Справа № 2-114/2007 року

          PI ШЕННЯ

ІМ'ЯМ       УКРАЇНИ

06 лютого 207 року                Гуляйпільський районний суд Запорізької області

в складі: головуючого судді                                         ЯрошаС.О

при секретарі                                                                 Імановій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гуляйполе

справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 визнання угоди укладеної про визнання права власності на будинок, -

ВСТНОВИВ:

25.12.2006 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання угоди укладеної та визнання права власності на будинок.  В позові позивач посилався на те, що 12.08.2002 року між сторонами по справі була

досягнута домовленість про купівлю-продаж будинку АДРЕСА_1, на підтвердження угоди було

сплачено 2800 грн. 00 коп., а 15.08.2003 року ще 700 грн. 00 коп., а всього 3500 грн. 00 коп.

вона вселилася в будинок і сплачує комунальні послуги, відповідач відмовляється

посвідчити договір в нотаріальній конторі, на час укладення угоди будинок під арештом, у

заставі не перебував, прохала угоду купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 між нею і ОСОБА_2 визнати

укладеного, визнати право власності на жилий будинок за нею.                                                     

У судовому засідання позивачка позов підтримала, суду пояснивши, що уклала в 2002 році договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 з ОСОБА_2., сплатила 3500 грн. 00 коп., що підтверджується розпискою, вселилася в будинок і мешкає в ньому до сьогоднішнього часу, відповідач ухилявся від нотаріального посвідчення угоди, прохає визнати угоду купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 укладену між нею і відповідачем, визнати право власності на жилий будинок за нею.

Представник позивача позов підтримала, суду пояснивши, що була укладена угода купівлі-продажу жилого будинку, але відповідач ухилився від нотаріального посвідчення її, прохає позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав, суду пояснивши, що він діяв від імені ОСОБА_3, коли укладав в 2002 році угоду на купівлю житлового будинку АДРЕСА_1, отримав гроші за будинок у сумі 3500 грн. 00 коп., віддав позивачці ключі, остання вселилася в липні 2006 року до нього приїздила, в серпні 2006 року приїздили його діти: ОСОБА_3, але договір не оформляли, не заперечує проти задоволення позову.

Суд,  оцінивши наявні у справі докази за своїм  внутрішнім переконанням, що грунтується на повному, всебічному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає встановленими наступні обставини:

10.07.2001 року ОСОБА_3 став власником житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом (л.с.25).

2001                                               року ОСОБА_3 уповноважив дорученням ОСОБА_2 продати жилий будинок за АДРЕСА_1 за ціну та умовах за його розсудом, що підтверджується копією даного доручення (л.с.16).

2002                      року відповідач по справі ОСОБА_2 діючи від імені ОСОБА_3 уклав з позивачкою по справі, ОСОБА_1, угоду купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджується розпискою (л.с.8).

Відповідач отримав гроші у сумі 3500 грн. 00 коп за проданий житловий будинок, що підтверджується цією ж розпискою.

Позивачка вселилася в житловий будинок, що підтверджується поясненнями сторін.

10.01.2003 року позивачка зареєструвалась у житловому будинку, що підтверджується

                                                                           2.

копією домової книги (л.с.12).

Житловий будинок АДРЕСА_1 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не значиться, що підтверджується витягом (л.с.26).

Суд, задовольняючи позов, виходить з наступного:

Між сторонами укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Договір купівлі-продажу житлового будинку укладено між сторонами у письмовій формі, на що вказує розписка, але не посвідчено нотаріально.

Судом   встановлено,   що   сторони   виконали   умови   договору   купівлі-продажу

житлового будинку.

,      Відповідач передав позивачці житловий будинок і отримав обумовлену сторонами

грошову суму, а  позивачка прийняла житловий будинок і сплатила обумовлену сторонами    грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або частково виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Суд вважає доведеним,  що відповідач ухилився  від нотаріального посвідчення і договору купівлі-продажу житлового будинку.

Керуючись ст. 8,10,11,88,212-215 ЦПК України, ст. 655, 657, ч. 2 ст. 220 ЦК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 від 12.08.2002 року та визнання права власності на житловий будинок задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1

Гуляйпільського району Запорізької області 12.08.2002 року між ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 від імені ОСОБА_3 діючого на підставі

доручення від 10.07.2001 року.

                      Визнати право власності ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_1.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення, апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: