Справа №2-43/10 12.05.2010

Справа 22ц – 1143/10 Суддя першої інстанції Янчук С.В.

Категорія 50 Суддя доповідач Кутова Т.З.

У Х В А Л А

Іменем України

12 травня 2010 року судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.И.,

суддів: Шолох З Л.,

ОСОБА_1,

при секретарі: Аніщенко Д.В.

за участю: прокурора Круш Т.О. та позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві апеляційну скаргу

ОСОБА_2

на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області 18 лютого 2010 року по цивільній справі за позовом

ОСОБА_2

до

ОСОБА_3 та ОСОБА_4

про

позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів

У С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про позбавлення їх батьківських прав відносно двох неповнолітніх дітей: доньки Катерини, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позивач зазначав, що він є рідним дядьком дітям і утримує їх на повному забезпеченні з січня 2009 року в зв’язку з тим, що їх батьки зловживають спиртними напоями, не працюють, не мають належних умов для житла не дбають про виховання та забезпечення дітей. Посилаючись на викладене позивач просив позбавити відповідачів батьківських прав та стягнути з них на його користь аліменти на утримання дітей.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 18 лютого 2010 року позов задоволено частково. ОСОБА_2 позбавлено батьківських прав стосовно доньок Катерини, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, з останнього стягнуто аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини заробітку на користь позивача, дітей передано на опікування позивачу.

В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить вказане рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позбавити батьківських прав і відповідачку, матір дітей, стягнувши з неї аліменти на їх утримання. Апелянт зазначав, що суд не вірно оцінив докази по справі, а тому дійшов не вірних висновків.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Районний суд задовольняючи частково позовні вимоги та ухвалюючи рішення про позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2, стягнення на його користь аліментів, передачу йому дітей під опіку, та відмовляючи в задоволенні позову до відповідачки ОСОБА_3 з підстав не достатності відповідних доказів, виходив з того, що такі позовні вимоги заявлені відповідно до положень закону.

Між тим з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він не відповідає вимогам закону.

Так, положеннями ст. 164 СК України передбачено підстави для такої сімейно-правової відповідальності як позбавлення батьківських прав. Відповідно ж до вимог викладених в ст. 165 СК України право на звернення в суд с позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом зі своїми неповнолітніми дітьми проживали сім’єю в будинку № 37 по вул. Гагаріна в с. Лоцкине Баштанського району Миколаївської області.

З січня 2009 року неповнолітні діти мешкають зі своїм дядьком позивачем ОСОБА_2 в тому ж селі по вул. Молодіжна, 28, в зв’язку з тим, що відповідачі не дбають про своїх дітей.

Між тим, відповідно до положень ч. 2 ст. 3 СК України дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає, тому не можна вважати, що проживаючи з дядьком діти відносяться до його сім’ї, оскільки відповідно до наведеної норми їхньою сім’єю вважається сім’я батьків.

З наведеного слідує, що дядько хоча і є родичем, але відповідно до зазначеного закону не відноситься до кола осіб, які наділені правом звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та встановлення опіки, однак, для вирішення цих питань з метою захисту прав дітей, останній має право звернення до органу опіки та піклування.

Оскільки районний суд помилково частково задовольнив вимоги, а в частині відмовив в їх задоволенні з підстав не доведеності ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських прав, рішення районного суду, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав відсутності права вимоги у позивача позбавлення батьківських прав відповідачів, а значить і вимог про стягнення аліментів та передачу дітей йому під опіку.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 312 ЦПК України , судова колегія

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 – задовольнити частково.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 18 лютого 2010 року - скасувати, по справі ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та ОСОБА_8 про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та передачу дітей під опіку відмовити.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня його проголошення.

Головуючий

Судді