Справа № 159/3612/16-ц Провадження № 22-ц/773/1837/16 Головуючий у 1 інстанції: Василюк О.С.

Категорія: 50 Доповідач: Стрільчук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого – судді Стрільчука В.А.,

суддів – Здрилюк О.І., Бовчалюк З.А.,

секретар судового засідання – Шугалова О.М.,

з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Ковельського міськрайонного суду від 24 листопада 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 25 грудня 2003 року вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3

26 січня 1998 року у них народилася донька ОСОБА_5, яка з вересня 2014 року по даний час навчається у Львівському державному університеті внутрішніх справ на юридичному факультеті. Термін закінчення навчання 30 червня 2018 року. Стипендію донька не отримує.

Шлюбні відносини між сторонами припинені. Відповідач матеріально не допомагає їй, хоча є працездатним. Тому вона сама несе весь тягар по утриманню повнолітньої доньки, яка навчається. Її витрати складаються з оплати за навчання, харчування, транспортні послуги, купівлі одягу, підручників тощо.

Враховуючи викладене, просила стягувати з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 гривень щомісячно, починаючи з 30 вересня 2016 року і до закінчення дитиною навчання 30 червня 2018 року, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 24 листопада 2016 року позов задоволено.

Постановлено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 29 вересня 2016 року до закінчення навчання, до 30 червня 2018 року включно.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави 551 грн. 20 коп. судового збору.

Рішення суду в межах суми платежу аліментів за один місяць в розмірі 1500 грн. допустити до негайного виконання.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати це рішення і ухвалити нове рішення про відмову в позові, покликаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, та порушення норм матеріального і процесуального права.

В запереченні позивач ОСОБА_1 просить відхилити апеляційну скаргу, зазначаючи про її безпідставність.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно із свідоцтвом про народження серії І-ЕГ № 017969, виданим Зеленською сільською радою Ковельського району Волинської області (а. с. 5).

З довідки Львівського державного університету внутрішніх справ № 1029 від 16 вересня 2016 року вбачається, що ОСОБА_5 є студенткою 3 курсу факультету № 6 (юридичного) цього навчального закладу денної форми навчання. Тривалість навчання 4 роки. Термін закінчення навчання 30 червня 2018 року. Навчання здійснюється за кошти студентки. Студентка стипендію не отримує (а. с. 7). Вартість навчання становить 14 900 грн. щороку (а. с. 35).

Крім того, ОСОБА_5 навчається у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана ОСОБА_6 за програмою підготовки офіцерів запасу. Вартість проходження підготовки у 2017-2018 навчальному році становить 6500 грн., що підтверджується контрактом № 1058/16 про військову підготовку гр. ОСОБА_5 від 15 вересня 2016 року (а. с. 36).

Допитана як свідок ОСОБА_5 в суді першої інстанції показала, що вона знімає частину квартири у м. Львові, витрачаючи на оренду більше 1000 грн. щомісячно. Вона отримує кошти на харчування, одяг, проїзд, в основному, від матері. Батько за останній час один раз перерахував їй на картку 1000 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 є працездатним, має нерегулярний, але стабільний дохід.

Однак висновок суду про задоволення позову зроблений з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 Сімейного кодексу (далі - СК) України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання (ч. 3 ст. 199 СК України).

За змістом ст. 29 Цивільного процесуального кодексу (далі – ЦПК) України та ст. ст. 30, 34 Цивільного кодексу України з досягненням 18-річного віку особа набуває здатності самостійно здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати обов’язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність).

Статтею 45 ЦПК України передбачено право фізичної особи у встановлених законом випадках звертатися до суду із заявами про захист прав та інтересів інших осіб та брати участь у цих справах.

Відповідно до вищенаведеної ч. 3 ст. 199 СК України ОСОБА_1 надано право звернення до суду з позовом в інтересах її повнолітньої дочки ОСОБА_5, яка продовжує навчання, про стягнення аліментів на її утримання. Однак з огляду на те, що ОСОБА_5 має повну цивільну процесуальну дієздатність, саме вона повинна бути позивачем у даній справі, а аліменти мають бути стягнуті на її користь, а не на користь матері, яка звернулася до суду з позовом.

З врахуванням закріпленого у ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного процесу та встановлених ст. 303 цього Кодексу меж апеляційного розгляду справи апеляційний суд позбавлений можливості вирішити питання про залучення до участі у справі іншого позивача.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Приймаючи до уваги наведені норми матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 не може бути позивачем у справі по спору, який виник з правовідносин, пов’язаних з аліментними зобов’язаннями батька повнолітньої дочки, що продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги, а тому вимоги ОСОБА_1 про стягнення аліментів на її користь не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення.

Крім того, статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з роз’ясненнями, викладеними у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов’язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв’язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Аналіз ст. ст. 199, 200 СК України дає підстави зробити висновок про те, що законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, якщо батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.

Всупереч наведеним правовим нормам ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог щодо спроможності відповідача ОСОБА_3 надавати матеріальну допомогу своїй повнолітній дитині, не заявляла клопотання про забезпечення та витребування таких доказів судом.

Разом з тим, в матеріалах справи наявна медична документація, згідно з якою ОСОБА_7 19 листопада 2015 року переніс операцію на хребті (а. с. 21) та страждає від наслідків вогнепального поранення ліктьового суглоба (а. с. 22).

Твердження відповідача про те, що у зв’язку з наявними захворюваннями він не працює, позивачем у встановленому законом порядку не спростовано.

З позовної заяви вбачається, що обоє батьків проживають за однією адресою по вул. Центральній, 25 в с. Воля Ковельська Ковельського району (а. с. 1-3). Їх повнолітня дочка навчається на денному відділенні вищого навчального закладу, тобто фактично проживає окремо від них. За таких обставин не може бути задоволено позов одного з батьків про стягнення аліментів на утримання дитини, оскільки право на звернення до суду з таким позовом надано лише тому з них, з ким проживає дитина. Тому в даному випадку вимогу про стягнення аліментів до своїх батьків або до одного з них може пред’явити сама повнолітня дитина, яка продовжує навчання і у зв’язку з цим потребує матеріальної допомоги.

З огляду на допущені судом першої інстанції порушення вищенаведених норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскаржуване рішення слід скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові у відповідності з вимогами ст. 309 ЦПК України.

За правилами ст. 88 ЦПК України з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_3 підлягають стягненню понесені ним витрати на оплату апеляційної скарги судовим збором в сумі 606 грн. 32 коп. (а. с. 67).

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Ковельського міськрайонного суду від 24 листопада 2016 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати, понесені на оплату судового збору за подання апеляційної скарги, в сумі 606 (шістсот шість) грн. 32 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді