РІШЕННЯ с права №2-4916/09
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
16 вересня 2009 р. м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд в складі: судді - Продана Б.Г., при секретарі – Дорош Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницького цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3
про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,
ВСТАНОВИВ:
Позивачі звернулися в суд з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної події до ОСОБА_3
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пояснили суду, що 22.04.2006 р. в м. Ізяславі, Хмельницької області відбулась дорожньо-транспортна пригода, яку скоїв ОСОБА_4, що перебував у трудових відносинах з ОСОБА_3. В результаті даної пригоди позивачі отримали травми, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя в момент заподіяння.
В результаті отриманих тілесних ушкоджень, після проведення лікування та в результаті посттравматичних ускладнень позивачам було призначено санаторно-курортне лікування, загальна вартість якого складає 3232.50 грн.
В судовому засіданні позивачі позов підтримали і просять його задовольнити, стягнути з відповідача матеріальну шкоду у вигляді відшкодування вартості санаторно-курортного лікування для ОСОБА_1 – 337.50 грн. (25 % вартості путівки) та для ОСОБА_2 – 2895 грн. ( 100 % вартості путівки), та судові витрати по справі.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи вимоги ст.224 ЦПК України, а також згоду позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, заслухавши пояснення позивачів, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до ч.2, 3 ст.1187 ЦК України : Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право...) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об"єктом, використаня, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
В судовому засіданні було встановлено, що власником транспортного засобу, що був винуватцем дорожньо-транспортної пригоди є ОСОБА_3, а особа що керувала даним транспортним засобом в той момент – ОСОБА_4, перебував з ним у трудових відносинах.
Згідно до ч.1 ст.1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їх працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків .
Судом було встановлено, що ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ОСОБА_3 і на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди виконував свої трудові функції, що встановлено рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 25.06.2008 р., а отже є обставиною, що не потребує доказування (ч.3 ст.61 ЦПК України)
Судом також було встановлено, що в результаті отримання травм у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, позивачі по справі проходили тривале лікування, отримали посттравматичні ускладнення, в результаті чого їм було призначено санаторно-курортне лікування з 06.05.2009 р. по 20.05.2009 р. в Центральному військовому клінічному санаторії «Хмільник» , що в м. Хмільник, Вінницької області, вартість якого складає для ОСОБА_1 – 337.50 грн. (25 % вартості путівки) та для ОСОБА_2 – 2895 грн. ( 100 % вартості путівки). Факт проходження такого лікування в судовому засіданні підтверджується довідками про проходження курсу лікування в центральному військовому клінічному санаторію «Хмільник» №47 від 19.05.2009 р. та №48 від 19.05.2009 р., виданими на ім»я ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також чеками про сплату вартості такого лікування, що містяться в матеріалах справи.
Заявлені позивачами вимоги цілком відповідають ч.1 ст.1195 ЦК України, відповідно до якої фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Крім того, керуючись ч.1 ст.88 ЦПК України, стягненню на користь позивачів підлягають судові витрати по справі, а саме сплачений позивачами судовий збір в сумі 51 грн. 00 коп. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також витрати на відправку поштової кореспонденції в сумі 19 грн. 40 коп.
В частині стягнення на користь позивачів з ОСОБА_3 надміру сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 20 грн. суд вважає за необхідне відмовити, оскільки такі витрати мають повертатися позивачам у порядку, передбаченому ст.83 ЦПК України і не можуть бути стягнуті з відповідача.
Керуючись ст.ст.213, 215 ЦПК України, ст.ст.1187, 1172, 1195 ЦК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 – 337 грн. 50 коп. витрат на санаторно-курортне лікування, а також на користь ОСОБА_2 – 2895 грн. витрат на санаторно-курортне лікування, та 100 грн. 40 коп. судових витрат.
В решті позову – відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя: