Справа № 545/4514/14-ц

Провадження № 2/545/4/16

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2016 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді Кіндяк І.С.

з участю секретаря Дзюбенко Р.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 сільської ради Полтавського району Полтавської області, треті особи: Полтавська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_4, про визнання заповіту недійсним, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом про визнання заповіту недійсним, обґрунтування своїх вимог зазначив, що 01.04.2014 року помер його батько - ОСОБА_5, після смерті якого залишилося спадкове майно, але звернувшись до нотаріуса з заявою про відкриття спадкової справи, про що Державний нотаріус Полтавської районної державної нотаріальної контори повідомила, що існує заповіт, в якому спадкодавець, все своє майно заповів своїй другій дружині, - ОСОБА_2.

Позивач вважає, що батько не міг скласти даний заповіт, він є недійсним, просить його скасувати.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі просили суд їх задовольнити, надавши пояснення аналогічно викладеному в позові. Просили суд провести розгляд справи в заочному порядку, так як відповідача будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання не з’явилась, а подана заява про відкладення слухання справи є тільки затягуванням розгляду справи по суті.

Позивач підтримав думку своїх представників, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання повторно не з’явився будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання.

Від відповідача ОСОБА_3 сільської ради Полтавського району Полтавської області та третьої особи Полтавської районної державної нотаріальної контори до суду надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника. При вирішенні справи по суті поклались на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_4 не з’явилася з невідомих суду причин, будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи по суті.

Заслухавши пояснення представників позивача, позивача, дослідивши матеріли справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно ч. 1 ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки.

Згідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 ЦПК України, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 01 квітня 2014 року помер, спадкодавець - ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія № І-КЕ № 284445 від 14 листопада 2014 р.

Позивач в передбачений законодавством строк звернувся до нотаріуса з заявою про відкриття спадкової справи, але Державний нотаріус Полтавської районної державної нотаріальної контори видала Витяг про реєстрацію спадкової справи в Спадковому реєстрі та повідомила, що існує заповіт, в якому спадкодавець, - ОСОБА_5, все своє майно заповів своїй другій дружині, - ОСОБА_2.

Також встановлено, що 14 вересня 2013 року батько позивача – ОСОБА_5, потрапив у П’яту міську клінічну лікарню м. Полтави в важкому стані. У нього стався інсульт, що вплинуло на його фізичне здоров’я, а саме: слабкість, повний параліч лівої сторони тіла, порушення координації, його мова стала нерозбірливою, він перестав розуміти, що робить, почалися проблеми з пам’яттю та зі сприйняттям дійсності.

Позивач вважає, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. В даному випадку має місце порушення вимоги дійсності правочину.

Відповідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9  «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, визначено, що:

-правила статті 225 ЦК ( 435-15 ) поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

-для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК ( 1618-15 ) зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.

При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК ( 435-15 ) суд відповідно до статті 145 ЦПК ( 1618-15 ) за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Згідно Висновку комплексної судово-почеркознавчої експертизи та судово-медичної експертизи по матеріалах цивільної справи № 606/90 від 28.11.2016 року, встановлено, що Рукописний запис : «Цей заповіт записано з моїх слів за допомогою комп’ютерної техніки прочитано мною в слух 15.10.2013р.», у заповіті ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 від 15.10.2013р. (зареєстрований за № 68, виконаний НЕ Кулькою ОСОБА_6, а іншою особою(а.с. 111).

Судом встановлено, що Заповіт ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 від 15.10.2013р. (зареєстрований за № 68) підписаний не заповідачем ОСОБА_5, а іншою особою, а тому є повні та об’єктивні підстави для визнання його недійсним, так як встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Окрім цього судом встановлено, що в заповіті, складеному 15 жовтня 2013 року адреси посвідчення заповіту не вказано, а тільки зазначено, що його складено «на дому».

Відповідно п. 2.1 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, визначено, якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, і в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування .

Також встановлено, що секретар Тахтаулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області дійсно виїжджав до помешкання, де проживав – ОСОБА_5, з метою посвідчення заповіту, однак факт його дієздатності не був перевірений належним чином, оскільки на той момент він не міг давати відповіді на самі елементарні питання та втрачав відчуття дійсності.

Як видно з тексту заповіту, складеного 15 жовтня 2013 року, зміст статті 1307 Цивільного кодексу України заповідачу не роз’яснено та викликає сумнів роз’яснення інших статей.

Таким чином, секретарем Тахтаулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області грубо порушені правила щодо форми та порядку посвідчення заповіту.

Відповідно до стаття 1257 заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Таким чином, має місце порушення вимоги дійсності правочину, яка передбачена у ч. 3 ст. 203 ЦК.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу.

Також встановлено, що в судовому засіданні під час розгляду справи по суті на запитання про те, чи була відповідач ОСОБА_2, присутня під час посвідчення заповіту, остання повідомила, що вона дійсно була присутньою при складання заповіту – ОСОБА_5, що зафіксовано аудіо записом судового засідання, що вказує напорушенням статті 1255 Цивільного кодексу України «Таємниця заповіту».

Тобто, судом встановлено, що форма та порядок складання самого ЗаповітуОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 від 15.10.2013р., не відповідає вимогам, встановленим Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним, є обґрунтованими, доведеними в судовому засіданні та підтвердженими належними доказами по справі, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 15, 16 ЦК ст.ст. 203, 215, 1247, 1251, 1257 ЦК України, ст. 44 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, керуючись ст.ст. 7, 8, 10, 11, 60, 79, 88, 174, 209, 212, 214-215, 218, 224-226, 292 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 сільської ради Полтавського району Полтавської області, треті особи: Полтавська районна державна нотаріальна контора, ОСОБА_4, про визнання заповіту недійсним – задовольнити в повному обсязі.

Визнати заповіт ОСОБА_5 від 15 жовтня 2013 року, посвідчений секретарем Тахтаулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, - недійсним.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Полтавський районний суд протягом 10 днів з моменту проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя Полтавського районного суду І.С. Кіндяк