Справа № 363/3901/16-ц Головуючий у І інстанції Войнаренко Л. Ф.

Провадження № 22-ц/780/6663/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 19 27.12.2016

УХВАЛА

Іменем України

27 грудня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Іванової І.В.,

суддів - Гуля В.В., Верланов С.М.

при секретарі - Спеней І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вишгородського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2016 року про забезпечення позову, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, 3-тя особа: приватний нотаріус Київського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання заяви на згоду на укладення договорів недійсною, визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсним та зобов’язання повернути майно,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом. В той же час звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, мотивуючи тим, що незабезпечення  позову може в подальшому утруднити чи зробити не можливим виконання рішення суду. Просила накласти арешт на дві земельні ділянки та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами розташований у с. Овдієва Нива, Вищгородського р-ну по вул. Лісова, 14.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 28 жовтня 2016 року заяву про забезпечення позову було задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,2500 га, що розташована за адресою: Київська область Вишгородський район, с. Овдієва Нива, вул. Лісова, кадастровий номер 3221880802:14:147:0709 та земельну ділянку площею 0,2100 га, що розташована за адресою: Київська область Вишгородський район, с. Овдієва Нива, вул. Лісова, кадастровий номер 3221880802:14:147:0710 та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 143,9 кв. м., що розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район с. Овдієва Нива, вул. Лісова, 14 до вирішення спору по суті.

Не погоджуючись з такою ухвалою ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, посилається на те, що позивачка не довела того, що невжиття заходів забезпечення позову, може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, та не навела достатніх обґрунтувань щодо належності застосування саме накладення арешту, як виду забезпечення позову. Тому просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши  доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 152 ЦПК України визначений перелік видів забезпечення позову, які мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві, знаходяться у нього або у інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2016 року позивачка звернулася до суду з даним позовом та одночасно подала заяву про забезпечення позову, посилаючись на те, що не застосування заходів забезпечення потягне в майбутньому утруднення або взагалі неможливість виконання рішення суду, в разі задоволення її позовних вимог.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 17 жовтня 2016 року відкрито провадження у даній справі.

Позов ОСОБА_3 заявлений до ОСОБА_4, ОСОБА_2, 3-тя особа: приватний нотаріус Київського нотаріального округу про визнання заяви на згоду на укладення договорів недійсною, визнання договорів купівлі-продажу спірного нерухомого майна недійсним та зобов’язання повернути спірне майно.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Враховуючи вимоги позивачки, характер взаємовідносин сторін по справі, і те, що для виконання рішення в подальшому необхідно його забезпечити, а невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення, суд дійшов вірного висновку про задоволення заяви та застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно: дві земельні ділянки та будинок.

Так, судом вірно встановлено, що між сторонами у справі дійсно існує спір та існує реальна загроза невиконання у майбутньому рішення суду у разі задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

За таких обставин, в ухвалі зроблено обґрунтований висновок про необхідність накладення арешту на спірне майно, з метою забезпечення виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Доводи  апеляційної скарги не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки колегія суддів вважає, що позивачка довела суду, що невжиття вказаного заходу забезпечення позову в межах позовних вимог, може утруднити в майбутньому виконання рішення суду,  у випадку задоволення позовних вимог. Між тим, на спростування зазначених доводів позивачки, та на підтвердження своїх заперечень відповідачка ОСОБА_2 жодних  доказів не надала.

З врахуванням вищевикладеного, підстави для скасування оскаржуваної ухвали і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Таким чином, оскільки при апеляційному розгляді справи порушень вимог закону, які є підставою для скасування ухвали в справі не виявлено, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Вишгородського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :