Справа №2-1491/10 01.12.2010

Справа № 22ц-7940/10 Суддя першої інстанції: Вострікова Л.В.

Категорія 48 Суддя-доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справа х апеляційного

суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.,

суддів: Кутової Т.З., Шолох З.Л.,

при секретарі судового засідання: Єфіменко О.М.,

за участю: позивачки ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 липня 2010 року за позовом

ОСОБА_2 до

ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про

стягнення аліментів на повнолітню дитину та додаткових витрат на її утримання,

встановила:

В липні 2010 року ОСОБА_2 звернулася з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину та додаткових витрат на її утримання .

Позивачка зазначала, що після розірвання шлюбу з відповідачем, їх спільний син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає з нею та навчається у Харківському національному університеті радіоелектроніки на факультеті видавничо-поліграфічна справа на денному відділенні.

Посилаючись на те, що син потребує матеріальної допомоги, позивачка просила суд стягнути на її користь з ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/3 частини заробітку щомісячно до досягнення сином 23-х років та 14 400 грн . половини вартості навчання, як додаткових витрат на утримання дитини.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 липня 2010 року позов задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь позивачки 1/6 частини всіх видів заробітку, але не менш 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05 липня 2010 року по 01 липня 2014 року до закінчення навчання. Крім того стягнуто 14 400грн. –половину вартості навчання та 80 грн. за надання юридичної допомоги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду змінити та відмовити в задоволені вимог про стягнення половини вартості навчання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі від якого мають сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.3). Після розірвання шлюбу син ОСОБА_5 проживає з матір'ю та навчається в Харківському національному університеті радіоелектроніки на факультеті видавничо-поліграфічна справа з 1 вересня 2009 року (а.с. 4,6).

Відповідно до положень ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідач працює в Вознесенській філії ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» на посаді електромонтера та має постійний заробіток (а.с. 33).

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_3 зобов’язаний приймати участь в утриманні повнолітнього сина, який продовжує навчання і, враховуючи вимоги положень ст. 182, 200 СК України, обґрунтовано стягнув аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку.

Однак, суд помилково зазначив граничну межу розміру стягнутих аліментів, вказавши, що їх розмір повинен складати не менше 30 % прожиткового мінімума на дитину відповідного віку, тоді як наведеними правовими нормами вказана межа не передбачена. Тому в цій частині рішення підлягає зміні з виключенням вказівки про мінімальний розмір аліментів.

Також, вирішуючи спір в частині вимог про стягнення з відповідача додаткових витрат на утримання дитини, які полягають в витратах на оплату вартості його навчання за весь період, суд не звернув уваги на те, що, відповідно до положень ст. 185 СК України, такий обов’язок встановлено лише до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з наданої позивачкою квитанції від 08 липня 2009 року, тобто до досягнення сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, повноліття, за його навчання позивачка сплатила 7 200 грн. (а.с. 8).

За такого, стягненню з відповідача підлягає половина вказаної суми, тобто 3600 грн.

Що стосується вимог про стягнення додаткових витрат після досягнення ОСОБА_4 повноліття, то вони не підлягають стягненню з відповідача, оскільки таке не передбачено правовими нормами глави 16 СК України, якими регулюються спірні правовідносини, які пов’язані з обов’язком батьків утримувати повнолітніх дітей.

Тому, рішення місцевого суду і в частині стягнення додаткових витрат на утримання дитини, також підлягає зміні, шляхом зменшення вказаної суми до 3600 грн.

Керуючись статями 303, ч. 3 ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 липня 2010 року в частині стягнення аліментів та витрат на навчання змінити.

Виключити з резолютивної частини вказаного рішення зазначення про обмеження розміру аліментів, а саме «але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку».

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3 600 грн. вартості навчання дитини.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: