ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

  10.09.2009 р.                                                                                 № 2а-40467/09/2070 

Харківський окружний адміністративний суд  у складі

головуючого судді -  Мар'єнко Л.М.  

при секретарі судового засідання -  Макогон Н.О. 

за участю сторін:

позивач - ОСОБА_1,

представник відповідача - ОСОБА_2, діє на підставі довіреності №721 від 10.07.2009 р.,

розглянувши у відкритому судовому  засіданні адміністративну справу за позовом

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до військової частини А 1215, в якому просила визнати дії суб'єкта владних повноважень - командира військової частини А 1215 неправомірними та стягнути з військової частини А 1215 на користь позивача суму матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 1178 грн. 63 коп. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона проходить військову службу у військовій частині А 1215 та має військове звання - старший солдат. 17 березня 2008 року командиром військової частини А 1215  був виданий наказ № 62, де п. 10 передбачено виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги у розмірі 1178,63 грн. Зазначена матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань була нарахована працівниками фінансово-економічного відділу військової частини, але станом на 29.07.2009 р. не виплачена.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні уточнила позовні вимоги в частині визнання дій суб'єкта владних повноважень командира військової частини А 1215 неправомірними та просила суд задовольнити змінені позовні вимоги, а саме: визнати неправомірними дії військової частини А 1215 щодо невиплати нарахованої матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у розмірі 1178,63 грн. та стягнути матеріальну допомогу.

Представник відповідача у судовому засідання надав до суду заперечення проти позовної заяви, в яких просив суд  відмовити у задоволенні адміністративного позову. Підтвердив, що позивач проходить військову службу у Військовій частині А 1215 та має військове звання старшого солдату. Відповідач має заборгованість перед позивачем по виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік у розмірі 1178,63 грн., але заборгованість не виплачена військовою частиною у зв'язку з обмеженим фінансуванням з боку Міністерства Оборони України, тому вважав, що вини військової частини у невиплаті грошових коштів немає. Зазначив, що нарахування та виплату позивачу ОСОБА_1 матеріальної допомоги  для вирішення соціально-побутових питань здійснює військова частина А 1215. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки позивачем пропущено строк для звернення до суду, всатнволений ч. 2 ст. 99 КАС України, оскільки наказ про виплату матеріальної допомоги був виданий 17 березня 2008 року, але позивач на протязі року не виняла дщій щодо захисту своїх прав, вона пропустила строк на звернення до суду без поважних причин.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині А 1215 на посаді планшетиста - фотографа відділення бойового управління командного пункту військової частини А 1215 старшим солдатом.

12 лютого 2008 року позивачем було подано заяву на ім'я командира військової частини А 1215 про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

На підставі вищезазначеної заяви 17 березня 2008 року командиром військової частини А 1215 був виданий наказ № 62, пункт 8 якого передбачав виплату матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік старшому солдату ОСОБА_1, згідно наказу Міністерства Оборони України № 75 від 05 березня 2001 року в розмірі 1178 грн. 63 коп.. 

Згідно довідки військової частини А 1215 від 10 вересня 2009 року № 588 старшому солдату ОСОБА_1 була нарахована, але у зв'язку з відсутністю коштів не виплачена матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік в сумі 1178 грн. 63 коп.

З довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 1023/06 вбачається, що військова частина А 1215 є юридичною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до п.п. 36.1., 36.2. Положення № 75 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) особам офіцерського складу, прапорщикам (мічманам), солдатам (матросам), сержантам і старшинам, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога у розмірі місячного окладу грошового утримання. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Таким чином, позивач має право на отримання матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік за місцем її служби -у військовій частині А 1215 за його заявою від 12 лютого 2008 року на підставі наказу командира військової частини А 1215 від 17 березня 2008 року на підставі Положення № 75.

Посилання представника відповідача на відсутність коштів на виплату матеріальної допомоги у зв'язку з неналежним фінансуванням військової частини не беруться судом до уваги з огляду на те, що матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та матьеріальна допомога на оздоровлення є складовою частиною грошового забезпечення військовослужбовців, яке відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»гарантується державою, та обов'язок щодо їх виплат не ставиться в залежність від наявності фінансування військової частини з боку Міністерства оборони України.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, при розгляді зазначеної справи суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Практика Європейського суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини від 7.11.05 р. "Кечко проти України", від 29.06.2004 "Справа "Жовнер проти України", від 29.06.2004 "Справа "Півень проти України") свідчить про те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням  бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, оскільки державний орган не може посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Посилання представника відповідача на сплив річного строку звернення до суду з вимогами про стягнення матеріальної допомоги за 2008 рік, виплата якої була передбачена наказом командира військової частини від 17 березня 2008 року, не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами.

Спеціальними законами, що регулюють порядок прийняття, проходження та звільнення з військової служби, є Закон України «Про Збройні сили України»від 06 грудня 1991 року № 1934-ХІІ, Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу»від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ, Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-ХІV.

Згідно з ч. 1, 2 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно пункту 15 частини першої статті 3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Оскільки спеціальними законами строк звернення до суду з позовами військовослужбовців про стягнення невиплачених сум грошового забезпечення не встановлений, під час вирішення питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду необхідно застосовувати норми трудового законодавства. Так, відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року, яка встановлює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Проте суд дійшов висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав щодо отримання належних йому виплат, виходячи з того, що діяльністю суб"єкта владних повноважень є активна поведінка суб"єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної чи юридичної особи. В даному випадку, оскільки позивачеві не виплачено відповідачем належних сум, має місце неправомірна бездіяльність відповідача, що є суб"єктом владних повноважень. Зазначена бездіяльність виявилася у невиплаті військової частиною А 1215 військовослужбовцюОСОБА_1, яка проходить військову службу у зазначеній частині, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.

Виходячи з системного аналізу процесуальних норм, викладених у ст.ст. 105, 162 КАС України, суд прийшов до висновку, що можливість захисту порушених прав особи у вигляді стягнення  сум передбачена адміністративним судочинством у випадку відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням, дією або бездіяльністю суб"єкту владних повноважень.

Оскільки матеріальнаї допомога на вирішення соціально-побутових питань, яка є є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, не є відшкодуванням шкоди, захист прав позивача повинен відбуватися шляхом зобов"язання відповідача вчинити певні дії, а саме виплатити позивачу матеріальну допомогу.

На підставі ч. 2 ст. 10 КАС України, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав позивача, враховуючи те, що відмова позивачеві у задоволенні позовних вимог через їх невірне формулювання, але при доведеності неправомірної бездіяльності відповідача буде формальним вирішенням спору та порушенням таких принципів адміністративного судочинства як верховенство права та законність.

Таким чином, з урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання дій військової частини А 1215 щодо невиплати нарахованої матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік та стягнення зазначеної матеріальної допомоги належить відмовити через те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту прав. З метою повного захисту прав позивача, суд вважає за необіхдне задовольнити позовні вимоги в частині визнання неправомірною бездіяльності військової частини А 1215 щодо невиплати нарахованої матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік та зобов"язання відповідача вчинити певні дії - виплатити позивачу  матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п.п. 33.1, 33.3, 33.4 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра Оборони України від 05 березня 2001 року № 75, п.п. 30.1., 30.2., 30.3. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої  наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року  № 260, п.п. 2, 3, 5 Порядка проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №  159, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини від 7.11.05 р. "Кечко проти України", від 29.06.2004 "Справа "Жовнер проти України", від 29.06.2004 "Справа "Півень проти України") ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов  ОСОБА_1  до  Військової частини А 1215   про визнання дій неправомірними та зобов'язання  вчинити певні дії   -задовольнити частково.

Визнати бездіяльність військової частини А 1215 щодо невиплати нарахованої ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань у розмірі 1178 (одна тисяча сто сімдесят вісім) грн. 63 коп. - неправомірною.

Зобовязати військову частину А 1215 (ЄДРПО 07799207, банк ГУДКУ в Харківській області м. Харків, МФО 851011, р/рахунок 35214001000171 КПКВ 2101020 КЕКВ 1112, адреса: вул. Комсомольське шосе, 54, м. Харків, 61064) виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса проживання: АДРЕСА_1) матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань в розмірі   в розмірі   1178 (одна тисяча сто сімдесят вісім) грн. 63 коп.

У задоволенні позовних вимог в частині визнання дій військової частини А 1215 неправомірними та стягнення на користь позивача з військової частини А 1215 матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань -  відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд  шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

           Постанова у повному обсязі виготовлена  14 вересня 2009 року.      

Суддя                                                                         Мар'єнко Л.М.