ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 грудня 2016 р. Справа № 802/2013/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:                              Вергелеса Андрія Валерійовича,

за участю:

секретаря судового засідання:           Дмитрука Михайла Володимировича

представника позивача:                     ОСОБА_1

представника відповідача:                     ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3

до: ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Вінницькій області

про: визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з адміністративним позовом до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у вересні 2016 року звернувся до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Вінницькій області із письмовим клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Плосківської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області.

ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Вінницькій області К-16329/0-4761/6-16 від 17.10.2016 р. відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до представлених ним документів місце розташування земельної ділянки, зазначене на графічних матеріалах не відповідає схемі землеустрою документації по формуванню території сільської ради, а також не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель, а саме здійснюється перерозподіл земель без врахування потреби сільського господарства та розвитку території.

Не погодившись із відмовою відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправною відмову ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Вінницькій області, викладену в листі К-16329/0-4761/6-16 від 17.10.2016 р. у наданні йому дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов’язати відповідача надати такий дозвіл.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову. Представник відповідача зазначив, що оскаржуване рішення є правомірним та прийнятим відповідно до чинного законодавства, оскільки місце розташування вказаної земельної ділянки не відповідає схемі землеустрою та документації по формуванню території сільської ради, а також не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель, що відповідно до положень Земельного Кодексу є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Вінницькій області із письмовим клопотанням від 01.09.2016 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2 га на території Плосківської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення. До заяви додав викопіювання з кадастрової карти Плосківської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, копію паспорта, довідку сільської ради про наявність рішення щодо передачі земельної ділянки, копію картки ідентифікаційного коду.

ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Вінницькій області К-16329/0-4761/6-16 від 17.10.2016 р. позивача повідомлено про те, що відповідно до представлених ним документів місце розташування земельної ділянки, зазначене на графічних матеріалах не відповідає схемі землеустрою документації по формуванню території сільської ради, а також не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель, а саме здійснюється перерозподіл земель без врахування потреби сільського господарства та розвитку території.

Зважаючи на викладені обставини, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області відмовило позивачу в наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Вирішуючи даний спір по суті, суд враховує наступне.

Кожному громадянину України, згідно статті 14 Конституції України гарантується право на землю.

В частині 1 статті 121 ЗК України зазначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 ЗК України, зокрема частиною 6 передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_5 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч. 8 ст. 118 ЗК України).

Крім того, ч. 4 ст. 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_6 України № 15 від 14.01.2015 року (далі - Положення № 15), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом ОСОБА_6 України через Віце-прем'єр-міністра України - ОСОБА_6 регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно з п.п. 31, 50 п. 4 Положення № 15 Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи; погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.

Пунктом 7 Положення № 15 передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Оскільки спірна земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, саме до компетенції ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Вінницькій області відноситься розгляд питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок.

Відтак, суд наголошує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як видно із листа ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Вінницькій області К-16329/0-4761/6-16 від 17.10.2016 р., відмова у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки аргументована тим, що відповідно до представлених ним документів місце розташування земельної ділянки, зазначене на графічних матеріалах не відповідає схемі землеустрою документації по формуванню території сільської ради, а також не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель, а саме здійснюється перерозподіл земель без врахування потреби сільського господарства та розвитку території.

Проте суд звертає увагу на те, що вимогами статті 118 ЗК України не передбачено обов'язку особи, яка подає клопотання про надання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства подавати схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель сільськогосподарського призначення.

Крім того, відповідно до положень частини шостої статті 118 ЗК України органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу забороняється вимагати додаткові матеріали та документи не передбачені цією статтею.

При цьому суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що місце розташування вказаної земельної ділянки не відповідає схемі землеустрою та документації по формуванню території сільської ради, з наступних підстав.

Як зазначалося вище, підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Під час судового засідання судом досліджено експлікацію земель Плосківської сільської ради та проект формування території і встановлення межі Плосківської сільської ради народних депутатів Мурованокуриловецького району Вінницької області, згідно яких встановлено, що земельна ділянка, на яку позивач бажає отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою знаходиться поза межами населеного пункту на території Плосківьскої сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області.

Варто зазначити, що в матеріалах справи міститься довідка № 416 від 31.08.2016 р., видана виконкомом Плосківської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області про те, що земельна ділянка, яка надається гр. ОСОБА_3 із земель резервного фонду сільської ради площею 2 га не створює перешкоди у ефективному використанні земель, а також не порушує ландшафтну цілісність.

Також відповідно довідки № 424 від 31.08.2016 р., виданої виконкомом Плосківської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької зазначено те, що земельна ділянка площею 2 га, яка надається гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства із земель резервного фонду сільської ради на аукціон не виставлялась.

Таким чином, місце розташування земельної ділянки, на яку позивач бажає отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою відповідає вимогам законодавства та прийнятій відповідно до нього документації Плосківської сільської ради, а тому позивачу протиправно відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га з підстав невідповідності місця розташування земельної ділянки.

З огляду на викладене суд доходить висновку про те, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області з непередбачених законом та не підтверджених документально підстав відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га з метою ведення особистого селянського господарства.

Відтак, адміністративний позов в частині визнання протиправною відмови відповідача, що викладена у листі ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Вінницькій області К-16329/0-4761/6-16 від 17.10.2016 р. слід задовольнити.

Щодо позовних вимог в частині зобов’язання відповідача надати ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Плосківської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині з огляду на таке.

Так, порядок безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, врегульовано главою 19 Земельного кодексу України. При цьому на суд жодним чином не покладено повноваження перебирати функції державних органів щодо прийняття таких рішень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Згідно з Рекомендаціями Комітету ОСОБА_6 Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_6 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Повноваження відповідача щодо прийняття відповідних рішень, в тому числі про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за своєю правовою природою є дискреційним.

Згідно правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 № 21-87а13 слідує, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Враховуючи викладене, суд позбавлений процесуальної можливості перебирати на себе повноваження відповідача у питаннях надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що належать виключно до компетенції ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, а також зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень вчиняти певні дії чи приймати рішення за умови настання чи встановлення певних обставин.

Водночас частина 2 статті 11 КАС України передбачає можливість для суду вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням викладеного, з метою захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 01.09.2016 р. щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Плосківської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області.

При цьому, приймаючи таке рішення, суд керується нормами п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України, відповідно до яких у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов’язання відповідача вчинити певні дії.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно положень статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Вінницькій області, викладену в листі К-16329/0-4761/6-16 від 17.10.2016 р., у наданні ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Плосківської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 01.09.2016 р. щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Плосківської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_4 управління Держгеокадастру у Вінницькій області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 551 грн. 20 коп. (п'ятсот п'ятдесят одна грн. 20 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя           Вергелес Андрій Валерійович