№ 2-732/12

№ 2/404/668/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2012 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

судді: Литвинчука В.П.

при секретарі: Єрмаковій Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпродзержинську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна.

У серпні 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності.

В обґрунтування пред*явленого позову представник позивача вказала, що сторонами по справі шлюб було зареєстровано 25 жовтня 1997 року. Сторонами в період шлюбу було придбано майно: квартира АДРЕСА_1. Правовстановлюючі документи на квартиру оформлені на ім*я відповідачки. Сімейні стосунки сторони припинили. Позивач бажає поділити спільно нажите майно та змінити режим загальної сумісної власності майна подружжя на особисту приватну власність дружини та чоловіка, визнавшим за ним право власності на 1/2 частини вказаної квартири, стягнувши з відповідачки на його користь вартість 1/2 частини квартири. Для придбання квартири потрібна та обов'язкова письмова, нотаріально посвідчена, згода подружжя. Такої згоди позивачем відповідачці не надавалось. Відповідачкою не надано доказів, що квартира нею була придбана за власні кошти. Просить позов задовольнити. Зустрічного позову не визнає та у його задоволенні просить відмовити.

Відповідачка пред*явленого позову не визнала та пояснила, що з позивачем за первісним позовом шлюб було укладено 25 жовтня 1997 року. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей. Сімейні стосунки ними були припинені у травні року та офіційно розлучення ними було оформлено у січні 2012 року. Після припинення сімейних стосунків нею за власні кошти у грудні 2006 року була придбана квартира АДРЕСА_1. Для придбання квартири вона позичила у своєї сестри 13.500 гривень та у батьків 8.000 гривень. Тому придбана нею квартира є особистою приватною власністю. Просить позов задовольнити, а у задоволенні первісного відмовити.

Представник відповідачки пояснила, що у задоволенні позову позивача про поділ квартири необхідно відмовити з тих підстав, що квартира позивачкою за зустрічним позовом була придбана за власні кошти у період, коли сторонами по справі сімейні стосунки були припинені та сторони проживали окремо. Вказане стверджується наданням позивачем за первісним позовом згоди відповідачці на придбання квартири. Згода нотаріально посвідчена. Тому квартира, придбана відповідачкою за первісним позовом, є її особистою приватною власністю. Позивачем не надано суду доказів, що квартира була придбана за спільні кошти. Якби позивачем за первісним позовом не було б надано згоди на придбання відповідачкою квартири, то нотаріус не посвідчив би договір купівлі-продажу квартири. Просить зустрічний позов задовольнити, а у задоволенні первісного відмовити.

Суд, вислухавши представника позивача, відповідачку та її представника, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що у задоволенні первісного позову необхідно відмовити, задовольнивши зустрічний позов.

У судовому засіданні було встановлено, що сторонами шлюб було зареєстровано 25 жовтня 1997 року. Сторони мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

У судовому засіданні також було встановлено, що шлюб між сторонами було розірвано 10 січня 2012 року.

Із рішення суду від 10 січня 2012 року вбачається, що з позовом про розірвання шлюбу до суду звернувся позивач, що справа про розірвання шлюбу була розглянута у відсутність відповідачки, яка позовні вимоги не визнавала, проти розірвання шлюбу заперечувала та вважала можливим зберегти сім*ю.

Рішенням суду про розірвання шлюбу було встановлено, що сторони станом на 10 січня 2012 року, день розгляду справи про розірвання шлюбу, тривалий час не проживають однією сім*єю — з травня 2006 року. Як пояснив позивач, він вже три роки проживає однією сім*єю з іншою жінкою. Спроб для примирення ні позивач, ні відповідачка не робили.

Таким чином, судом при розірванні шлюбу між сторонами було встановлено, що сторони сімейні стосунки припинили у травні 2006 року.

При таких обставинах пояснення позивача за первісним позовом, що майно, квартира, була придбана за час шлюбу не відповідає дійсності. На час придбання відповідачкою за первісним позовом квартири позивач співмешкав, проживав однієї сім*єю, з іншою жінкою. При таких обставинах придбана відповідачкою квартира не є спільно нажитим майном, не є спільною сумісною власністю подружжя, як вказує у пред*явленому позові позивач.

Із договору купівлі-продажу квартири вбачається, що квартира відповідачкою була придбана 04 грудня 2006 року. Квартира відповідачкою зареєстрована у ОКП «Дніпродзержинське БТІ» на її ім*я.

Тобто, квартира відповідачкою була придбана у період, коли сторони сімейних стосунків не підтримувати, а позивач фактично на час придбання відповідачкою квартири утворив іншу сім*ю та співмешкав з іншою жінкою.

Окрім того, нотаріусу при посвідченні договору купівлі-продажу квартири у зв*язку з тим. що сторони по справі перебувати у шлюбі, позивачем була надана згода на купівлю квартири.

Згідно зі ст. 60 Сімейного Кодексу України: «Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини /навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо/ самостійного заробітку /доходу/».

Відповідно до ст. 57 Сімейного Кодексу України: «Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належати їй, йому особисто. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв*язку з фактичним припиненням шлюбних відносин».

У судовому засіданні було встановлено, що квартира відповідачкою була набута в час їх окремого проживання, сторонами шлюбні стосунки на час придбання квартири не підтримувались. Вказана обставина була підтверджена позивачем за первісним позовом.

Окрім того, позивачем суду не надано жодних доказів, що квартира була придбана за спільні кошти подружжя.

Навпаки, у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що сторонами шлюбні стосунки були припинені у травні 2006 року, що вона відповідачці для придбання квартири позичила 15.000 гривень.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що сторони по справі сімейні стосунки припинили весною 2006 року, що вона позичила відповідачці для придбання квартири 8.000 гривень.

Пояснення свідків стверджуються наданими суду відповідачкою розписками відповідно від 07 листопада 2006 року та від 23 листопада 2006 року, коли сторони сімейних стосунків не підтримували та проживали окремо.

Таким чином у судовому засіданні було встановлено, що в період придбання відповідачкою квартири, 04 грудня 2006 року, сторони проживали окремо, сімейних стосунків не підтримували, а позивач фактично утворив іншу сім*ю.

Окрім того, на час придбання відповідачкою квартири позивач за первісним позовом не працював та коштів для придбання квартири не мав.

При таких обставинах суд вважає, що зустрічний позов підлягає задоволенню та придбана відповідачкою 04 грудня 2006 року квартира повинна бути визнана особистою приватною власністю дружини.

Квартира була придбана за власні кошти відповідачки.

Задовольняючи зустрічний позов, суд вважає, що з позивача за первісним позовом на користь позивачки за зустрічним позовом повинні бути стягнуті понесені нею судові витрати: 220 гривень судового збору.

Керуючись ст. 57 Сімейного Кодексу України, ст.,ст. 6-14. 60, 212-218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільно нажитого майна подружжя — відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності — задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 67,9 м.кв. та житловою площею 43,7м.кв

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати 220 гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржено на протязі 10 днів з дня його оголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська.

Суддя: Литвинчук В.П.