П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

21 грудня 2016 року                                                                                                м. Київ

 

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

 

головуючого Прокопенка О.Б., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_5 до Хмельницької митниці ДФС (далі - Митниця) про скасування постанови, 

в с т а н о в и л а:

 

У вересні 2009 року ОСОБА_5 звернувся з позовом до Митниці, у якому просив скасувати постанову про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення та протокол про порушення митних правил. 

На обґрунтування позову послався на те, що до адміністративної відповідальності його притягнуто безпідставно з огляду на таке. При ввезенні на митну територію України автомобіля він заповнив митну декларацію та подав її до митного органу. Після перевірки митний орган зробив запис щодо надання пільги на підставі пункту 12 статті 8 Закону України від 13 вересня 2001 року № 2681-ІІІ «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2681-ІІІ) та нарахування митного збору у сумі 303 грн. 

Крім того, митний орган виготовив та погодив митну декларацію, відповідно до якої позивачу було нараховано митні податки у розмірі                        648 грн 52 коп.

4 квітня 2008 року Митниця видала посвідчення про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1.

Суди встановили, що 4 жовтня 2007 року ОСОБА_5 ввіз на митну територію України в зоні діяльності Кучурганської митниці транспортний засіб - автомобіль марки Лексус LS 430, 2004 року випуску, отриманий у спадщину за заповітом відповідно до свідоцтва про право на спадщину, відкриту за межами України на його користь.

У митній декларації, поданій до митного органу, ОСОБА_5 як підставу для пільгового митного оформлення ввезеного автомобіля зазначив та надав заповіт і свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

У декларації митний орган зробив службові відмітки: «Посвідчення отримати у Хмельницькій митниці. Пільга надана на підставі пункту 12 

статті 8 Закону № 2681-ІІІ. Код згідно УКТЗЕД: 8703. Митний збір згідно 

МД-1, сума 303 грн».      

30 квітня 2009 року заступник начальника відділу боротьби з порушеннями митного законодавства служби митної варти та організації боротьби з порушеннями митного законодавства Митниці Славінський В.О. склав протокол про порушення митних правил № 0072/40000/09. 

Заступник начальника Митниці Колесник О.В. виніс постанову від 

18 червня 2009 року № 0072/40000/09 у справі про порушення митних правил, відповідно до якої за несплату мита, акцизного збору, податку на додану вартість за ввезення автомобіля на територію України ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 355 Митного кодексу України 2002 року (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - МК).

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області постановою від            30 листопада 2009 року у задоволенні позову відмовив. 

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 29 березня 2013 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про задоволення позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 4 червня 2015 року касаційну скаргу Митниці залишив без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2013 року - без змін.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, Митниця звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої частиною другою статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм процесуального права у подібних правовідносинах - частини другої статті 1712 КАС.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 21 лютого 2012 року, 21 березня, 12 вересня 2013 року, 3 квітня,              18 грудня 2014 року, 9 та 17 лютого, 12 квітня 2016 року (справи №№ К/9991/95831/11, К/800/14841/13, К/9991/9423/12, К/800/46196/13, К/9991/77945/12, К/800/14085/14, К/800/17815/15, К/800/55117/14 відповідно), які, на думку Митниці, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про таке. 

Відповідно до статті 393 МК постанова у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, або представником такої особи. 

Скарга на постанову митниці регіонального підпорядкування може бути подана до відповідної регіональної митниці або до місцевого суду за місцезнаходженням митниці, яка винесла постанову. 

Скарга на постанову митного органу подається протягом десяти днів з дати вручення заінтересованій особі копії постанови у справі або повідомлення про прийняте рішення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою заінтересованої особи може бути поновлений відповідно регіональною митницею, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи або судом. 

Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил та внесення подання прокурором на постанову визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами. 

За пунктом 2 частини першої статті 18 КАС місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 5 КАС провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

30 липня 2010 року набрав чинності Закон України від 7 липня 2010 року                   № 2453-VІ «Про судоустрій і статус судів». Відповідно до підпункту 3.7 пункту 3 Прикінцевих положень цього Закону КАС доповнено статтею 1712 «Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності». 

Згідно з частиною другою статті 1712 КАС рішення місцевого загального суду як адміністративного суду' у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.  

Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 2015 року № 3-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 1712 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - Рішення № 3-рп/2015 ) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини другої статті 1712 КАС. Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення № 3-рп/2015 положення частини другої                        статті 1712 КАС визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 8 квітня 2015 року.

Як убачається із матеріалів справи, 5 лютого 2010 року суддя Львівського апеляційного адміністративного суду відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 листопада 2009 року (а. с. 57), тобто до 30 липня 2010 року - коли КАС було доповнено статтею 1712 , однак рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги позивача суд ухвалив лише 29 березня 2013 року. 

Разом з тим Вищий адміністративний суд України 4 червня 2015 року, розглянувши касаційну скаргу Митниці на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2013 року, не врахував, що на час постановлення рішення судом апеляційної інстанції діяли норми процесуального права, відповідно до яких рішення місцевого загального суду як адміністративного суду' у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає (частина друга статті 1712 КАС).  

Враховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що суд касаційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права, у зв'язку з чим згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 243 КАС його рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції. 

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»,                 статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а: 

Заяву Хмельницької митниці ДФС задовольнити частково. 

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 4 червня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                    О.Б. Прокопенко Судді:                                 О.Ф. Волков                            М.І. Гриців                                           О.В. Кривенда