Справа №2-116/10

07.04.2010

Справа 22ц-811/ 10 року Головуючий 1-ї інстанції: Вострікова Л.В.

Категорія 27 Суддя – доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.

У Х В А Л А

Іменем України

2010 року квітня місяця 7 дня судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.,

суддів: Шолох З.Л.,

ОСОБА_1,

при секретарі: Фірсовій Т.В.,

за участю : позивачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 лютого 2010 року постановлене по справі за позовом

ОСОБА_2

до

ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства (далі- ПАТ) «ОСОБА_5 Аваль»

про

визнання недійсним договору поруки

В С Т А Н О В И Л А :

В жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 та ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» про визнання недійсним договору поруки.

В позові зазначено, що вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 У вересні 2009 року позивачці стало відомо, що за рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 25 вересня 2009 року з її чоловіка в солідарному порядку стягнуто грошові кошти на користь ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» в рахунок заборгованості за кредитним договором з іншою особою, де чоловік виступив поручителем.

Позивачка, посилаючись на те, що вона, як дружина не давала згоду своєму чоловікові ОСОБА_4 на укладення договору поруки, а тому він є недійсним, в зв’язку з чим просила задовольнити заявлені позовні вимоги.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 10 лютого 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення її позову. Апелянт зазначала, що суд не вірно застосував норми матеріального права, а тому безпідставно відмовив в визнанні угоди поруки недійсною.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши докази по справі, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_4 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 8 вересня 2001 року (а.с. 8).

ОСОБА_4 15 жовтня 2007 року уклав договір поруки з ПАТ «ОСОБА_5 Аваль», відповідно до умов якого поручитель, тобто ОСОБА_4 добровільно бере на себе зобов’язання перед банком відповідати по борговим зобов’язанням боржника, які виникають з кредитного договору від 15 жовтня 2007 року між тим же банком та ОСОБА_6 на суму 15000 грн. (а.с. 19-23).

З умов 2.5.2 договору поруки слідує, що для укладення вказаного договору поручитель отримав всі необхідні погодження та згоди, передбачені чинним законодавством України та згідно з положеннями пункту 2.5.5 зміст ст. ст. 3,21, 65, 74 СК йому роз’яснено.

Частиною 2 статті 65 СК України встановлено, що при укладенні договорів одним з подружжя, вважається що він діє за згодою другого з подружжя. Тобто вказана норма встановлює презумпцію згоди одного з подружжя при укладені угоди іншим подружжям.

За таких обставин, районний суд вірно виходив з відповідності оскаржуваної угоди поруки вимогам ст. ст. 203, 215 ЦК України та обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

При цьому, посилання позивачки на положення ч. 2 ст. 65 СК України, яка передбачає право подружжя на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що укладений другим подружжям без згоди іншого, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового, не може бути достатньою підставою для задоволення позовних вимог. Так, позивачкою не надано доказів того, що інша сторона по договору, якою є ПАТ «ОСОБА_5 Аваль», діяла недобросовісно. А саме в разі, як би представники банку знали, або завідомо повинні були б знати, про не надання згоди позивачки на укладення договору поруки, однак в супереч цьому такий договір було б укладено.

Доводи викладені в апеляційній скарзі стосовно відсутності письмової згоди позивачки на укладення вказаного договору поруки, не можна прийняти до уваги, оскільки відповідно до вимог ч. 3 ст. 65 ЦК України письмова згода вимагається лише при укладенні угод, які потребують нотаріального посвідчення.

Враховуючи наведене, перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили, тобто з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: