П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року м. Київ

Суддя Апеляційного суду міста Києва Балацька Г.О., розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Києва, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

В С Т А Н О В И Л А:

Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10.200 (десять тисяч двісті) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік.

Згідно з постановою суду, 07 вересня 2016 року, о 12 год. 30 хв., ОСОБА_1 в м. Києві на Кільцевій дорозі, 3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, перебував в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився за допомогою приладу "Драгер".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить постанову місцевого суду скасувати, а провадження в справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги ОСОБА_1 посилається на те, що судом першої інстанції без належного та всебічного дослідження всіх обставин провадження було прийняте незаконне рішення про доведеність його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, дані висновки суперечить фактичним обставинам справи та сама постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

При цьому, ОСОБА_1 вказує, що автомобільНОМЕР_1, не рухався, а стояв на виїзді на міст з включеними покажчиками аварійної зупинки у зв'язку з відсутністю палива; що він-ОСОБА_1. не мав можливості керувати вказаним автомобілем, у зв'язку з поганим самопочуттям внаслідок розриву тіла та заднього рога медіального меніска та наявним лангетом на нозі, що, за його твердженнями, підтверджується висновком діагностичного центру "Медіскан груп" від 10 серпня 2016 року.

Зазначає і про те, що судом першої інстанції, в порушення вимог ст. 251 КУпАП, не були допитані свідки ОСОБА_2, ОСОБА_3 на підтвердження вищевказаних обставин та не дослідженні всі докази в справі, які мають значення, як-то: технічні засоби, що мають функції фото, - кінозйомка, відеозапис тощо.

Справа слуханням вперше була призначена на 10 год. 30 хв. 02 листопада 2016 року, однак ОСОБА_1 в суд апеляційної інстанції не з'явився, хоча судове повідомлення про виклик до суду було отримано своєчасно мамою ОСОБА_1 - 26 жовтня 2016 року.

Справа слуханням була відкладена на 10 год. 30 хв. 16 листопада 2016 року, і вдруге особа, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, - не з'явилась, при тому, що мама ОСОБА_1 07 листопада 2016 року отримала судове повідомлення, що і засвідчила своїм підписом на поштовому відправленні.

Отже, з урахуванням обізнаності ОСОБА_1 про час, дату та місце розгляду провадження за його апеляційною скаргою, слід вважати, що останній належним чином повідомлений про судовий розгляд, його неявка не перешкоджає розгляду провадження.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши апеляційну скаргу з додатками та інші матеріали, які надійшли на адресу Апеляційного суду міста Києва, а саме відеозапис подій за участю ОСОБА_1, слід прийти до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом першої інстанції дотримано вказаних вимог закону під час розгляду матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1, винуватість якого у порушенні ним п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху України підтверджується дослідженими і оціненими у сукупності доказами по справі, за які настає відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 07 вересня 2016 року, серії АП2 № 039203, 07 вересня 2016 року, о 12 год. 30 хв., ОСОБА_1 в м. Києві на Кільцевій дорозі, 3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, перебував в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, за згодою водія, у встановленому законом порядку, проводився із застосуванням приладу "Драгер" в присутності двох свідків (а.с. 3).

Вказаний протокол за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та складений, в силу ст. 255 КУпАП, уповноваженою на те особою, а саме - інспектором 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Києві ДПП НП України лейтенантом поліції Росіним М.В.

В матеріалах провадження наявний рапорт інспектора 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві ДПП НП України Кащука В.О., відповідно до змісту якого він спільно з інспектором Росіним М.В. 07 вересня 2016 року о 08 год. 00 хв. заступили на денне патрулювання Голосіївського району м. Києва в екіпажі № 0101.

Під час патрулювання за адресою: Кільцева дорога, 3, на виїзді на естакаду Одеської площі, автомобіль НОМЕР_1, дуже повільно рухався, після чого зупинився на естакаді. Екіпаж теж зупинився для з'ясування обставин такої зупинки. Після звернення до водія, який в автомобілі перебував один, з вимогою пояснити причини зупинки автомобіля у невстановленому місці, водій на запитання не відповів, почав говорити незрозумілі речення, і в ході розмови ними-поліцейськими були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння у водія, а саме - запах алкоголю з порожнини рота. Ними-поліцейськими були прийняті міри по відстороненню водія від керування транспортного засобу, відповідно до ст. 266 КУпАП.

Відсторонивши водія від керування автомобілем, відійшовши на безпечну ділянку тротуару, ними були висунуті вимоги по пред'явленню посвідчення водія та реєстраційного документу на транспортний засіб, відповідно до п. 2.4 Правил дорожнього руху України. На їх вимогу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пред'явив посвідчення водія на своє ім'я, НОМЕР_2 від 26.08.2003, та реєстраційний документ на автомобіль НОМЕР_1. Встановивши особу водія, ними-поліцейськими було запрошено два свідка та, відповідно до спільного Наказу МВС/МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015, в їх присутності було запропоновано водію ОСОБА_1 пройти огляд на предмет наявності алкоголю в крові за допомогою спеціального технічного засобу "Драгер" АРАМ-3570. На дану перевірку водій ОСОБА_1 надав згоду та, відповідно до Інструкції, пройшов огляд, яким встановлено, що у водія ОСОБА_1 перебуває алкоголю в крові 3,12% проміле. За даною перевіркою роздруковані два чека з прибору "Драгер" АРАМ-3570, складено два Акта огляду на стан сп'яніння, де були засвідчені свідки та проставлені їх підписи. Водій ОСОБА_1 теж погодився з пройденим оглядом, оскільки не заперечував того, що дійсно вживав алкоголь.

На підставі пройденого огляду та встановлення факту алкоголю в крові у водія ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 256 КУпАП, серії АП2 № 039203, та, відповідно до положень ст. 265-1 КУпАП, тимчасово вилучено посвідчення водія, і замість вилученого посвідчення водія ними-інспекторами був виписаний тимчасовий дозвіл № 389826.

При ознайомленні водія ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення та його правами, передбаченими ст.ст. 55, 56, 57, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, водій ОСОБА_1 відмовився від підпису в протоколі та надати пояснення з цього приводу.

На виконання вимог Інструкції 1395 від 07.11.2015, при залученні двох свідків, які б могли зафіксувати відмову від підписання протоколу водієм ОСОБА_6, останній перебіг проїзну частину дороги та побіг в невідомому напрямку, залишивши своє авто відкритим, а також залишивши реєстраційний документ на транспортний засіб, посвідчення водія та виписаний вже тимчасовий дозвіл на право керування автомобілем.

Оскільки автомобіль перебував на небезпечній ділянці дороги, а саме - на естакаді та суттєво перешкоджав дорожньому руху, дане авто було евакуйоване за допомогою евакуатора.

Відповідно до приписів ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію України", вся процедура фіксувалась на службову камеру № 670 (а.с. 5-6).

Зміст рапорту інспектора 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Києві ДПП НП України ОСОБА_5 узгоджується з пояснення свідків-понятих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 9-10), актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу (а.с. 11), даними приладу "Драгер" (а.с. 1) та відеозаписом подій, який був наданий на запит суду апеляційної інстанції Департаментом патрульної поліції Національної поліції України, на виконання приписів ст. 251 КУпАП.

Таким чином, суд першої інстанції, обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9 Правил дорожнього руху України.

Доводи ОСОБА_1 про те, що автомобільНОМЕР_1, не рухався, а стояв на в'їзді на міст з включеними покажчиками аварійної зупинки у зв'язку з відсутністю палива; що він-ОСОБА_1. не мав можливості керувати вказаним автомобілем у зв'язку з поганим самопочуттям внаслідок розриву тіла та заднього рога медіального меніска та наявним лангетом на нозі, -на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються вищенаведеними доказами, зокрема відеозаписом подій.

При цьому не можна не вказати, що відповідно до медичної довідки № 6077 (а.с. 20), на яку посилається ОСОБА_1, остання датована "11.08.16" та в ній зазначені рекомендації щодо лікування як-то "обмежити фізичне навантаження на протязі 4 тижнів", а події, за якими був складений протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1, мали місце 07 вересня 2016 року, тобто за сплином строку додержання вказаних рекомендацій, які до того ж не можуть категорично вказати на обставини дотримання таких рекомендацій ОСОБА_1 і що вони стосувалися заборони останньому керувати транспортним засобом.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції допущена неповнота, оскільки не викликано та не допитано свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які б, на його-ОСОБА_1. переконання, вказали на його невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - є неспроможними, оскільки на вказаних осіб ОСОБА_1 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не вказав, дані особи не були ним запрошені і в суд першої інстанції, а на неодноразовий виклик до суду апеляційної інстанції для дачі пояснень вони, як і ОСОБА_1, не з'явилися.

Як регламентують положення ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом, виходячи із санкції відповідного закону.

При накладені на ОСОБА_1 стягнення судом першої інстанції вказані вимоги закону дотримані і на нього накладено стягнення в межах ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З огляду на викладене, слід прийти до висновку, що відсутні підстави для скасування постанови суду і закриття провадження, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі ОСОБА_1, а тому апеляційна скаргаостаннього задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И Л А:

Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду міста Києва Г.О. Балацька