Справа №2-31/10 21.04.2010

Справа 22ц – 719/10 Суддя першої інстанції: Мадай С.І.

Категорія 52 Суддя доповідач апеляційного суду: Кутова Т.З.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 квітня 2010 року судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.,

суддів: Шолох З.Л.,

ОСОБА_1,

при секретарі: Фірсовій Т.В. ,

за участю: позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві апеляційну скаргу

Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства

на рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 22 січня 2010 року по справі за позовом

ОСОБА_2

до

Головного державного управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства

(далі - ОСОБА_3) та Головного державного оперативного управління по охороні, використанню, відтворенню водних живих ресурсів та регулювання рибальства (далі – Оперативна держрибохорона)

про

поновлення на роботі, стягнення добових витрат під час відрядження, середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди

В С Т А Н О В И Л А:

В квітні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Оперативної держрибохорони про поновлення на роботі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позивач зазначав, що з 8 червня 2007 року він працював старшим державним інспектором відділу Оперативної держрибохорони. 13 квітня 2009 року його було звільнено в зв’язку з реорганізацією та скороченням штату. Між тим, порівняно з іншими інспекторами, які залишилися працювати, при звільненні позивача не було враховано тривалість роботи на вказаній посаді, кваліфікацію та склад сім’ї .

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив задовольнити його позовні вимоги.

В судовому засіданні позовні вимоги було збільшено. Одночасно позивач просив визнати незаконним наказ про його звільнення, стягнути 3360 грн. добових витрат під час відряджень та 1600 грн. моральної шкоди.

Ухвалою суду від 11 грудня 2009 року притягнуто до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_3.

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 22 січня 2010 року позов задоволено.

Наказ № 24-к від 13 квітня 2009 року про звільнення позивача визнано незаконним, поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого державного інспектора відділу оперативної роботи ОСОБА_3. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача 18623 грн. 55 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 3360 грн. добових витрат під час відряджень та 1200 грн. моральної шкоди, а всього 23 183 грн. 55 коп. Розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить вказане рішення суду скасувати, а по справі ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд не вірно оцінив докази по справі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, ОСОБА_2 на підставі наказу № 40 – к від 8 червня 2007 року працював на посаді старшого державного інспектора відділу оперативної роботи на морях Оперативної держрибохорони (а.с. 17).

Наказом № 50 від 10 лютого 2009 року Державного комітету рибного господарства України зі змінами внесеними наказом № 114 від 11 березня 2009 року з метою ефективного вдосконалення системи управління рибної галузі припинено діяльність Оперативної рибохорони шляхом приєднання до ОСОБА_3 та визнано ОСОБА_3 правонаступником майнових та фінансових прав та обов’язків Оперативної рибохорони з попередженням працівників про подальше вивільнення (а.с. 121 – 123).

На підставі вказаного наказу керівником Оперативної держрибохорони було видано аналогічний наказ № 5 від 10 лютого 2009 року.

Враховуючи наведені обставини, районний суд дійшов вірного висновку про те, що оскільки реорганізація Оперативної рибохорони відбулася шляхом приєднання її до ОСОБА_3, то до останнього перейшли також всі права і обов’язки в порядку правонаступництва. Відповідно до положень ст. 36 КЗоТ Україн, передбачено, що при реорганізації підприємств, організацій, установ чинність трудових договорів працівників продовжується, оскільки настає правонаступництво не тільки в частині майна та майнових прав та обов’язків, а й у трудових відносинах. За такого сама по собі реорганізація не є підставою для розірвання трудового договору.

Як вбачається із порівняння штатного розпису Оперативної рибохорони затвердженого 26 березня 2009 року та штатного розпису ОСОБА_3 затвердженого 7 грудня 2009 року відділ оперативної роботи на морях, який був в Оперативній рибоохороні і містив 7 посад старших державних інспекторів та 2 державних інспектори, фактично реорганізовано в аналогічний відділ оперативної роботи в якому значаться 15 посад старших державних інспекторів та 13 державних інспекторів (а.с. 63-65, 105- 106).

З порівняння посадових інструкцій старшого державного інспектора відділу оперативної роботи на морях Оперативної держрибохорони та старшого державного інспектора створеного відділу оперативної роботи ОСОБА_3 слідує, що обов’язки осіб, які займають вказані посади а також і відповідна трудова функція є аналогічними (а.с. 60-62, 110-112). Це підтверджує і факт переводу певних працівників, в тому числі і старших державних інспекторів з Оперативної держрибохорони на посади інспекторського складу відділу оперативної роботи ОСОБА_3 (а.с. 107 – 109).

Виходячи з вказаних обставин, суд також дійшов вірного висновку про фактичну відсутність скорочення штатів в частині посад старшого державного інспектора, а тому обґрунтовано визнав наказ № 24 – к від 13 квітня 2009 року про звільнення позивача незаконним та поновив його в установу, яка є правонаступником реорганізованої установи – ОСОБА_3 на відповідну посаду.

Згідно до положень ч. 2, 3 ст. 235 КЗпП України, суд також правомірно на користь позивача стягнув 18623 грн. 55 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Так, районний суд виходячи з положень наведеної норми, вірно зазначив про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди, в зв’язку з порушенням трудових прав позивача та обґрунтовано визначив її розмір, стягнувши на користь позивача 1200 грн. в рахунок компенсації моральної шкоди.

Вирішуючи питання про стягнення добових витрат в період відрядження, суд виходив з наявності наказів з Оперативної держрибохорони про відрядження. Між тим доказів про перебування в відрядженні, а значить і того, що ним понесені відповідні витрати, позивачем суду не надано. За таких обставин суд безпідставно стягнув на користь позивача 3360 грн. добових витрат за період перебування в відрядженні. Тому рішення суду в частині задоволення вказаних вимог, на підставі ч. 1 п. 3 с. 309 ЦПК України, слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволення вимог про стягнення добових витрат за час перебування в відрядженні, зменшивши загальну суму стягнуту з відповідача до 19823 грн. 55 коп.

В іншій частині рішення, як відповідаюче вимогам матеріального та процесуального права, залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними вище висновками.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309 ЦПК України , судова колегія

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 22 січня 2010 року в частині стягнення добових витрат під час перебування в відрядженні – скасувати, в цій частині ухвалити нове рішення .

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення 3360 грн. добових витрат під час перебування в відрядженні відмовити, зменшивши загальну суму стягнуту з відповідача до 19823 грн.55 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня його проголошення.

Головуючий

Судді