ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
19.07.06р. | Справа № А23/134 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитрівське", с. Дмитрівка, Нікопольський район, Дніпропетровська область
до Нікопольської державної податкової інспекції, м. Нікополь, Дніпропетровської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0002412342/0/42326 від 31.10.05
Суддя Добродняк І.Ю.
Представники сторін:
Від позивача Дольник О.М. дов. від 06.06.06 №48/6 представник
Від відповідача Багно Ю.В. дов. від 18.01.06 №7 завідувач сектору
Від відповідача Петрова Т.І. дов. від 19.09.05 №59 головний держподатковий ревізор-інспектор сектору
СУТЬ СПОРУ:
Позивачем заявлений позов з урахуванням письмових уточнень про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0002412342/0/42326 від 31.10.05 в частині застосування фінансової санкції в сумі 18935,01 грн. за нецільове використання сум податку на додану вартість, що залишаються в розпорядженні підприємства у зв’язку з пільговим режимом оподаткування податком на додану вартість сільгоспвиробників.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем зроблений неправильний висновок про порушення позивачем п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки документальні докази і обґрунтування щодо визнання діяльності підприємства такою, що не відповідає визначенню "господарська діяльність", матеріали перевірки не містять.
У відповідача не було ніяких підстав для визнання придбаних позивачем основних засобів (сільськогосподарської техніки) такими, що придбані не для використання у власній господарській діяльності.
Відповідачем безпідставно вказано про порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки відповідачем не врахована частина друга цієї статті, що саме і регулює виникнення права на податковий кредит по операціях, пов’язаних із придбанням основних засобів.
Відповідач позовні вимоги не визнає, подав письмові заперечення на позов, в яких проти позову заперечує, посилаючись на п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.7.4.3, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", зазначаючи, що за результатами перевірки встановлений факт включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з сплачених грошових коштів за придбані основні засоби, які не використані у власній господарській діяльності у звітному періоді у сумі 18935,01 грн.
На накладній від 21.04.05 не стоїть підпис матеріально-відповідальної особи про прийняття придбаних основних засобів та не зазначена дата прийняття. Згідно відомостей обліку амортизаційних відрахувань за 2005 рік вказані основні засоби не значаться.
Оскільки підприємством невірно визначений об’єкт оподаткування по податку на додану вартість, це порушення призвело до неперерахування на спец рахунок податку на додану вартість в загальній сумі 19544,96 грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Дмитрівське", с. Дмитрівка, Нікопольський район, Дніпропетровська область, є платником податку на додану вартість (свідоцтво від 24.03.00 № 03719851), згідно ст.2 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" - платником фіксованого сільськогосподарського податку і користується спеціальним режимом оподаткування податком на додану вартість, визначеним в абз.2 п.11.21 та п.11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість".
Основні види діяльності підприємства –вирощування зернових культур, м'ясне та молочне скотарство.
Пунктом 11.29 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" зупинена дія пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.
Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.
Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.99 № 271 затверджений Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі - Порядок).
Згідно п.4 Порядку в редакції, що діяла в період, за який проводилась перевірка, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики.
Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.
Згідно п.5 Порядку кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку.
Відповідно до п.1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 166, платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону України "Про податок на додану вартість") суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.
Сільськогосподарські товаровиробники відображають результати операцій з реалізації товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію, виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (крім підакцизної), у спеціальній декларації N 2.
Відповідачем проведена комплексна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства підприємством-позивачем за період діяльності з 01.04.04 по 30.06.05.
За результатами проведеної перевірки складений акт № 156/231.30831844 від 24.10.05, яким, зокрема, встановлено, що в порушення п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.7.4.1, 7.4.3, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем до спеціальної декларації № 2 віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість по операціям з придбання основних засобів, участь яких у власній господарській діяльності у звітному періоді (липень, серпень 2004 року, квітень 2005 року) не доведена позивачем, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 18935,01 грн.
Відповідач при цьому посилається на те, що згідно відомостей обліку амортизаційних відрахувань за 2004, 2005 роки придбані позивачем основні засоби не значаться, у відомостях нарахування амортизаційних відрахувань за 2005 рік вони значаться станом на 01.01.05 як нові. Відповідно до нарядів на виконання робіт на нарахування заробітної плати згідно виконаних робіт за вересень-грудень 2004 року, квітень-червень 2005 року придбані сільськогосподарські агрегати при проведенні польових робіт не зазначені.
Крім того, відсутні акти вводу в експлуатацію та акти фактичного використання основних засобів при проведенні польових робіт.
