2-464/2007p. РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2007 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючого судді Калитки О.М.
при секретарі судового засідання Кравченко О.В., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління охорони здоров'я Лисичанської міської ради, Центральної міської лікарні ім.. Тітова про визнання наказів недійсними, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,-
встановив:
25 грудня 2006 року позивач звернувся до суду із вищеназваним позовом, мотивуючи тим, що наказом НОМЕР_2 його безпідставно звільнили з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 центральної міської лікарні ім.. Тітова м. Лисичанська за п.З ст.40 КЗпП України у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором. Цьому наказу передували наказ НОМЕР_1начальника управління охорони здоров'я Лисичанської міської ради про оголошення йому догани як міському позаштатному ЛОР - спеціалісту, за несвоєчасну консультацію хворої С, а також наказ НОМЕР_5головного лікаря центральної міської лікарні ім.. Тітова м. Лисичанська за відмову в проведенні оперативного лікування громадянина ОСОБА_2. Накази про накладення йому дисциплінарних стягнень вважає незаконними, оскільки свої обов'язки міського позаштатного ЛОР - спеціаліста та ІНФОРМАЦІЯ_1 центральної міської лікарні ім.. Тітова виконував належним чином і не відмовлявся від надання медичної допомоги неповнолітньому ОСОБА_2. Просив суд ці накази визнати незаконними та поновити його на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 центральної міської лікарні ім.. Тітова м. Лисичанська, стягнути з відповідачів на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 грудня 2006 року по день поновлення на роботі, а також моральну шкоду в сумі 5000грн., оскільки було порушено його право на працю, гарантоване Конституцією України, заробляти собі на життя що призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків, вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя і моральних страждань.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю і пояснив суду, що з 1981 року по 21 грудня 2006 року він працював завідуючим отоларингологічного відділення центральної міської лікарні ім.. Тітова м. Лисичанська і одночасно виконував обов'язки міського позаштатного ЛОР - спеціаліста. З наказом НОМЕР_1про оголошення йому догани, як міського позаштатного ЛОР - спеціаліста не згоден, оскільки обставини викладені в наказі не відповідають дійсності, від нього не були витребувані письмові пояснення, в наказі не вказано який саме пункт Положення про позаштатного спеціаліста він порушив. 5 жовтня 2006 року о 23.00 годині на телефонний дзвінок медичної сестри про необхідність консультації хворої С він повідомив щоб цю хвору оглянув черговий лікар, а потім передзвонив йому про необхідність консультації. В цю ніч йому більше не телефонували, а 6 жовтня 2006 року вдень він і ІНФОРМАЦІЯ_2 відділення ОСОБА_3 домовилися про консультацію хворої С. на 7 жовтня 2006 року. Коли за ним надійшла автомашина, але він зразу не міг поїхати на консультацію, оскільки у відділення надійшов тяжко хворий і йому потрібна була допомога. Через 1-2 години за ним знову надійшла автомашина і хворій С була ним надана консультація.
В наданні медичної допомоги хворому ОСОБА_2 не відмовляв, оскільки не має права лікувати неповнолітніх. Згідно ст..З8 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" повинно бути сумісна згода на лікування хворого і лікаря, наказ Міністерства охорони здоров'я від 12.12.2002 року №465 розрахований на перехідний період 2003 - 2005
роки, наказ начальника управління НОМЕР_3 втратив чинність, тому йому заборонено лікувати неповнолітніх у 2006 році.
Тимчасові галузеві уніфіковані стандарти медичних технологій діагностично -лікувального процесу він не порушував і які не є законом для лікування та діагностики хворих, оскільки необхідності брати пункцію гайморових пазух, а також робити їх рентгенографію у призовника ОСОБА_4 після лікування не було. Рентгенографія могла бути зроблена тільки після 45-50 днів після лікування. Своє звільнення вважає незаконним, оскільки надати письмові пояснення з приводу звільнення йому не пропонували.
Просив суд визнати накази НОМЕР_1начальника управління охорони здоров'я Лисичанської міськради, НОМЕР_5 оловного лікаря центральної міської лікарні ім.. Тітова м. Лисичанськ про оголошення йому догани та наказ НОМЕР_2 про його звільнення незаконними. Поновити його на посаді завідуючого отоларинголичного відділення центральної міської лікарні ім.. Тітова м. Лисичанська. Стягнути з відповідачів на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 грудня 2006 року по день поновлення на роботі, а також відшкодувати моральну шкоду в сумі 5000грн., оскільки було порушено його право на працю, гарантоване Конституцією України, заробляти собі на життя що призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків, вимагало і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя і моральних страждань.
Представник відповідачів позов не визнав і пояснив, що приводом звільнення позивача з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 центральної міської лікарні ім.. Тітова м. Лисичанська було систематичне невиконання ним без поважних причин своїх посадових обов'язків. Несвоєчасність консультації хворої С, як позаштатним спеціалістом. Відмова позивача в наданні медичної допомоги неповнолітньому ОСОБА_2 при наявності відповідного наказу та письмового дозволу начальника охорони здоров'я та невиконання переліку необхідних медичних обстежень при наданні медичної допомоги призовнику ОСОБА_4 у разі чого останній був визнаний тимчасово нездатним до військової служби та не призваний до Збройних Сил України. Просив суд в задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
Третя особа ОСОБА_5, допитаний як свідок, показав суду, що 5 жовтня 2006 року о 23 годині чергова медична сестра за дорученням лікаря реаніматолога по телефону викликала позивача для консультації хворої С, але ОСОБА_1 пояснив, що приїде на консультацію після того, як хвору огляне лікар терапевт. Після цього лікар реаніматолог не міг додзвонитися до ОСОБА_1, хвору двічі консультувала ЛОР - лікар ОСОБА_6, але остаточний діагноз встановити не мали можливості. 7 жовтня 2006 року о 8 ранку за ОСОБА_1 був надісланий автотранспорт, але він не приїхав на консультацію. З пояснень водія стало відомо, що у ОСОБА_1 у відділені огляд хворих. Тоді за ОСОБА_1 повторно був надісланий автотранспорт і хвора С Була ним проконсультована. При цьому ОСОБА_1 пояснював, що у відділення поступив хворий якому потрібна була медична допомога. Весь час хвора С перебувала в реанімаційному відділенні з примусовою вентиляцією легенів, оскільки остання не мала можливості самостійно дихати, їй не надавалось лікування, оскільки лікарі не мали можливості встановити точний діагноз.
У листопаді 2006 року до нього звернулася мати допризовника ОСОБА_2 з проханням надати дозвіл на проведення операції її сину у дорослому ЛОР відділенні. Він надав такий дозвіл не знаючи про те, що ОСОБА_1 уже відмовляв їй в лікуванні неповнолітнього сина. ОСОБА_1 знову відмовив в наданні медичної допомоги посилаючись на наказ 1999 року незважаючи на те, що ОСОБА_2 допризовник і згідно наказу НОМЕР_3 він забов'язаний надавати медичну допомогу. У 2006 році в ЛОР відділенні яким завідував позивач було проліковано вісім осіб неповнолітнього віку троє яких за направленням самого позивача.
18 жовтня 2006 року призовник ОСОБА_4 був повернутий з обласного призовного пункту на лікування у ЛОР відділення центральної міської лікарні ім.. Тітова де з 19.10.2006 року по 30.10.2006 року перебував на лікуванні з діагнозом: лівосторонній гострий гнійний гайморит і виписаний по одужанню. ОСОБА_1 не виконав вимоги стандартів медичних
технологій діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню, затверджені МОЗ України, а саме: не провів рентгенографію гайморових пазух, не взяв пункцію придаточних пазух носа та їх санацію виписав з відділення по одужанню. У результаті незадовільної медичної допомоги рішенням медичної комісії Лисичанського військового комісаріату призовник ОСОБА_4 був визнаний тимчасово непридатним до військової служби і йому була надана відстрочка.
Третя особа ОСОБА_7, допитаний як свідок, дав суду аналогічні показання, показанням ОСОБА_5, доповнив, що він вимагав у ОСОБА_1 пояснень з приводу не виїзду на консультацію в ніч з 5 на 6 жовтня 2006 року і відмови 7 жовтня 2006 року о 8 ранку на що ОСОБА_1 пояснював що він був зайнятий на обході і випискою хворих. Він також вимагав письмових пояснень у ОСОБА_1 з приводу порушення лікувального процесу призовника ОСОБА_4 при проведенні службового розслідування на накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на що отримав відмову. Вважає, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Судом досліджені наступні докази.
Надані позивачем: наказ НОМЕР_1начальника управління охорони здоров'я Лисичанської міської ради; наказ НОМЕР_5головного лікаря ЦМЛ ім.. Тітова; наказ НОМЕР_8 головного лікаря ЦМЛ ім.. Тітова; копія трудової книжки ОСОБА_1, посадова інструкція завідуючого ЛОР відділення; наказ НОМЕР_3 головного лікаря ТМО м. Лисичанськ; перелік обстежень які необхідно проводити хворим юнакам допризовного та призовного віку для винесення експертного вирішення, затвердженого Луганським обласним військовим комісаром та начальником управління охорони здоров'я Луганської обласної держадміністрації.
Надані представником відповідачів: положення про управління охорони здоров'я Лисичанської міської ради; посадова інструкція начальника управління охорони здоров'я Лисичанської міської ради; статут Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи Центральна міська лікарня ім.. Тітова; наказ НОМЕР_1начальника управління охорони здоров'я Лисичанської міської ради; рапорт медичної сестри приймального відділення ОСОБА_8; акт від 10.10.2006 року; Положення про міського позаштатного спеціаліста управління охорони здоров'я Лисичанської міської ради; наказ НОМЕР_4; наказ НОМЕР_5 головного лікаря ЦМЛ ім.. Тітова; пояснення ОСОБА_1; наказ НОМЕР_3 головного лікаря ТМО м. Лисичанськ; відомості про лікування дітей у ЛОР відділенні ЦМЛ ім.. Тітова за 2006 рік; наказ НОМЕР_7 Міністерства охорони здоров'я; копія медичної картки НОМЕР_6 хворого ОСОБА_9; наказ НОМЕР_8 головного лікаря ЦМЛ ім.. Тітова; рапорт лікаря медичної комісії міського військового комісаріату ОСОБА_10; акт НОМЕР_9 дослідження стану здоров'я ОСОБА_4, копія медичної картки НОМЕР_10 стаціонарного хворого ОСОБА_4; протокол комісії службового розслідування; результати рентгенограми; висновок лікаря; тимчасові галузеві уніфіковані стандарти медичних технологій діагностично-лікувального процесу; висновок Луганського обласного військового комісаріату.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідачів, показання третіх осіб як свідків, свідків, дослідивши докази, вважає позов таким що не підлягає задоволенню.
У судовому засіданні встановлено, що згідно Положення про Управління охорони здоров'я Лисичанської міської ради (далі Управління), яке створено згідно рішенню сесії Лисичанської міської ради від 08.07.2005 року № 964 є юридичною особою, правонаступником прав та обов'язків Лисичанського територіального медичного об'єднання та його структурних підрозділів, йому підлеглі лікувально-профілактичні заклади, які також є юридичними особами. Управління організує, виконує та контролює дотримання законодавства в галузі охорони здоров'я, відповідними установами охорони здоров'я, безпосередньо забезпечує охорону здоров'я населення через мережу лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я. Має повноваження в організації медичної допомоги населенню, своєчасного та об'єктивного розгляду та рішення пропозицій заяв, скарг громадян, вжиття заходів щодо усунення причин, які сприяють їх виникненню. Управління має право перевіряти роботу лікувально-профілактичних закладів з метою попередження та усунення недоліків, які можуть завдати шкоди здоров'ю населення, бути відповідачем у судових органах. Управління очолює начальник який забезпечує кадрову політику в сфері охорони здоров'я, вживає необхідних заходів щодо заохочення фахівців охорони здоров'я та накладає на них стягнення (а.с.28-32).
Відповідно посадової інструкції начальника Управління охорони здоров'я Лисичанської міської ради (а.с.33-37), начальник управління здійснює керівництво діяльністю управління охорони здоров'я в галузі охорони здоров'я, приймає рішення з питань охорони здоров'я населення в межах власної компетенції.
Згідно статуту Лисичанської комунальної лікувально-профілактичної установи Центральна міська лікарня імені Тітова (скорочено ЦМБ їм.. Тітова ) управління якою здійснюється в особі головного лікаря на основі єдиноначальності, який призначає та звільняє з посади своїх заступників, керівників служб, завідуючих відділеннями.
ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з ЦМЛ ім.. Тітова з 1980 року і працював завідуючим ЛОР відділення і цей факт підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с.10) і не оспорювався сторонами в суді. Наказом начальника управління НОМЕР_4 (а.с.61-62), ОСОБА_1 був призначений міським позаштатним спеціалістом отоларингологом, що також не оспорювалося в суді.
Наказом начальника управління НОМЕР_1(а.с.4-5) позивачу оголошена догана за невиконання обов'язків міського позаштатного ЛОР - спеціаліста, несвоєчасну консультацію хворої С.
Відповідно п. ж Положення про міського позаштатного спеціаліста управління охорони здоров'я Лисичанської міської ради (а.с.60), на спеціаліста покладається проводити консультацію хворих в стаціонарних відділеннях лікувально-профілактичних закладах у нічний час, у вихідні та святкові дні по запиту чергового лікаря, лікувального лікаря, завідуючого відділення та головного лікаря.
Порушення позивачем цього Положення підтверджується показаннями третіх осіб як свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_7, показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_3, які в судовому засіданні показували, що в ніч з 5 на 6 жовтня 2006 року хворій С потрібна була строкова консультація, але позивач в лікарню не приїхав, не подзвонив і не надав консультацію. В ту ніч до ОСОБА_1 не могли додзвонитися лікарі і хвору консультувала лікар ОСОБА_6. Після проведення реанімаційних дій ОСОБА_11 дзвонив ОСОБА_1, але не міг додзвонитися оскільки АТС повідомляла що "номер не задействован". ОСОБА_1 в ту ніч йому не дзвонив і не приїздив. У приймальному покої є графік чергових ургентних лікарів тому відомо хто черговий і кому потрібно дзвонити. В ту ніч ОСОБА_1 був черговим, показував ОСОБА_3.
Ці обставини також підтверджуються рапортом медичної сестри приймального відділення ОСОБА_8 на ім'я головного лікаря ЦМЛ ім.. Тітова (а.с.55) яка доповідає, що 5 жовтня 2006 року о 23 годині 25 хвилин вона за дорученням лікаря-реаніматолога викликати ОСОБА_1, який в тоді був черговим, дзвонила йому додому, але ОСОБА_1 пояснив, що приїде тільки тоді коли діагноз буде встановлений остаточно лікарем-терапевтом. Таким чином, позивач фактично відмовився від надання консультації, оскільки консультація ЛОР -спеціаліста необхідна була саме для встановлення діагнозу. Виправдання позивача що в ніч 5 жовтня 2006 року від надання консультації він не відмовлявся і 7 жовтня 2006 року о 8 годині ранку він не міг приїхати на консультацію хворій С. коли за ним була надіслана автомашина через те, що у нього в відділенні був обхід і до відділення надійшов тяжко хворий суд не приймає до уваги, оскільки відповідно Положення про міського позаштатного спеціаліста на нього покладається проведення консультації по запиту лікаря, завідуючого відділення. Згідно медичної картки НОМЕР_12(а.с.182-188) хворий К. надійшов у відділення 07.10.2006 року о 9 ранку, тоді як автомашина його чекала о 8 ранку.
З 23 години 5 жовтня по 11 годину 7 жовтня 2006 року, хворій С. не була надана позивачем консультація. Весь час вона перебувала у реанімаційному відділенні під системою
примусового вентиляції легенів, оскільки вона не могла самостійно дихати, без встановлення остаточного діагнозу і надання лікування.
Таким чином, був підірваний авторитет медицини і медичного персоналу міста Лисичанськ, оскільки позивач нехтував запитом лікарів про надання консультації позаштатного спеціаліста без якої вони не мали можливості поставити остаточний діагноз хворій С. і надати відповідне лікування.
З наказом позивач був ознайомлений 16.10.2006 року і в своїх поясненнях (а.с.5) пояснював, що в ніч з 5 на 6 жовтня 2006 року йому ніхто не дзвонив, тоді як в судовому засіданні пояснював, що йому дзвонила медична сестра і викликала на консультацію. Показаннями третьої особи як свідка ОСОБА_7, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, які в судовому засіданні показували, що головний лікар по телефону з включеним гучномовцем дзвонив ОСОБА_1 в жовтні 2006 року і вимагав від нього надання письмових пояснень з приводу невиїзду на консультацію хворої С. У жовтні 2006 року в реанімаційне відділення на що позивач відмовився і ними був складений акт.
Актом від 10.10.2006 року (а.с.57) підтверджується, що від позивача вимагали пояснення з приводу накладення дисциплінарного стягнення, від надання яких він відмовився.
Суд не вбачає підстав для визнання наказу НОМЕР_1начальника управління охорони здоров'я Лисичанської міської ради про оголошення догани позивачу незаконним, оскільки він не виконав обов'язки міського позаштатного ЛОР - спеціаліста, передбачені Положенням і несвоєчасно надав консультацію хворій С
У судовому засіданні встановлено, що у листопаді 2006 року ОСОБА_2 І.К. обрала позивача як лікаря отоларинголога для надання медичної допомоги своєму неповнолітньому сину - допризовнику у якого медичною комісією військового комісаріату м. Лисичанськ було виявлено ЛОР патологія і рекомендовано оперативне втручання. Зверталася до позивача про надання медичної допомоги, але ОСОБА_1 відмовляв мотивуючи тим, що він не має права лікувати дітей до 18 років незважаючи на дозвіл начальника управління охорони здоров'я міської ради. Ці обставини підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_2 яка показала, що в листопаді 2006 року вона звернулася до ОСОБА_1 з проханням прооперувати її неповнолітнього сина до якого її направили з Луганської обласної лікарні. ОСОБА_1 в наданні медичної допомоги відмовився мотивуючи тим, що він не має права лікувати неповнолітніх. Тоді вона звернулася з заявою до начальника управління охорони здоров'я міста ОСОБА_5 який дозволив ОСОБА_1 лікувати її неповнолітнього сина у дорослому ЛОР відділенні на що позивач знову відмовив. Дихати її дитині ставало все гірше, син погано спав, скаржився на головні болі і вона втрете пішла благати ОСОБА_1 лікувати сина після чого він погодився і прооперував його без будь якого дозволу.
Відмова позивача в наданні медичної допомоги неповнолітньому ОСОБА_2 суперечить ст..49 Конституції України, згідно якої кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, ст. ст. 6, 7, 34 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", яким передбачено права громадян України на кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров'я, державна гарантія громадянам реалізації їх прав у галузі охорони здоров'я шляхом подання всім громадянам гарантованого рівня медико-санітарної допомоги. Право вибору лікаря безпосередньо пацієнтом або його призначення керівником закладу охорони здоров'я чи його підрозділу. Обов'язком лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження і лікування пацієнта.
Посилання позивача у відмові в наданні медичної допомоги неповнолітньому ОСОБА_2 на те, що до нього звернувся не сам пацієнт, а його мати, що він не має права лікувати неповнолітніх і заборону адміністрації в лікуванні неповнолітніх у стаціонарах загальної мережі суд до уваги не приймає, оскільки щодо надання медичної допомоги неповнолітній дитині звернулася мати цієї дитини, а не стороння особа що є цілком виправдано у якої був дозвіл начальника управління на надання стаціонарної допомоги неповнолітньому у загальній мережі лікувального закладу і на протязі 2006 року в отоларингологічному відділенні загальної мережі було проліковано 7 осіб віком від 15 до 17 років, троє з яких за направленням самого ОСОБА_1. Ці обставини підтверджуються показаннями третьої особи ОСОБА_5, як свідка, та не оспорювалося позивачем у суді. Чому ці та інші особи були проліковані ним та іншими лікарями у відділені і чому він відмовив ОСОБА_2 в наданні медичної допомоги позивач не міг пояснити суду. Крім того, коли ОСОБА_2 втрете звернулася до нього з цим же проханням він погодився і надав медичну допомогу її сину.
Посилання відповідача на наказ головного лікаря територіального медичного об'єднання м. Лисичанськ №90/2 від 10.06.1999 року про заборону госпіталізувати дітей у стаціонарні відділення ЦМК ім.. Тітова загальної мережі, закінчення строку дії наказу Міністерства охорони здоров'я №465 від 12.12.2002 року про удосконалення організації медичної допомоги дітям підліткового віку та наказу головного лікаря територіального медичного об'єднання м. Лисичанськ НОМЕР_13 в виконання вищеназваного наказу Міністерства про поліпшення організації медичної допомоги дітям підліткового віку, суд також не приймає до уваги, оскільки у ОСОБА_2 був дозвіл начальника управління на надання медичної допомоги неповнолітньому ОСОБА_2, а наказ НОМЕР_13 не скасований і діє п.6 якого передбачено організацію надання стаціонарної допомоги підліткам у дитячих стаціонарах та стаціонарах загальної мережі по профілю. У зв'язку з ненаданням медичної допомоги неповнолітній хворий не міг вільно дихати, спати, у нього боліла голова.
Таким чином, ОСОБА_1 у листопаді 2006 року незаконно відмовив у проведенні оперативного лікування неповнолітнього ОСОБА_2, тим самим порушив його Конституційне право на медичну допомогу, вимоги Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" за що наказом головного лікаря ЦМЛ ім.. ТітоваНОМЕР_5 позивачу була оголошена догана і підстав для визнання цього наказу незаконним не вбачається.
18 жовтня 2006 року з Луганського обласного збірного пункту військового комісаріату був повернутий призовник ОСОБА_4 з діагнозом: гострий гнійний гайморіт на стаціонарне лікування в ЛОР відділення ЦМЛ ім.. Тітова. З 19 по 30 жовтня 2006 року він перебував на лікуванні у відділенні і був виписаний позивачем по одужанню, що підтверджується епікризом НОМЕР_14 (а.с.105) та актом НОМЕР_9 (а.с.100) складеним позивачем. Вимогами тимчасових галузевих уніфікованих стандартів медичних технологій діагностично-лікувального процесу стаціонарної допомоги дорослому населенню в лікувально-профілактичних закладах України (Стандарти), затверджених наказом МОЗ України №226 від 27.07.1998 року, передбачено при певний нозологічній формі захворювання певний перелік діагностичних обстежень і обсяг лікувальних заходів які є обов'язковими (а.с. 116-130). При гострих синуситах (а.с.118) передбачена пункція гайморових пазух, яка зроблена не була. Внаслідок рентгенографії проведеної за направленням ЛОР лікаря міського військового комісаріату ОСОБА_15 у ОСОБА_4 було встановлено затемнення обох гайморових пазух (а.с. 114). Рішенням призовної комісії Лисичанського військового комісаріату, затвердженого обласною призовною комісією, ОСОБА_4 встановлено діагноз: гострий гнійний двусторонній гайморит і надана відстрочка на лікування строком на 6 місяців (а.с.224). Незадовільне надання медичної допомоги ОСОБА_4 позивачем підтверджується також протоколом комісії службового розслідування (а.с. 109-111), показаннями свідка ОСОБА_16, яка показала, що вона була членом комісії службового розслідування обставин надання позивачем медичної допомоги призовнику ОСОБА_4, якість якої було визнано незадовільна. Розслідування було проведено на підставі медичної документації. ОСОБА_1 не були виконані стандарти медичних технологій при наданні медичної допомоги.
Свідок ОСОБА_10 показав, що по направленню лікаря військового комісаріату призовник ОСОБА_4, 1987 року народження перебував на стаціонарному лікуванні в ЛОР відділенні ЦМК ім.. Тітова з 19 по 30 жовтня 2006 року з діагнозом гострий гнійний синусит. Після лікування 31 жовтня 2006 року ознайомившись з медичною документацією виявив що не зроблено повторна рентгенограма гайморових пазух носа та їх пункція, які повинні були бути зроблені. При повторній рентгенограмі у ОСОБА_4 встановлено двосторонній гострий
гнійниї синусит у результаті чого рішенням призовної комісії військвоєнкомату, затвердженого обласною медичною призовною комісією, ОСОБА_4 надана відстрочка на лікування строком на 6 місяців про що він рапортом повідомив головного лікаря ОСОБА_7.
Таким чином, внаслідок незадовільного надання медичної допомоги ОСОБА_4 та невиконання Стандарті позивачем здоров'ю ОСОБА_4 була заподіяна шкода та невиконаний план призову на строкову службу до Збройних Сил України.
Наказом головного лікаря ЦМЛ ім„ Тітова м. Лисичанськ та начальника управління охорони здоров'я Лисичанської міської ради НОМЕР_8 (а.с.8) позивач був звільнений з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 ЦМЛ ім.. Тітова за п.З ст.40 КЗпП України та від обов'язків позаштатного міського спеціаліста з 21 грудня 2006 року.
Позивач був ознайомлений з цим наказом, що ним не оспорювалося в суді, а його пояснення про те, що в порушення вимог ст.. 149 КЗпП України, від нього не було зажадано письмових пояснень суд до уваги не приймає, оскільки третя особа ОСОБА_7, допитаний як свідок показував, що він пропонував ОСОБА_1 надати письмові пояснення з цього приводу при накладенні дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення від чого останній відмовився. Ці обставини підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_17.
Відповідно довідки (а.с.141) ОСОБА_1 не є членом профспілки працівників охорони здоров'я, тому звільнення позивача за п.З ст.43-1 КЗпП України допускається без згоди профспілкової організації.
За п.З ст.40 КЗпП України, працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що у головного лікаря ЦМЛ ім.. Тітова та начальника управління охорони здоров'я Лисичанської міської ради були всі підстави для застосування щодо позивача дисциплінарних стягнень у вигляді доган за несвоєчасну консультацію хворої С, відмову в проведенні оперативного лікування неповнолітнього ОСОБА_2 та звільнення з займаної посади за п.З ст.40 КЗпП України, за незадовільне надання медичної допомоги призовнику ОСОБА_4, оскільки до нього раніше застосовувалися міри дисциплінарного стягнення.
Таким чином, в задоволенні позовних вимог позивача про визнання наказів незаконними та поновлення його на роботі на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 ЦМЛ ім.. Тітова слід відмовити за їх необґрунтованістю, а відтак і відсутні підстави для задоволення його матеріальних вимог щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, оскільки відповідачем не були порушені законні права позивача.
Оскільки рішення постановлене не користь позивача який не звільнений від оплати судових витрат, то відповідно до ст. 88 ч. 4 ЦПК України з позивача підлягає стягненню судовий збір на користь держави у сумі 51грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 7грн. 50коп. на р/р 37318003000730 в УДК в Луганській області Код 26297948 МФО 804013 Територіального управління державної судової адміністрації в Луганській області ДСА України.
На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 40 ч.З, 149 КЗпП України, керуючись ст. ст. 10, 11, 212-215,367 ЦПК України, суд, -
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 о Управління охорони здоров'я Лисичанської міської ради, Центральної міської лікарні ім.. Тітова про визнання наказів недійсними, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з ОСОБА_1 а користь держави Україна судовий збір у сумі 51грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 7грн. 50коп. на р/р
37318003000730 в УДК в Луганській області Код 26297948 МФО 804013 Територіального управління державної судової адміністрації в Луганській області ДСА України.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Лисичанського міського суду заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня після його проголошення або подання апеляційної скарги у той самий строк. Апеляційна скарга подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Лисичанського міського суду та до апеляційного суду Луганської області.
Суддя