Справа № 2-А-63/2009
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2009 року. с. Приазовське
Приазовський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Живлакової Г.О.,
при секретарі Мартинюк А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с. Приазовське справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області про поновлення пропущеного строку та про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Приазовському районі і просила відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнати дії відповідача неправомірними, стягнути з відповідача на її користь недоплачену як дитині війни щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з 01.01.2006р. по червень 2008 р. включно в сумі 3302,60 гривень та зобов’язати відповідача нараховувати їй щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” надалі при нарахуванні пенсії. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що вона відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону з 01.01.2006р. їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Протягом 2006 – 2007 років така допомога їй не виплачувалась, а в 2008 році виплачувалась в неповному обсязі. Про належні їй як дитині війни виплати вона повідомлена не була, тому про факт порушення своїх прав їй стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 09.07.2007р. В зазначеному рішенні вказано, що воно повинно бути опубліковано в офіційному періодичному виданні „Вісник Конституційного Суду України”, що було зроблено в № 4 від 07.11.2007р. Отже, про порушення прав їй стало відомо тільки після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги за обставинами викладеними в позовній заяві і просить їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Приазовському районі в судове засідання не з”явилася. Згідно заперечень, які знаходяться в матеріалах справи позов не визнає, просить застосувати строк позовної давності і просить розглянути справу без представника УПФ.
Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що на підставі наявних у справі доказів заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Як встановлено в судовому засіданні позивачка відповідно до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни. Протягом 2006 – 2007 років пенсія ОСОБА_3 на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни не підвищувалась. В 2008 році позивачка щомісячно отримувала підвищення до пенсії у розмірі надбавки встановленої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (в редакції від 28.12.2007р.) та Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008р. „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції до 28.12.2007року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” була призупинена п. 12 статті 71 і ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають конституції (є неконституційними) положення п. 12 статті 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 09.07.2007 року дійшов висновку, що зупинення Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частини другій статті 6, частини другій статті 8, частини другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій, статті 95 Конституції України.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що після прийняття рішення Конституційним Судом України, тобто з 09.07.2007р. по 31 грудня 2007 року відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивача та здійснити виплати у розмірах, передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни” (в редакції до 28.12.2007р.).
Правові підстави для перерахування та виплати пенсії у розмірах передбачених вказаним Законом в період до 09 липня 2007 року були відсутні.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 28.12.2007року, яка була прийнята на підставі п.41 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”) дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.41 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Таким чином, у відповідності зі ст. 152 Конституції України з 22 травня 2008 року втратили чинність у зв’язку з неконституційністю положення ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 28 грудня 2007 року. На підставі цього була відновлена дія положень ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в попередній редакції, яка передбачає підвищення дітям війни пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
З огляду на викладене, суд вважає, що з 22 травня 2008 року відповідач повинен був здійснювати позивачці нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Доводи відповідача наведені в наданих суду запереченнях про відсутність порядку перерахунку та виплати зазначеного підвищення пенсії та відсутність відповідного фінансування не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки саме на органи Пенсійного фонду України покладено обов’язок перерахування та виплати пенсій з відповідними підвищеннями.
Суд вважає, що вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни має бути мінімальний розмір пенсії за віком. Положення ч.3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку суду не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання дій відповідача неправомірними не підлягають задоволенню, оскільки позивачка не навела ніяких обставин в обґрунтування цих вимог і не надала жодних доказів на підтвердження цього. Крім того, встановлено, що відповідач не здійснював жодних дій пов’язаних з перерахунком та виплатою підвищення до пенсії ОСОБА_1 як дитині війни у відповідності з діючим законодавством, що свідчить про протиправну бездіяльність з його боку.
Суд приймає до уваги, що відповідно до положень ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Рішення Конституційного Суду України № 6-рп, яким визнані неконституційними положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо призупинення дії положень ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, було прийнято 09 липня 2007 року.
Позивач звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що про порушення прав їй стало відомо після висвітлення подій в засобах масової інформації, 27 січня 2009 року, тобто після спливу річного строку з моменту прийняття та опублікування вказаного Рішення Конституційного Суду України. Доказів причин поважності пропуску річного строку для звернення до суду позивач в судовому засіданні не надала, у зв’язку з чим підстави для відновлення цього строку відсутні.
Згідно ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач в наданих запереченнях проти позову однією з підстав для відмови в задоволенні заявлених вимог вказує пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Суд вважає, що є безпідставними і не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 щодо зобов’язання відповідача нараховувати щомісячно підвищення до пенсії як дитині війни у відповідності з Законом України „Про соціальний захист дітей війни” надалі при нарахуванні пенсії, оскільки ці вимоги не ґрунтуються на діючому законодавстві і стосуються правовідносин на майбутнє.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог з урахуванням річного строку звернення до суду, оскільки на цьому наполягає сторона.
Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 12, 17, 69, 94, 100, 158, 160-163,167, 170, 186 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Приазовському районі Запорізької області здійснити донарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до положень ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Приазовський районний суд шляхом подачі в строк 10 днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя Г.О.Живлакова