Справа № 681/396/16-ц

Рішення

іменем України

29 грудня 2016 року

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Боб"яка Б.В., з участю секретарів Будника Д.О. та Олійник Л.А., з участю позивача та його адвоката Кедруна Л.С., відповідачки ОСОБА_2, представника третьої особи Гуменюка Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонному цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Понінківської селищної ради об'єднаної територіальної громади Полонського району Хмельницької області, реєстраційної служби Полонського районного управління юстиції про скасування рішення ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації,

встановив:

12 березня 2016 року позивач ОСОБА_4 звернувся з позовом до відповідачів ОСОБА_2, Понінківської селищної об'єднаної територіальної громади (далі - Рада), реєстраційної служби Полонського районного управління юстиції (далі - Реєстраійна служба), третя особа - відділ Держгеокадастру в Полонському районі (далі - Держгеокадастр), в якому вказує, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1, користується земельною ділянкою біля цього жилого будинку. 22 травня 2014 року сесія Ради надала йому дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. ТОВ «Кайлас - К» виготовило проект землеустрою.

Звернувшись до Держгеокадастру для вирішення питання про внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру позивач встановив, що в межах земельної ділянки, якою він користується, знаходиться інша земельна ділянка. На цю земельну ділянку зареєстровано право власності на ОСОБА_2 Ця земельна ділянка призначена для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2. Вказаний будинок позивач продав ОСОБА_2 Будинок належав батькові позивача, позивач отримав цей будинок по спадщині після смерті батька. Батько позивача ОСОБА_5 отримав дозвіл Ради на виготовлення технічної документації, погодив межі із власниками і користувачами сусідніх земельних ділянок, в тому числі і з позивачем. Але батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тому не встиг приватизувати земельну ділянку. ОСОБА_2 набула право користування земельною ділянкою, але не погодила з суміжними землевласниками та землекористувачами межі. При виготовлені технічної документації для ОСОБА_2 було змінено координати поворотних точок меж земельної ділянки. Просить визнати незаконним та скасувати рішення сесії Ради №12-2 від 30 січня 2015 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2.

В суді позивач позовні вимоги підтримує повністю. Адвокат позивача Кедрун Л.С. пояснив, що ОСОБА_4 фактично користується земельною ділянкою, а частину цієї земельної ділянки приватизувала ОСОБА_2 Кадастровий план для ОСОБА_2 робило ТОВ «Кайлас - К» і при цьому допустило помилку, оскільки технічна документація була виготовлена не в належних координатах.

Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнає і пояснила, що в 2014 році позивач ОСОБА_4 продав їй будинок свого батька. Під час приватизації земельної ділянки вона використала технічну документацію за 2013 рік батька позивача із погодженими межами, в тому числі і з позивачем. Загорожі під час продажі позивачем будинку не було. Огорожу вона встановила в тому місці, де їй вказав позивач.

Представник Ради до суду не прибув, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судових засідань.

Представник Держгеокадастру Гуменюк Р.А. в суді повідомив, що не володіє даними про обставини реєстрації земельних ділянок сторін. Представник ОСОБА_7 в наступні судові засідання не прибув, направив письмову заяву про розгляд справи без їх участі, міркування щодо суті позовних вимог не висловив.

Представник Реєстраційної служби в суд не прибув у зв'язку з її ліквідацією.

Заслухавши пояснення учасників розгляду справи, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню. Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є власниками житлових будинків, які розташовані на земельних ділянках, що межують між собою. ОСОБА_4 21 липня 2014 року продав ОСОБА_2 житловий будинок, що належав його батькові ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. До смерті батька позивача на його присадибну земельну ділянку біля будинку АДРЕСА_2 була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. Під час виготовлення вказаної технічної документації позивач ОСОБА_4 погодив межі земельної ділянки. На підставі рішення сесії Ради від 30 січня 2015 року ОСОБА_2 приватизувала свою земельну ділянку біля будинку із цільовим призначенням для обслуговування жилого будинку.

Вказані обставини встановлені з пояснень сторін та письмових доказів - рішенням суду про визнання права власності позивача на будинок АДРЕСА_2, договором купівлі-продажу цього житлового будинку між сторонами, проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 та технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_5, витягом з Державного земельного кадастру пло земельну ділянку ОСОБА_2, рішеннями сесій Ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою позивачеві ОСОБА_4 про затвердження технічної документації відповідачці ОСОБА_2, відмовою Держеокадастру внести зміни до земельного кадастру.

Досліджені вказані в суді докази сторони не спростовують, визнають їх достовірність.

Відповідно до ч.2 ст. 95 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до п.6 Перехідних положень ЗК України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Положення пункту 6 розділу X втратили чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення на підставі Рішення Конституційного Суду № 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року.

Відповідно до п. «Г» ч.3 ст.152, ч.1 ст.153, ч.1 ст.155 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

З огляду на встановлені обставини та правові положення суд вважає, що ОСОБА_2 приватизувала земельну ділянку за погодженням всіх суміжних землевласників та землекористувачів, в тому числі позивача ОСОБА_4 Позивачем не надано суду доказів, що під час приватизації земельної ділянки відповідачкою ОСОБА_2 було порушено межі землекористування і вона приватизувала частину земельної ділянки позивача. Висновок експертизи не спростовує твердження ОСОБА_2 про законність приватизації нею земельної ділянки. Тому суд вважає, що цей висновок не є належним доказом, який підтверджує позовні вимоги позивача. Також позивач не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів про те, що ТОВ «Кайлас - К» під час виготовлення технічної документації земельної ділянки ОСОБА_2 допустило помилку. Дане твердження висновок експертизи не підтверджує, інших доказів суду не надано, тому суд розцінює це твердження як припущення, а припущення не може бути доказом в справі.

Твердження позивача про те, що ОСОБА_2 відповідно до чинного законодавства повинна була після придбання житлового будинку оформити оренду земельної ділянки і тільки після цього здійснювати її приватизацію, суперечать вказаним положенням Перехідних положень Земельного кодексу України. За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_2 здійснила приватизацію земельної ділянки без порушення закону, а тому твердження позивача не можуть бути підставою для задоволення позову.

Після встановлення всіх обставин та дослідження їх доказами суд роз'яснив сторонам їх право в межах позовних вимог скористатись своїм правом заявити клопотання про надання чи витребування нових доказів, в тому числі шляхом призначення відповідних експертиз. Сторони таких клопотань не заявили. Інших позовних вимог про порушення права на користування земельною ділянкою позивач не заявляв, тому за таких обставин підстав для задоволення позову не вбачається.

Керуючись ст.ст.10,11,60, 212-215 ЦПК України суд,

вирішив :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Понінківської селищної ради об'єднаної територіальної громади Полонського району Хмельницької області, реєстраційної служби Полонського районного управління юстиції про скасування рішення ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Хмельницької області шляхом подання апеляційної скарги до Полонського районного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Б.Боб"як