24 квітня 2007 року колегія суддів Судової палати у цивільних

справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф.,  Охрімчук Л.І.,  Романюка Я.М., 

розглянувши в попередньому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Свердловського міського суду Луганської області від 30 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 22 листопада 2006 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Свердловського міського суду Луганської області від 30.03.2006 р., залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від            22.11.2006 р., яким у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та у зустрічному позові ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 відмовлено за безпідставністю; позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3407 грн. 64 коп. матеріальної шкоди, 1000 грн. моральної шкоди; позов ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено  частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 3495 грн. матеріальної шкоди, 1000 грн. моральної шкоди, 174 грн. 34 коп. судових витрат, а в задоволенні решти вимог відмолено. 

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень і ухвалення нового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Вирішуючи спір, місцевий суд з урахуванням фактичних обставин справи, виходив з того, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини обох водіїв, які порушили Правила дорожнього руху.   

Апеляційний суд погодився з такими висновками місцевого суду та залишив його рішення без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів ухвалені з додержанням судами норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Свердловського міського суду Луганської області від 30 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 22 листопада          2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України: