20 квітня 2007 року                                                                                    м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Харківської області від             21 листопада 2006 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання.

Зазначав, що між ним та відповідачем 2 лютого 2002 року був укладений договір довічного утримання.

Посилаючись на те, що відповідач не виконує умови зазначеного договору, просив розірвати договір довічного утримання.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від                   28 вересня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 21 листопада 2006 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від                   28 вересня 2006 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: розірвано договір довічного утримання, укладеного 2 лютого 2002 року між ним та ОСОБА_2, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 51 грн. державного мита.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 21 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.