державного бюджету України.
Судова колегія вважає необґрунтованими вимоги прокурора про зобов'язання відповідача здійснити виплату на майбутнє, оскільки захисту підлягають тільки фактично порушені права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 195,196, п.3 ч.1 ст.198, п. 4 ч.1 ст.202 п.3 ч.1 ст.205,207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Армянськ АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 2008 р. у справі № 2-а-3071\08/8 (№ 2-а-3071/08/8/0170) задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 21 жовтня 2008 р. у справі № 2-а-3071\08/8 (№ 2-а-3071/08/8/0170) скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 )ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) щомісячну державну соціальну допомогу за вересень - грудень 2007 року у розмірі 496,62 грн., за травень -вересень 2008 року у розмірі 481,60 грн.
В інший частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 14 вересня 2009 р.
Головуючий суддя підпис З.І.Курапова
Судді підпис О.В.Дугаренко
підпис М.А.Санакоєва
З оригіналом згідно
Головуючий суддя З.І.Курапова