ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

25.07.06р.

Справа № А23/146

 

За позовом  Фізичної особи- суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Павлоград, Дніпропетровської області  

до  Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Павлоград, Дніпропетровської області  

про визнання недійсними акту перевірки Західно - Донбаської ОДПІ від 19.11.04 та податкової вимоги по сплаті по сплаті ПДВ на суму 5807,00 грн. в частині нарахованого ПДВ на суму 2485,00 грн.

Головуючий колегії  Добродняк І.Ю.

Суддя Бишевська Н.А.

Суддя Кожан М.П.

Представники сторін:

  Від позивача не з"явився

Від відповідача Таран О.В. дов. від 24.07.06 №16900/6/10 старший держподатковий ревізор-інспектор відділу

Від відповідача Тітов Є.Г. дов. від 07.06.06 №13678/10 держподатковий інспектор юр.відділу      

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про визнання недійсними акту перевірки Західно - Донбаської ОДПІ від 19.11.04 та податкової вимоги по сплаті ПДВ в частині надмірно нарахованого податку на додану вартість на суму 2485,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки позивача за період з 01.10.04 по 30.06.04 відповідачем складений акт від 19.11.04, відповідно до якого виявлені порушення вимог п.п.3, 4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого було донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 5807,00 грн., винесена податкова вимога на відшкодування податку на додану вартість на суму 5807,00 грн.

У зв'язку з незгодою з висновками акту перевірки позивачем укладений договір на проведення аудиторської перевірки, за результатами якої складений звіт, в якому встановлено, що по акту перевірки від 19.11.04 відповідачем завищені відхилення нарахування зобов'язань по податку на додану вартість до оплати на суму 2485,00 грн., що є підставою для визнання акту перевірки від 19.11.04 і податкової вимоги, яке пред'явлено позивачеві по даному акту, недійсними в частині надмірно нарахованого податку на додану вартість на суму 2485,00 грн.

Відповідач проти позову заперечує, посилається на те, що вимоги позивача є необґрунтованими, перевірка проведена з дотриманням вимог діючого законодавства, під час перевірки виявлені певні порушення норм Закону України "Про податок на додану вартість", за результатами перевірки податкова вимога не виносилась, було прийнято податкове повідомлення-рішення НОМЕР_1 на загальну суму 8961,00 грн., із яких 5807,00 грн. -основний платіж, 3154,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції. Акт аудиторської перевірки не є належним доказом по справі.

Крім того, позивачем порушений строк позовної давності, передбачений ст.99 Кодексом адміністративного судочинства України, оскільки акт перевірки був отриманий позивачем 19.11.04. 09.03.06 позивачем отримані на його прохання додатки до акту, а саме розрахунок основного платежу та штрафних санкцій, тому вже на 19.11.04 позивач знав про можливе порушення його прав.

Відповідно до поданого позивачем 29.06.06 письмового клопотання ухвалою голови господарського суду Дніпропетровської області по справі № А23/146 від 03.07.06 означену справу передано на розгляд колегії суддів.

04.07.06 колегією суддів адміністративна справа № А23/146 прийнята до свого провадження, призначений судовий розгляд на 25.07.06.

Позивач, його представник у судове засідання не з'явились, про час і місцем судового засідання повідомлені судом належним чином.

Вимоги суду в частині уточнення позовних вимог про визнання недійсною податкової вимоги, надання доказів виставлення цієї вимоги позивачу із зазначенням номеру та дати складання (ухвали суду по даній справі від 31.05.06, 15.06.06, 29.06.06, 04.07.06) позивачем не виконані.

Причини невиконання вимог суду,  нез'явлення позивача, його представника, у судове засідання суду не відомі.

За викладених обставин суд вважає, можливим розглянути справу без участі представника позивача за наявними в ній доказами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників відповідача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В  :

19.11.04 відповідачем - Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією складений акт НОМЕР_2 про результати перевірки дотримання вимог законодавства про оподаткування приватним підприємцем ОСОБА_1 (позивач) за період з 01.10.04 по 30.06.04, яким встановлені порушення з боку позивача вимог  п.3, п.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (допускались факти заниження податкового зобов'язання, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість), крім того, в порушення вимог пп.7.7.2 п.7.2 ст.7 того ж Закону не було надано податкову декларацію за вересень 2003 року, в результаті чого відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та абз."а" пп.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачеві донарахований податок на додану вартість в сумі 5807,00 грн.

Акт перевірки підписаний позивачем особисто без зауважень 19.11.04.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 19.11.04 винесено податкове повідомлення-рішення 0003701741/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість - 8961,00 грн., із якої 5807,00 грн. -основний платіж, 3154,00 грн. -штрафні (фінансові), отримано позивачем особисто 19.11.04.

Докази винесення відповідачем податкової вимоги з податку на додану вартість на зазначену суму  сторонами не подані, з матеріалів справи не вбачаються.

Суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про визнання недійсною податкової вимоги відповідача в частині надмірно нарахованого податку на додану вартість на суму 2485,00 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, зокрема,  якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Згідно п.6.1 ст.6 цього ж Закону у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Порядок складання та направлення податковими органами податкових повідомлень встановлений затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.01 № 253 "Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків".

Пункт 2.5 цього Порядку визначає податкове повідомлення як письмове повідомлення податкового органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену податковим органом у випадках, передбачених законодавством. Податкове повідомлення - рішення є однією з форм податкового повідомлення.

Податкові вимоги, як зазначено в п.6.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" надсилаються платнику податків у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки (протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження).

Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 03.07.01 № 266.

При цьому податкове повідомлення виставляється за кожним окремим податком, збором (обов'язковим платежем). Податкова вимога повинна містити загальну суму податкового боргу та суми податкового боргу за кожним окремим податком, збором (обов'язковим платежем). Податковий орган веде реєстр виданих податкових повідомлень щодо окремого платника податків, реєстр податкових вимог - щодо окремих платників податків (пп.6.3.1 п.6.3 ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Таким чином, визначаючи податкове повідомлення-рішення як рішення керівника (його заступника) податкового органу щодо обов'язку платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів (податків, зборів, обов'язкових платежів, штрафних (фінансових) санкцій) у встановлений строк, а  податкову вимогу як письмову вимогу податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу (несплаченого в строк узгодженого податкового зобов'язання) законодавець визначає податкове повідомлення-рішення і податкову вимогу як два окремих документа з різними підставами, порядками винесення та надсилання, а також різними правовими наслідками для платника податків.

Виходячи з матеріалів справи, вбачається, що зазначена позивачем податкова вимога  як офіційний документ податкового органу у відповідній, законодавчо визначеній формі, відповідачем фактично не складалась і позивачеві не надсилалась, у зв'язку з чим, враховуючи положення ст.ст.104, 105 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що предмет спору, визначений позивачем, між сторонами відсутній, позов в цій          частині задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про визнання недійсним акту перевірки   НОМЕР_2  в частині надмірно нарахованого податку на додану вартість на суму 2485,00 грн. провадження у цій частині справи підлягає закриттю,  виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи  юридичних  осіб  із  суб'єктом  владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 6 Розділу VІІ Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів господарські  суди вирішують за правилами   Кодексу адміністративного судочинства України ті адміністративні справи, які підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року.

Підвідомчість  -це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, якщо ці акти не відповідають законодавству і порушують права та охоронювані законом інтереси підприємств та організацій.

При цьому під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів -офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Акт   НОМЕР_2, складений відповідачем за результатами проведеної перевірки позивача з питання дотримання ним вимог законодавства про оподаткування,  - це, як зазначено в п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005  № 327,  є документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної  або  виїзної  планової  чи  позапланової перевірки фінансово-господарської  діяльності  суб'єкта господарювання  і  є  носієм  доказової  інформації  про  виявлені порушення  вимог  податкового,  валютного  та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

З огляду на викладене, акт відповідача НОМЕР_2 не має обов'язкового характеру і не набуває статусу рішення в розумінні ст.17 КАС України, акту -  в розумінні ст.12 ГПК України, внаслідок чого не може бути оскаржений в господарському суді в порядку адміністративного судочинства.

Розгляд таких справ віднесений до юрисдикції місцевих загальних судів.

Керуючись ст.94, п.1 ч.1 ст.157, ст.ст.160-163   Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, - 

ПОСТАНОВИВ:

В частині визнання недійсним  акту перевірки Західно-Донбаської державної об'єднаної податкової інспекції м. Павлоград, Дніпропетровської області  НОМЕР_2  в частині надмірно нарахованого податку на додану вартість на суму 2485,00 грн. провадження у справі закрити.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий колегії  Суддя  Суддя

І.Ю. Добродняк   Н.А.Бишевська  М.П.Кожан    31.07.06