Справа № 465/7978/15 Головуючий у 1 інстанції: Масендич В.В.

Провадження № 22-ц/783/5340/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. П.

Категорія: 24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої: Крайник Н.П.

суддів: Мельничук О. Я., Шеремети Н. О.

при секретарі: Куцику І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ «Львівобленерго» на рішення Франківського районного суду міста Львова від 14 березня 2016 року у справі за позовом ПАТ Львівобленерго» до ОСОБА_2 про стягнення боргу та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Львівобленерго» про визнання безпідставними нарахування заборгованості та зобов»язання до вчинення дій, -  

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваним рішенням у задоволенні первісного позову ПАТ Львівобленерго» до ОСОБА_2 про стягнення боргу та зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Львівобленерго» про визнання безпідставними нарахування заборгованості та зобов»язання до вчинення дій відмовлено.

Рішення суду оскаржило ПАТ «Львівобленерго».

Вважає його в частині відмови у задоволенні первісного позову незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

У апеляційній скарзі зазначає, що заборгованість відповідача в розмірі 1406,50 грн. була виявлена арбітражним керуючим при здійсненні останнім своїх повноважень у ліквідаційній процедурі ДЖКП ДК «ЛОРТА» та включена до складу дебіторської заборгованості банкрута, що зазначено в ухвалі господарського суду від 09.07.2014 року у справі № 5015/5411/12. Однак, судом не враховано відповідних обставин при ухваленні оскаржуваного рішення та не надано їм оцінки, чим порушено вимоги ЦПК України щодо повноти та всебічності з»ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Також суд першої інстанції не застосував закон, який підлягав застосуванню, оскільки наявність боргу ОСОБА_2 та його розмір встановлені судовим рішенням у господарській справі, що призвело до помилкових висновків і неправильного вирішення справи в цілому. Вважає, що судом при вирішенні відповідного спору неправильно застосовано строк позовної давності.

Просить рішення суду в частині відмови у задоволенні первісного позову скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. У решті рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов»язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов»язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором. При цьому неповідомлення по зміну кредитора тягне наслідки для боржника лише у вигляді виконання зобов»язання не новому, а колишньому кредитору.

За змістом ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі , що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ч.1,ч.4 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу, доказування, а відтак і рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов»язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що згідно довідки з місця проживання про склад сім’ї і прописки № 1340 від 06.05.2015 року, виданої ЛКП «Сокільницьке», ОСОБА_2 зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 І., 32/134.

Згідно ухвали Господарського суду Львівської області від 09.07.2014 року у справі №5015/5411/12 Державне житлово-комунальне підприємство Державного концерну «ЛОРТА» ліквідоване. Згідно договору № 2 про відступлення прав вимоги від 18.06.2014 року первісним кредитором ДЖКП ДК «ЛОРТА» передано новому кредитору ПАТ «Львівобленерго» право вимоги щодо стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги фізичним особам.

Матеріалами справи, зокрема довідкою №139, виданою ДЖКП ДК «ЛОРТА», встановлено, що станом на 14.04.2014 року борг перед ДЖКП ДК «ЛОРТА» з оплати за житлово-комунальні послуги становить 1406,50 грн., проте боржником вказана ОСОБА_3, а не ОСОБА_2

22.06.2015 року Франківським районним судом м. Львова видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Львівобленерго» суми заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 1406 грн. 50 коп., витрати на оплату судового збору в сумі 121 грн. 80 коп.

16.07.2016 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про скасування судового наказу, оскільки такий є незаконним, у зв»язку з чим ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 10.09.2015 року судовий наказ від 22.06.2015 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Львівобленерго» було скасовано.

09.12.2015 року ПАТ «Львівобленерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, яка станом на лютий 2014 року становила 1406,50 грн.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов»язку.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що у ОСОБА_2 відсутня заборгованість за житлово-комунальні послуги з січня 2011 року по квітень 2015 року, що підтверджується відповідними квитанціями про сплату за надані послуги (а.с. 39-50). За вказаний період претензій до ОСОБА_2А з боку первісного кредитора ДЖКП ДК «ЛОРТА» не було, а позивачем ПАТ «Львівобленерго» не зазначено періоду, за який виникла заборгованість у розмірі 1406,50 грн, що підлягає стягненню з ОСОБА_2

15.02.2016 року ОСОБА_2 подала до суду заяву про застосування позовної давності.

Враховуючи наведене, оскільки відповідно до положень п. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові, а ОСОБА_2 така вимога була заявлена, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ Львівобленерго» до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують. Підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

     Апеляційну скаргу ПАТ «Львівобленерго» відхилити.

         Рішення Франківського районного суду міста Львова від 14 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Крайник Н. П.

Судді: Мельничук О. Я.

ОСОБА_4