2-2699/2009
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2009 року м.Шахтарськ
Шахтарський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого – судді Кобаль М.І.,
при секретарі – Лисенко Л.О.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в залі суду м.Шахтарська цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Микитівський алебастр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецьке пуско-налагоджувальне управління», ОСОБА_1, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ягуар» про звернення стягнення за договором позики, суд-
ВСТАНОВИВ:
Позивач – ТОВ «Микитівський алебастр» звернувся з позовною заявою до ТОВ «Донецьке пуско-налагоджувальне управління» - Відповідач -1, ОСОБА_1 - Відповідач – 2, третя особа - ТОВ «Фінансова компанія «Ягуар» про звернення стягнення за договором позики.
Свої вимоги Позивач обґрунтував тим, що, вказавши що між Позивачем та третьою особою 17.10.2008 року був укладений договір позики грошових коштів, відповідно до п. 1.1 якого Позивач зобов’язувався передати у власність Відповідача грошові кошти у розмірі 2 140 000 (два мільйона сто сорок тисяч) гривень 00 копійок, а Відповідач зобов’язується повернути Позивачу грошові кошти в строки і в порядку встановлені договором позики від 17 жовтня 2008 року.
В забезпечення виконання зобов’язання між Відповідачем-1, Відповідачем-2 та третьою особою був укладений договір поруки. Згідно з п.3.1. Договору поруки обов'язок Поручителя – Відповідача 2 перед Кредитором – третьою особою - обмежується сплатою суми в розмірі 1000 грн.
В забезпечення виконання зобов’язань за Договором позики від 17 жовтня 2008 року Позивач та третя особа 17.10.2008 року уклали договір іпотеки, згідно п. 1.2. якого в іпотеку Позивачу передається належне Відповідачу майно, а саме: вбудоване приміщення загальною площею 136,5 кв.м. в житловому будинку ІНФОРМАЦІЯ_1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
03 серпня 2009 року між Позивачем та третьою особою був укладений договір уступки права вимоги, згідно з яким Позивач став новим кредитором і до нього перейшли всі права та обов’язки первісного кредитора.
Позивач вважає, що він, як новий кредитор має право вимагати від Відповідача-1 та Відповідача -2 виконання зобов’язання по договору позики.
Позивач вважає, що оскільки строк повернення позики по договору позики від 17.10.2008 року минув, а Відповідач -1 немає до цього часу не повернув суму позики і запевнив Позивача, що в нього немає такої можливості, то Позивач вправі звернутись до Відповідача-2 – поручителя (по договору поруки від 17.10.2008 року) з вимогою виконати зобов’язання в межах суми поруки, передбаченої договором поруки від 17.10.2008 року, а також, у зв’язку з тим що вказаної суми не вистачає для задоволення вимоги Позивача, як нового кредитора, по договору позики, то Позивач вважає за необхідне вимагати визнати за ним право власності на предмет іпотеки, як це передбачено умовами договору іпотеки від 17 жовтня 2008 року.
Позивач також просив суд визнати договір іпотеки дійсним з причин того, що в договорі іпотеки передбачена умова про його обов’язкове нотаріальне посвідчення протягом 3-х днів з моменту укладення, однак Відповідач – 1 відмовлявся та ухилявся від нотаріального посвідчення договору з причин того, що сторони його фактично підписали, досягли домовленості з усіх істотних умов, тобто фактично виконали його.
Представник Відповідача-1 у судове засідання не з’явився, але надіслав клопотання, у якому просив суд розглянути справу без його участі, визнав позов в повному обсязі.
Відповідач -2 в судовому засіданні проти позову не заперечував і пояснив суду, що визнає позовні вимоги і готовий нести відповідальність в межах суми поруки, передбаченої договором поруки від 17.10.2008 року.
Третя особа в судове засідання не з’явилась, до суду надала письмову заяву в якій повідомила, що не заперечує проти розгляду справи за її відсутності, позовні вимоги визнає повністю.
Судом встановлено наступні факти:
17 жовтня 2008 року між третьою особою - ТОВ «Фінансова компанія «Ягуар» та Відповідачем -1 ТОВ «Донецьке пуско-налагоджувальне управління» укладено договір позики грошових коштів. Відповідно до п. 1.1 якого третя особа зобов’язувалася передати у власність Відповідача-1 грошові кошти у розмірі 2 140 000 (два мільйона сто сорок тисяч) гривень 00 копійок, а Відповідач зобов’язується повернути третій особі грошові кошти в строки і в порядку встановлені договором позики від 17 жовтня 2008 року. Судом встановлено, що третя особа повністю виконала взяті на себе за договором зобов’язання і передав суму позики Відповідачу – 1 повністю, Відповідач-1 в свою чергу в строк передбачений договором суму позики не повернув, чим порушив умови договору. Фактично термін прострочення зобов’язання на даний час складає майже місяць.
На забезпечення виконання зобов’язання за договором позики від 17.10.2008 року, між третьою особою та Відповідачем-1 і Відповідачем – 2 був укладений договір поруки, в п. 3.1. якому визначено, що обов'язок Поручителя – Відповідача 2 перед Кредитором – третьою особою обмежується сплатою суми в розмірі 1000 грн.
Згідно з вимогами ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Таким чином суд приходить до висновку, що поручитель – Відповідач – 2 повинен нести відповідальність тільки в межах суми грошових коштів, передбаченої договором поруки.
Одночасно з застосуванням заходу забезпечення виконання зобов’язання в вигляді поруки, між третьою особою та Відповідачем-1 був укладений договір іпотеки від 17.10.2008р., що не суперечить вимогам чинного законодавства, адже чинне законодавство передбачає застосування кількох заходів забезпечення виконання зобов’язання одночасно.
Згідно п. 1.2. договору іпотеки в іпотеку третій особі передається належне Відповідачу-1 майно, а саме: вбудоване приміщення загальною площею 136,5 кв.м. на 1-му поверсі житлового будинку ІНФОРМАЦІЯ_1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. (надалі – Предмет Іпотеки). Зазначене майно належить Відповідачу-1 на підставі рішення господарського суду Донецької області від 03 вересня 2008 року по справі № 44/178пд.
Проаналізувавши умови укладення договору іпотеки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання договору іпотеки дійсним підлягають задоволенню з підстав передбачених чиним законодавством. Так, ч. 2 ст 220 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. В данному випадку сторонни досягли згоди щодо всіх істотних умов договору іпотеки, вони фактично виконали договір, а ухиляння Відповідача-1 є безпідставними. Таким чином, суд вважає, що договір іпотеки,укладений між третьою особою та Відповідачем -1 – дійсний.
Судом також встановлено, що між третьою особою та Позивачем 03 серпня 2009 року укладено договір про уступку права вимоги, згідно з умовами якого до Позивача, як Нового кредитора перейшли усі права первісного кредитора – третьої особи. В п. 1 Договору про уступку права вимоги від 03 серпня 2009 року зазначалось, що Цедент (ТОВ «Фінансова компанія «Ягуар») відступає Цесіонарієві (ТОВ «Микитівський алебастр»), а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором за Договором позики N 16 від "17" жовтня 2009 р. між Цедентом і ТОВ «Донецьке пуско-налагоджувальне управління». Цесіонарій також стає стороною договору іпотеки від 17 жовня 2008 року та договору поруки від 17 жовтня 2008 року, які були укладені з метою забезпечення виконання зобов’язання по договору позики від 17 жовтня 2008 року. Всі права та обов’язки за цими договорами в повному обсязі переходять до Цесіонарія.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач набув прав кредитора, а тому його зверненя до суду є цілком правомірним.
Дослідивши матеріали справи та вивчивши пояснення сторін, суд вважає, що позовна вимога щодо визнання за Позивачем права власності на предмет іпотеки підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 2.17 договору іпотеки від 17 жовтня 2008 року у випадку невиконання Іпотекодавцем зобов’язань по договору позики, Іпотекодержатель має право перевести на себе право власності на Предмет Іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання або від свого імені продати Предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, передбаченому розділом Закона України “Про іпотеку”. У такому випадку, у разі відсутності домовленості між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем щодо вартості предмета іпотеки, його оцінка визначається на дату укладання договору купівлі-продажу оцінювачем, якого самостійно обирає Іпотекодержатель, при цьому витрати по здійсненню оцінки покладаються на Іпотекодавця або задовольняються за рахунок предмета іпотеки. Якщо сума одержана від реалізації предмета іпотеки, не покриває вимоги Іпотекодержателя, він має право отримати решту суми з іншого майна Іпотекодавця.
Судом встановлено, що на сьогоднішній день Позивач повністю виконав умови договору позики, а Відповідачем- 1 умови Договору позики не виконані, позичені за Договором грошові кошти Позивач не отримав.
На письмові звернення Позивача Відповідач-1 не реагує, а у телефонних розмовах повідомляє, що грошей наразі немає та повернути позику не може.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» Відповідачу-1 було передано письмову вимогу про усунення порушення Договору позики та договору іпотеки від 17 жовтня 2008 року, на що відповідач не відреагував та відповіді не надав.
Відповідно до Глави 49 ЦК України щодо забезпечення зобов’язання Позивач має право на задоволення своїх вимог за Договором за рахунок забезпечення даного зобов’язання.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку», Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Проаналізувавши зміст зазначених вище норм права та дослідивши характер правовідносин, що склалися між сторонами судового спору, суд дійшов до висновку, що Позивач має право на задоволення вимог за Договором позики шляхом визнання права власності на предмет іпотеки.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 16, 204, 629, 1046,1047 Цивільного Кодексу України, ст.33, 37 Закону України «Про іпотеку», та ст.ст. ст.ст. 174, 212 – 216 Цивільного Процесуального Кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1.Визнати договір іпотеки від 17 жовтня 2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донецьке пуско-налагоджувальне правління» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ягуар» щодо нерухомого майна: вбудоване приміщення загальною площею 136,5 кв.м. на 1-му поверсі житлового будинку ІНФОРМАЦІЯ_1, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, дійсним.
2.Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Шахтарським МВ УМВС України в Донецькій області 06 березня 2002 року, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2) 1000 (одну тисячу) гривень за договором поруки від 17 жовтня 2008 року.
3.Звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості за Договором позики № 16 від 17 жовтня 2008 року в розмірі 2 140 000 (два мільйона сто сорок тисяч) гривень 00 копійок на предмет іпотеки: вбудоване приміщення загальною площею 136,5 кв.м. на 1-му поверсі житлового будинку ІНФОРМАЦІЯ_1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності на вказаний предмет іпотеки за Товариством з обмеженою відповідальністю «Микитівський алебастр» (місцезнаходження: 83000, м. Донецьк, вул. Артема 58 б, код ЄДРПОУ 32516775).
4.Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецьке пуско-налагоджувальне управління» надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Микитівський алебастр» (місцезнаходження: 83000, м. Донецьк, вул. Артема 58 б, код ЄДРПОУ 32516775) оригінали документів на право власності на вбудоване приміщення загальною площею 136,5 кв.м. на 1-му поверсі житлового будинку ІНФОРМАЦІЯ_1, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.
5.Судові витрати, пов’язані з поданням цього позову покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецьке пуско-налагоджувальне управління».
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Донецької області через Шахтарьский міськрайонний суд Донецької області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення Шахтарського міскрайонного суду Донецької області подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.І.Кобаль