№ 2-а-230/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 вересня 2009 року с-ще Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого – судді - Горулько О.М.,
при секретарі - Гудзенко С.В,
з участю: позивачки - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Решетилівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Полтавської роти ДПС (з обслуговування доріг державного значення) п/п ГУМВС України в Полтавській області ОСОБА_2 про поновлення строку на оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, визнання незаконними дій та бездіяльності, пов»язаних з винесенням цієї постанови та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В :
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просить поновити їй строк на оскарження постанови № ВІ 008625 від 15.05.2009 року в справі про адміністративне правопорушення, визнати незаконними дії та бездіяльність відповідача по винесенню цієї постанови та скасувати зазначену постанову.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що 30 травня 2009 року по пошті вона отримала постанову № ВІ 008625 від 15.05.2009 року, винесену інспектором ДПС Полтавської роти ДПС (з обслуговування доріг державного значення) п/п ГУМВС України в Полтавській області ОСОБА_2, про накладення на неї адміністративного стягнення у вид штрафу в розмірі 260 грн. за те, що вона, буцімто 15.05.2009 року о 13 год. 50 хв. на 320 км автодороги Київ-Харків в с. Циганське, керуючи автомобілем НОМЕР_1, перевищила встановлену швидкість руху на 25 км/год. Вважає дану постанову незаконною, оскільки вона винесена з порушенням вимог діючого законодавства, крім того, 15 травня 2009 року вона взагалі не проїжджала через с. Циганське Полтавського району.
В судовому засіданні позивачка свій позов підтримала, просила його задовольнити та підтвердила обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання для участі в розгляді справи не з»явився, хоча належним чином у встановленому законом порядку йому завчасно було повідомлено про час і місце розгляду справи, про причину своєї неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подав.
Крім того відповідач подав до суду заперечення проти позову, в яких позов не визнав, наполягає на дотриманні ним вимог Методичних рекомендацій щодо роботи з радіолокаційним вимірювачем швидкості «Візир» та вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача – суб»єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин суд вирішив можливим розглянути справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Виходячи з вимог ч.2 ст.71 КАС України: «У адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову».
Частиною 6 зазначеної статті передбачено, що якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
З матеріалів справи та наявних у ній доказів судом встановлено наступне:
із доданої до позовної заяви копії постанови ВІ 008625 від 15.05.2009 року (а.с.4) вбачається, що дана постанова була винесена 15 травня 2009 року інспектором ДПС Полтавської роти ДПС (з обслуговування доріг державного значення) п/п ГУМВС України в Полтавській області ОСОБА_2. В мотивувальній частині постанови зазначено, що 15.05.2009 року о 13 год.50 хв. на 320 км автодороги Київ-Харків в населеному пункті, позначеному знаком 5.45 ПДР - с. Циганське автомобіль НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, рухався зі швидкістю 85 км/год, чим перевищив встановлену швидкість на 25 км/год. Позивачеві вміняється порушення п. 12.4 ПДР. В постанові також зазначений технічний прилад – «Візир» № 0812427, стаття, за якою позивачеві кваліфікується адміністративне правопорушення – 122 ч.1 КУпАП, та посилання на ст. 14-1 КУпАП як на підставу винесення даної постанови.
Резолютивна частина постанови містить накладення на позивача ОСОБА_3 штрафу в розмірі 255 грн.
До постанови приєднано фотокартку (а.с.20) із зображенням задньої частини автомобіля «Волга» з номерним знаком ВІ 0336 АР. У верхній частині фотокартки міститься напис «15.05.09 13:50:28, Скорость 085 км/ч. 0812427» (мовою оригіналу). На задньому плані фото зображено знак з написом «320» на синьому фоні.
Інші докази вчинення позивачкою ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КУпАП, відсутні, не представлені вони відповідачами і на пропозицію суду згідно ухвали суду про відкриття провадження у справі, яка відповідачеві вручена належним чином. Суд відкидає як докази вчинення позивачкою інкримінованого їй адміністративного правопорушення надані відповідачем ксерокопій довідок та списку особового складу (а.с. 16-19), оскільки вони не завірені належним чином і, крім того, ніяким чином не свідчать про вчинення позивачкою правопорушення.
Дослідивши матеріали справи та оцінюючи зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
Згідно ч.1 ст. 14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Відповідно до ч.6 ст.258 КУпАП (в ред. 24.09.2008 р.) протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото-відеозапису, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
При цьому правильним є таке розуміння змісту цих статей, що автоматичний режим фіксації правопорушень всіма зазначеними технічними засобами є обов»язковим для застосування цієї статті та порядку розгляду справ, визначеного ч. 2 ст. 158 КУпАП.
Відповідачем у оскаржуваній постанові та приєднаній до неї фотокартці не зазначено та не надано суду даних про порядок та режим фіксування швидкості руху автомобіля НОМЕР_1, відстань з якої проводилось фіксування швидкості, даних про технічні характеристики прибору «Візир» та його місце і напрямок розташування, відповідно в метрах та градусах, відносно непорушних орієнтирів, у тому числі щодо можливості фіксування даним технічним засобом швидкості руху інших транспортних засобів, ніж позначений на фотокартці. Відсутні також дані про особу, яка виконала фотозйомку та її повноваження на здійснення негласного отримання інформації, дані про порядок, час і місце зняття інформації, особу, яка зняла інформацію з даного технічного засобу.
Суд вважає, що достовірність та допустимість фотокартки мала бути підтверджена вищезазначеними засобами доказування, а за відсутності таких, згідно ч.3,4 ст.70 КАС України, не бере її до уваги як доказ вчинення адміністративного правопорушення.
