Справа №2-4702/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
18 вересня 2009 р. м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд в складі: судді – Продана Б.Г., при секретарі – Дорош Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницького цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до центрального відділення філії відкритого акціонерного товариства КБ «Надра» Хмельницьке РУ
про повернення вкладу, компенсацію понесених витрат, стягнення матеріальної та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1. 28 травня 2009 року звернувся до суду з позовною заявою до Хмельницького РУ ВАТ КБ «Надра», про повернення вкладу, компенсацію понесених витрат, стягнення матеріальної та моральної шкоди .
В своїй позовній заяві позивач посилається на те, що 25.04.2008 року між ним та відповідачем було укладено договір банківського вкладу в євро №394783. Згідно Договору Хмельницьке РУ ВАТ КБ «Надра», 25 квітня 2008 року прийняло від позивача на зберігання депозит готівкою на загальну суму 2800 євро під 10 % річних.
До моменту закінчення терміну дії договору, а саме 31 березня 2009 року, позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення вкладу в сумі 2800 євро та нарахованих відсотків за період дії вкладу. Проте Хмельницьким РУ ВАТ КБ «Надра» 27.04.2009 р. було відмовлено позивачу у поверненні його вкладу з підстав введення мараторію в КБ «Надра» по 10.08.2009 р.
В судовому засіданні позивач позов уточнив та підтримав, і просить його задовольнити в повному обсязі, а саме : визнати те, що на депозитний вклад позивача мараторій введений Постановою НБУ №59 від 10.02.2009 р. не розповсюджується; стягнути з відповідача належний йому вклад в сумі 2800 євро, нараховані відсотки в сумі 237.23 євро, та в разі неможливості стягнення відповідних коштів у євро, стягнути дану суму в гривні по курсу НБУ на день виконання рішення суду; стягнути з відповідача упущену вигоду в сумі 1481 грн. 98 коп., пеню в сумі 423 грн. 42 коп., моральну шкоду в сумі 43200 грн., а також понесені позивачем судові витрати по справі.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи вимоги ст.244 ЦПК України, а також беручи до уваги згоду представника позивача по справі, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Так в судовому засіданні було встановлено, що відповідач дійсно уклав договір банківського вкладу з ОСОБА_1 25.04.2008 року. Згідно даного договору позивач вніс на зберігання депозит готівкою в сумі 2800 євро. Однак у зв»язку із введенням Нацбанком України тимчасової адміністрації в ВАТ «Надра Банк» введено і мараторій на задоволення вимог кредиторів з 10.02.2009 р.
Таким чином, на думку представників банку, повернення позивачу депозиту неможливе до моменту завершення фінансового оздоровлення відповідача.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банки мають право приймати вклади (депозити) від юридичних і фізичних осіб.
В даному випадку між сторонами 25 квітня 2008 р. було укладено угоду про прийняття від позивача грошових коштів на депозитний рахунок, що підтверджується договором, копія якого міститься в матеріалах справи, укладеним між ОСОБА_1 та Хмельницьким РУ ВАТ КБ «Надра».
Сума коштів отриманих на зберігання згідно договору становить 2800 євро, що підтверджується також копіями квитанцій, які містяться в матеріалах справи.
Згідно ст.75,85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 року № 2121-Ш Національний банк України зобов’язаний призначити тимчасову адміністрацію у разі істотної загрози платежу спроможності банку та накласти мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Але, відповідно до ст.. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 року № 2121-Ш у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: - вклад (депозит) – це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщенні клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору;
- мораторій – зупинення виконання банком майнових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;
- кредитор банку – юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов’язань.
Таким чином, мораторій під час здійснення тимчасової адміністрації вводиться на вимоги кредиторів, а не на вклади, які розміщені клієнтами банку на їх депозитних рахунках.
Відповідно до ст. 61,63 Закону України «Про Національний банк» Нацбанк здійснює державне регулювання діяльності банків у формах, визначених Законом України «Про банки та банківську діяльність», як безпосередньо так і через створені ним органи банківського нагляду.
Нацбанк не має права вимагати від банків виконання операцій та інших дій, не передбачених законами України та нормативними актами Нацбанку.
Відповідно до ст. 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 року № 2121- Ш, Національний банк України, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців . Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Згідно ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами між клієнтом та банком.
Банк зобов’язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів клієнту банку.
Згідно ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу або на умовах повернення вкладу після закінчення терміну, встановленого договором.
За договором банківського вкладу банк зобов’язаний видати вклад на першу вимогу вкладника.
Відповідно до заяви від 31 березня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до банку з проханням видати йому вклад у розмірі 2800 євро а аткож відсотки по ньому по закінченню строку договору , однак, до цього часу банк не видав позивачу вклад.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає що вимоги позивача щодо стягнення вкладу в сумі 2800 євро, а також нараховані відсотки в сумі 237.23 євро підлягають задоволенню.
Також, стягненню з відповідача підлягають 423 грн. 42 коп. пені, відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України.
Крім того, суд погоджується з позивачем в частині того, що останній має право на компенсацію моральної шкоди, однак не погоджується з її розміром, визначеним позивачем в сумі 43200 грн.
При визначенні моральної шкоди суд керується вимогами п.п.2,9 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди” від 31.03.1995р. і враховує характер та обсяг страждань (душевних), які зазнав позивач у зв”язку із безпідставним порушенням його прав в договірних відносинах, що було спричинено невиконанням умов договору, в результаті чого позивач змушений був докладати додаткових зусиль для відшукування даної суми коштів, яку він розраховував повернути у володіння, відповідно до умов укладеного договору. Моральна шкода полягає у моральних стражданнях позивача необхідності вживати додаткові зусилля для організації свого життя, необхідності вишукувати дані кошти, оскільки вони були необхідні для проведення санаторно-курортного лікування малолітньої дитини позивача – ОСОБА_2, відповідно до висновку ЛКК №582, що міститься в матеріалах справи. Крім того, дані кошти були необхідні також для проведення лікування тещі та батька позивача – ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтверджується відповідними довідками , що містяться в матеріалах справи (а.с. 19,20).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе визначити спричинену позивачу моральну шкоду в сумі 1500 грн.
Щодо заявлених позивачем вимог в частині стягнення на його користь упущеної вигоди в сумі 1481 грн. 98 коп., то суд вважає що в задоволенні даної частини позову ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки такі вимоги не були належним чином обґрунтовані позивачем в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК України, на користь позивача також підлягають стягненню судові витрати по справі в сумі 250 грн. і судовий збір на користь держави в сумі 380 грн. (ч.3 ст.88 ЦПК України).
Керуючись ст.ст.213, 215 ЦПК України, ст.1060 ЦК України, ст.2,47,55,75,85 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст. 56,61,63 Закону України «Про Національний банк», п.п.2,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди” від 31.03.1995р. суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково .
Встановити, що на депозитний вклад ОСОБА_1, (договір строкового банківського вкладу (депозиту) №394783 від 25.04.2008 р.) не розповсюджується дія мораторію, введеного Постановою Правління Національного банку України №59 від 10.02.2009 р.
Стягнути з центрального відділення філії відкритого акціонерного товариства КБ «Надра» Хмельницьке РУ (29000 м. Хмельницький, вул. Свободи б. №79) на користь ОСОБА_1 невиплачений вклад в сумі – 2800 євро, нараховані відсотки в сумі 237.23 євро, пеню – в сумі 423 грн. 42 коп., моральну шкоду в сумі – 1500 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі – 250 грн., а також судовий збір на користь держави в сумі – 380 грн.
В решті позову – відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: