Справа № 2-224/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2011 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючої-судді ОСОБА_1

при секретарі Гусаренко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «КС Домофони», третя особа –ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «КС Домофони», третя особа –ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, у якому просить суд:

          - поновити її на роботі оператором по роботі з абонентами у ТОВ «КС Домофони»м. Дніпропетровська.

          - стягнути з ТОВ «КС Домофони»на свою користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 570 грн.           

- стягнути з ТОВ «КС Домофони»на свою користь моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

- стягнути з ТОВ «КС Домофони»на свою користь всі судові витрати, пов’язані з оглядом справи, та витрати по наданню юридичних послуг.

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі і стягнення заробітної плати, але не більше чим за один місяць.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що з 01.11.2006 року працювала оператором по роботі з абонентами в ТОВ «КС Домофони»м. Дніпропетровська. З 01.07.2008 року була звільнена з роботи за власним бажанням. Позивач вважає звільнення незаконним, оскільки працюючи у відповідача, добросовісно виконувала покладені на неї обов’язки, трудову дисципліну не порушувала і до дисциплінарної відповідальності не притягувалась. Вкінці січня 2008 року ОСОБА_2 викликав директор ТОВ «КС Домофони»ОСОБА_3, і запропонував написати заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, не пояснюючи при цьому причин звільнення. На відмову позивача, директор пригрозив, що в такому разі вона буде звільнена з роботи за порушення трудової дисципліни, які остання ніколи не допускала. Побоюючись погроз директора, позивач вимушена була написати заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, хоча звільнятися з роботи наміру не мала. В зазначеній заяві ОСОБА_2 не вказувала дату звільнення та дату написання заяви. Після цього позивач продовжувала працювати по 29 липня 2008 року включно.

З 08.07.2008 р. по 25.07.2008 р. ОСОБА_2 знаходилась на стаціонарному лікуванні в зв’язку з анемією, викликаною її вагітністю. До роботи вона мали приступити 26 липня 2008 року, а так як цей день був вихідним, вийшла на роботу 28 липня 2008 року. Відпрацювавши два дні: 28 та 29 липня 2008 р., 30 липня, коли позивач прийшла на роботу, директор ТОВ «КС Домофони»ОСОБА_3 повідомив, що ще з 01.07.2008 року позивач звільнена з роботи за власним бажанням.

ОСОБА_2 вважає своє звільнення незаконним, оскільки звільнятись не збиралась, а заяву про звільнення написала під натиском та погрозами директора ТОВ «КС Домофони»ОСОБА_3 Крім того, на час звільнення позивач була вагітна і на момент подання позовної заяви термін її вагітності складав 28 тижнів. Всупереч вимогам КЗпП України позивач була звільнена з роботи.

За захистом своїх прав ОСОБА_2 звернулась до прокуратури Красногвардійського району м. Дніпропетровська, де їй порекомендували звернутись з відповідною заявою до суду.

Позивач вважає її звільнення бажанням директора позбутися її як працівника, щоб звільнити її робоче місце для когось іншого.

Остання заробітна плата була нарахована ОСОБА_2 за червень 2008 року, яку вона одержала 07.07.2008 року у розмірі 570 грн. З наказом про звільнення відповідач ознайомив ОСОБА_2, у видачі трудової книжки відмовив.

Згідно до ч.1,2 ст. 235 КЗпП України У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Після проведеного лікування, позивач на третій день дізналась, що звільнена з роботи, що призвело її до великих моральних страждань та переживань, що негативно впливало на її стан здоров’я та здоров’я, на той час, майбутньої дитини. Залишившись без засобів для існування, позивач знаходилась у відчаї. Вказані обставини призвели до того, що ОСОБА_2 вимушена була прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

          В судовому засіданні позивача підтримала свої позовні вимоги та просила суд задовольнити їх.

          Відповідач в судове засідання не з’явився незважаючи на неодноразові виклики, а тому ухвалою суду встановлено заочний розгляд справи згідно ст.225 ЦПК України.

          Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, заслухавши позивача вважає, що позов ОСОБА_2 до ТОВ «КС Домофони», третя особа –ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню частково.

          Судом по справі встановлено факт звільнення ОСОБА_2 з посади оператора по роботі з абонентами, відповідно до заяви про звільнення за власним бажанням, що підтверджується наказом ОСОБА_3 та копією заяви ОСОБА_2 (а.с.36-37).

          Відповідно до ч.3 ст. 184 КЗпП України Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Згідно довідки №168 від 04.08.2008 р., виданою ОСОБА_2, на момент видачі довідки позивач знаходилась на обліку по вагітності; вагітність 27-28 тижнів (а.с.10).

          Судом встановлено, що позивач працювала оператора по роботі з абонентами з 01.11.2006 року у ТОВ «КС Домофони», що підтверджується довідкою від 17.06.2008 р. (а.с.9).

          В матеріалах справи містяться пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_5, співробітників ТОВ «КС Домофони», відповідно до яких влітку 2008 року приблизно наприкінці червня, ОСОБА_2 перебуваючи на робочому місті в офісі, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Фрунзе, 15, під час бесіди з колегами виказувала своє невдоволення умовами праці і заробітною платою. На цій підставі між ОСОБА_2 і керівництвом неодноразово виникали розбіжності, через що, ОСОБА_2 виконувала свої прямі обов’язки знехотя і не в повному обсязі. Керівництвом підприємства неодноразово робились зауваження і попередження ОСОБА_2 в усній формі (а.с.56-57, 63-64).

          Згідно ч.2 ст.10 ЦПК України Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

          Відповідно до ч.ч.1,4 ст. 60 ЦПК України Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

          Відповідно до п.3 ППВС України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

          На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3,5-8,10,57,60,212,214,215,224,225,226 ЦПК України, ст. ст. 184, 235 КЗпП України, п.3 ППВС України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, -

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги ОСОБА_2 до ТОВ «КС Домофони», третя особа –ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

          Поновити на роботі ОСОБА_2 на посаду - оператор по роботі з абонентами у ТОВ «КС Домофони»м. Дніпропетровська.

          Стягнути з ТОВ «КС Домофони»на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 570 грн.           

Стягнути з ТОВ «КС Домофони»на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 500 грн.

Стягнути з ТОВ «КС Домофони»на користь ОСОБА_2 всі судові витрати, пов’язані з оглядом справи.

Стягнути з ТОВ «КС Домофони»на користь ОСОБА_2 витрати по наданню юридичних послуг в розмірі 300 грн..

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі і стягнення заробітної плати, але не більше чим за один місяць.

          Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку необхідно подати протягом десяти днів з дня отримання його копії.

          Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги в строк десять днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя Л.А. Васіна