Крім того на фотокартці не видно місце фіксації автомобіля, оскільки напис на кілометровому показчику, відображеному на задньому плані, не свідчить про те, що даний автомобіль було зафіксовано саме в тому місці, яке вказане в оскаржуваній постанові.
Крім того, відповідачем не надано суду жодних доказів неможливості стороннього втручання в роботу зазначеного в постанові технічного засобу та в результати його роботи (в тому числі – і з боку самого відповідача), відсутній носій інформації, а відтак не усунені сумніви стосовно можливості монтажу чи ручного корегування зображення на фото.
Судом встановлено, що позивачка 15.05.2009 року не зупинялася працівниками ДАІ, про розгляд справи про адміністративне правопорушення не повідомлялася та не була ознайомлена з процесуальними правами, протокол про адміністративне правопорушення складений не був.
Як зазначено вище, з матеріалів справи не вбачається, що прилад Візир № 0812427, яким, як зазначено в постанові, зафіксовано швидкість руху автомобіля НОМЕР_1, працював в автоматичному режимі, тому положення ч.6 ст.258 КУпАП в частині винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за відсутності даних про належне її повідомлення про дату, місце і час слухання справи в даному випадку застосовано бути не може.
Серед повноважень органів внутрішніх справ передбачено правомочності зі складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та в силу ч.1 ст.222 КУпАП розгляд таких справ віднесено до їх компетенції.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
За таких обставин, розгляд справи про адміністративне правопорушення мав відбуватись з урахуванням вимог ст. ст. 248, 276-282 КУпАП. Зокрема, заздалегідь до розгляду справи мали бути сповіщені особи, які беруть участь у справі, в тому числі особа, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно ст. 248 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності всіх громадян перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов»язаний з»ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом»якшують чи обтяжують відповідальність, а також з»ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.» Вказані обставини, відповідно ст.33 КУпАП мають враховуватись і при накладенні адміністративних стягнень.
Частиною 1 статті 268 КУпАП передбачено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в тому числі знайомитись з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватись допомогою адвоката. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адмінстративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і ящо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Судом встановлено, що інспектором ДПС Полтавської роти ДПС (з обслуговування доріг державного значення) п/п ГУМВС України в Полтавській області ОСОБА_2 в порушення вимог ст.245, 252 КУпАП в частині всебічного, повного і обєктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, що є підгрунтям оцінки доказів та відноситься до основних завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення, винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в сумі 260 грн. з порушенням вимог ст. 248, ч.6 ст.258, ч.1 ст. 268, ст.276-282 КУпАП, тобто порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на захист, відтак його дії та бездіяльність є незаконними.
Враховуючи викладене, постанова інспектора ДПС Полтавської роти ДПС (з обслуговування доріг державного значення) п/п ГУМВС України в Полтавській області ОСОБА_2 № ВІ 008625 від 15.05.2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення в сумі 260 грн. підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Вирішуючи питання про поновлення строків звернення позивачки до суду за захистом своїх прав, суд виходить з наступного:
згідно ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Згідно п.3 ч.1 ст. 288 КУпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Таким чином законом для звернення до суду із адміністративними позовами в порядку оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення встановлений спеціальний строк тривалістю десять днів з моменту винесення постанови. При цьому суд керується положеннями ч.3 ст. 99 КАС України, згідно якої для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Посилання позивачки на те, що про накладення на неї адміністративного стягнення вона дізналася лише 30 травня 2009 року, нічим не спростовані. Таким чином перебіг строку звернення позивачки до суду із даним позовом почався 30 травня 2009 року.
Згідно штампу про реєстрацію адміністративного позову даний позов подано до суду 17 червня 2009 року, тобто після закінчення строку звернення до суду.
Згідно ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Жодна із сторін не наполягає на застосування наслідків пропущення строку звернення позивачки до суду, а тому ці наслідки застосовані не можуть бути. Крім того позивачка надала суду довідку про перебування в період з 01.06.2009 року до 18.06.2009 року на лікуванні в Решетилівській ЦРЛ, що дає підстави суду вважати причини пропуску позивачкою строків звернення до суду з даним позовом поважними.
Керуючись ст. 64 Конституції України, ст.33, ч.1 ст.222, ч.1 ст.247, ст. 248, ч.6 ст.258, ч.1 ст. 268, ст.276-282, 289КУпАП, ст. 70, 71, 159-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Поновити ОСОБА_1 строки оскарження постанови інспектора ДПС Полтавської роти ДПС (з обслуговування доріг державного значення) п/п ГУМВС України в Полтавській області ОСОБА_2 № ВІ 008625 від 15.05.2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення в сумі 260 грн.
Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.
Визнати протиправними дії та бездіяльність інспектора ДПС Полтавської роти ДПС (з обслуговування доріг державного значення) п/п ГУМВС України в Полтавській області ОСОБА_2, пов»язані із винесенням постанови № ВІ 008625 від 15.05.2009 року у справі про адміністративне правопорушення, та притягненням позивачки до адміністративної відповідальності за ст. 121 ч.1 КУпАП.
Постанову інспектора ДПС Полтавської роти ДПС (з обслуговування доріг державного значення) п/п ГУМВС України в Полтавській області ОСОБА_2 № ВІ 008625 від 15.05.2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення в сумі 260 грн. – скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч.1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення – закрити за відсутністю в її діях складу правопорушення.
Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження до Харківського апеляційного суду через Решетилівський районний суд.
Головуючий: