Справа №2-7248/09 31.03.2010

Справа 22ц – 590 /10 Суддя першої інстанції: Андрощука В.В.

Категорія 24 Суддя доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.

У Х В А Л А

Іменем України

31 березня 2010 року судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.,

суддів: Шолох З.Л.,

ОСОБА_1,

при секретарі: Фірсовій Т.В.,

за участю: позивачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3 та представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства Комерційного банку „Приват Банк”

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 жовтня 2009 року по справі за позовом

ОСОБА_2

до

Публічного акціонерного товариства Комерційного банку (далі- ПАТ КБ) „Приват Банк”

про зменшення розміру відсоткової ставки за кредитним договором, зарахування зайво сплаченої суми за підвищеним розміром відсоткової ставки в рахунок погашення кредиту

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ПАТ КБ „Приват Банк” про зменшення розміру відсоткової ставки за кредитним договором, зарахування зайво сплаченої суми за підвищеним розміром відсоткової ставки в рахунок погашення кредиту.

Позивачка посилалась на те, що вона 26 квітня 2006 року з відповідачем уклала договір кредиту на суму 87859 грн. зі сплатою 1,32 % щомісячно за користування кредитом та 0, 25 % щомісячної комісії. Однак відповідач з 1 лютого 2009 року в односторонньому порядку підвищив процентну ставку за користування кредитом до 55%.

Посилаючись на неправомірність дій банку та порушення її прав як споживача фінансових послуг, позивачка просила зобов’язати ПАТ КБ „Приват Банк” зменшити підвищену з 1 лютого 2009 року відсоткову ставку за кредитним договором до розміру обумовленого сторонами умовами договору та здійснити зарахування зайво сплачених сум позивачкою.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 жовтня 2009 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд не вірно застосував норми матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, які з’явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміна договору, відповідно до положень ст.654 ЦК, вчиняється у такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначена норма є імперативною і не робить виключень для випадків зміни договору в односторонньому порядку.

Пунктом 2.3.1 договору передбачено право кредитора щодо односторонньої зміни договору в частині величини процентної ставки.

Відповідно до процедури встановленої цим пунктом, ПАТ КБ «Приват Банк» повинен надіслати позичальнику повідомлення про зміну ставки за 20 днів до набрання чинності змін до процентної ставки.

Згідно з вимогами ст. 638 ЦК, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В даному випадку, укладення договору про зміну відсоткової ставки пов'язується з моментом одержання позичальником пропозиції кредитора про зміну відсоткової ставки, а не з моментом прийняття останнім рішення про підвищення ставки.

З пояснень позивачки слідує, що повідомлення про підвищення процентної ставки нею отримано через SMS повідомлення 22 лютого 2009 року, доказів про час отримання листа ПАТ КБ «Приват Банку» від 31 грудня 2008 року суду не надано ( а.с. 32).

Між тим, в цей час набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору в односторонньому порядку" від 12.12.2008 р.

Цим законом ЦК України доповнено ст. 1056-1, яка забороняє змінювати в односторонньому порядку розмір процентів за кредитним договором.

Частиною 3 цієї ж статті визначено, що умова договору про право банку на односторонню зміну розміру процентів за кредитом є нікчемною.

Така ж заборона щодо односторонньої зміни умов кредитного договору встановлена з 09.01.2009 р. і ст. 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність".

Відповідно до положень ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Такий правочин, згідно з приписами ч.1 ст. 216 ЦК, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За вказаних обставин, суд обґрунтовано виходив з того, що зміна умов договору без згоди позичальника є протиправною, в зв’язку з чим задовольнив позовні вимоги та ухвалив рішення про покладення зобов’язання на ПАТ КБ «Приват Банк» зменшити підвищену з 1 лютого 2009 року відсоткову ставку за кредитним договором між сторонами та зарахувати зайво сплачені суми позивачкою після односторонньої зміни договору в рахунок погашення кредитної заборгованості.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про відповідність його нормам матеріального та процесуального права і відсутність підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України , судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ „Приват Банк ” – відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 жовтня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді