ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2016 року                                                    № 813/4161/16

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалош В.М.,

за участю секретаря судового засідання Присташ І.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (надалі по тексту – позивач) до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (надалі по тексту – відповідач), в якій просить суд:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №165-1701 від 28.04.2016 року.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що висновки податкового органу про порушення податкового законодавства не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи. На переконання позивача на момент визначення відповідачем податкових зобов’язань по сплаті земельного податку, позивач був звільнений від обов’язку сплати земельного податку з огляду на те, що перебував на спрощеній системі оподаткування третьої групи. Відтак, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Жодних клопотань, заперечень на позовну заяву чи пояснень від відповідача до суду не надходило.

Заслухавши думку представника позивача, дослідивши подані документи та матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно витягу з реєстру платників єдиного податку від 12.07.2016 року №1604663402316, позивач перейшов на спрощену систему оподаткування третьої групи.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23.08.2007 року №15686954, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить нежитлова будівля (Дніпропетровська обл., м.Дніпропетровськ, вул. Кедріна Дмитра, буд.42).

28 квітня 2016 року Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення №165-1701, яким позивачу згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 286.5 статті 286 розділу X Податкового кодексу України, визначено суму податкового зобов’язання за платежем – земельний податок з фізичних осіб. Зокрема, за 2015 рік – 76919,38 грн., за 2016 рік – 218918,82 грн.

Як вбачається із долучених до матеріалів справи документів, господарська діяльність позивача пов’язана із виробництвом виробів зі шкіри, а прилегла до виробничих приміщень позивача земельна ділянка використовується для підвозу сировини і вивозу продукції при здійснення господарської діяльності. На підтвердження вищевикладеного, позивачем до матеріалів справи долучено: договір поставки від 23.09.2016 року, договір оренди обладнання від 17.08.2016 року, копія видаткової накладної №АМО-000001 від 02.09.2016 року та №АМО-000002 від 20.09.2016 року, товарні чеки за період з березня 2016 року по червень 2016 року.

Відповідно до п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України, платниками податку є:

-власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

-землекористувачі.

Згідно п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Відповідно до ст.287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Судом встановлено, що позивач згідно витягу з реєстру платників єдиного податку від 12.07.2016 року №1604663402316 перебуває на спрощені системі оподаткування третьої групи.

Статтею 297 Податкового кодексу України, передбачені особливості нарахування, сплати та подання звітності з окремих податків і зборів платниками єдиного податку. Зокрема, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

1)податку на прибуток підприємств;

2)податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою;

3)податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;

4)податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;

5)рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

Таким чином, як підтверджується матеріалами справи прилегла до виробничих приміщень позивача земельна ділянка використовується при здійснення господарської діяльності.

Водночас, згідно із витягом з реєстру платників податків, позивач перейшов на спрощену систему оподаткування 01.04.2016 року. Відтак, податкове повідомлення-рішення за період з 01 квітня до кінця 2016 року прийняте відповідачем із порушенням вимог чинного законодавства.

Зокрема, суд бере до уваги постанову Верховного суду України від 05.12.2006 року, в якій судова палата в адміністративних справах приходить до висновку, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб’єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб’єкта владних повноважень. Разом з тим, приймаючи до уваги те, що рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому

Відтак, на переконання суду, податкове повідомлення-рішення від 28.04.2016 року №165-1701, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем – земельний податок з фізичних осіб є протиправним та таким що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Так, згідно зі ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

При цьому, суд відзначає, що хоча ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень (а саме таким є предмет даного спору) обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного, проте, це не звільняє й інші сторони адміністративного процесу від обов'язку доказування в інших аспектах, а зокрема, позивач, стверджуючи про реальність своєї господарської діяльності, також повинен довести такі обставини належними й допустимими доказами, - що в результаті надасть суду можливість ухвалити законне рішення, яке базуватиметься на повно й достовірно встановлених обставинах справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 24, 69-72, 86, 87, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №165-1701 від 28.04.2016 року.

Присудити на користь ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 958 (дві тисячі дев’ятсот п’ятдесят вісім) грн. 38 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                    Сакалош В.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 грудня 2016 року.