Відповідачем зроблений висновок, що невірно визначений підприємством об’єкт оподаткування по податку на додану вартість став причиною неперерахування на спеціальний рахунок податку на додану вартість у розмірі 18935,01 грн. Сума податку на додану вартість 18935,01 грн. вважається використаною не за призначенням і підлягає стягненню до державного бюджету в повному обсязі.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 31.10.05 прийнято податкове повідомлення-рішення №0002412342/0/42326, яким визначена сума податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 19544,86 грн. –штрафні санкції, із яких 18935,01 грн. –по операціям з придбання основних засобів.
Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
На виконання укладеної позивачем угоди з ТОВ "Арлан" від 20.06.04 № 100/113 про купівлю-продаж основних засобів, позивачем згідно виставленого ТОВ "Арлан" (продавець) рахунку № 129 від 20.07.04 були перераховані грошові кошти в сумі 40000,00 грн., в т.ч. ПДВ –6666,67 грн. платіжним дорученням № 177 від 21.07.04 з призначенням платежу "передплата за сівалки згідно рахунку № 129 від 20.07.04"; в сумі –13300,00 грн., в т.ч. ПДВ –2216,67 грн. –платіжним дорученням № 195 від 11.08.04 з призначенням платежу "часткова оплата за культиватор КП 4/1 згідно рахунку № 129 від 20.07.04". За фактом оплати позивачем отримані податкові накладні, відповідно, № 86 від 21.07.04 на суму 40000,00 грн., № 94 від 13.08.04 на суму 13300,00 грн. Суми податку на додану вартість 6666,67 грн. та 2216,67 грн. включені до складу податкового кредиту податкових декларації з податку на додану вартість № 2 у періодах липень, серпень 2004 року.
Згідно накладних від 16.08.04 №№ 84, 85 позивачем від ТОВ "Арлан" отримані оплачені сівалки в кількості 2 шт. на загальну суму з урахуванням податку на додану вартість 32700,00 грн. та культиватори КП 4/1 в кількості 2 шт. на загальну суму з урахуванням податку на додану вартість 20600,00 грн.
16.08.04 відповідно до актів приймання-передачі основних засобів, складених комісією позивача і затверджених керівником підприємства-позивача (а.с.42-45), проведений технічний огляд, іспит придбаної сільськогосподарської техніки, зроблений висновок про придатність об’єктів до експлуатації, зазначена сільськогосподарська техніка передана для експлуатації тракторно-рільничої бригаді.
На виконання угоди позивача з ТОВ "Арлан" від 18.02.05 № 3-п про купівлю-продаж основних засобів позивачем за видатковою накладною № 25 від 21.04.05 придбані агрегат ґрунтообробний АГД-2,5 по ціні 11250,00 грн., оприскувач причіпний ОП-200-2-17 по ціні 21000,00 грн., сівалка кукурудзяна СУПН-8-01 по ціні 18008,33 грн. за загальну суму 60310,00 грн. з урахуванням ПДВ. Про факт придбання і прийняття зазначеної сільськогосподарської техніки свідчить також акт приймання-передачі до договору № 3-п від 18.02.05, складений представниками позивача та ТОВ "Арлан" 21.04.05.
29.04.05 ТОВ "Арлан" видана податкова накладна № 36 на суму 60310,00 грн., в т.ч. ПДВ –10051,67 грн., на підставі якої позивачем сума податку на додану вартість –10051,67 грн. включена до складу податкового кредиту податкової декларації № 2 за квітень 2005 року.
Оплата за техніку здійснена позивачем платіжними дорученнями №№ 2 від 06.04.05, 3 від 15.04.05, 6 від 28.04.05.
21.04.05 відповідно до актів приймання-передачі основних засобів, складених комісією позивача і затверджених керівником підприємства-позивача (а.с.41, 46, 47), проведений технічний огляд, іспит придбаної сільськогосподарської техніки, зроблений висновок про придатність об’єктів до експлуатації, зазначена сільськогосподарська техніка передана для експлуатації тракторно-рільничої бригаді.
Посилання відповідача на той факт, що інвентарні картки на придбані основні засоби не ведуться, придбаним основним засобам не присвоєно інвентарні номери їх обліку для відображення в бухгалтерських операціях, відсутні акти вводу в експлуатацію та акти фактичного використання основних засобів при проведенні польових робіт, суд не може прийняти в якості обґрунтування висновків відповідача щодо безпідставності включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Позивачем до матеріалів справи додані копії інвентарних карток обліку основних засобів –спірної техніки №№ 61, 62 , 63, 64, 65, 66, 67; із актів приймання-передачі основних засобів від 16.08.04, 21.04.05 вбачається, що придбана сільгосптехніка за результатами технічного огляду та іспиту прийнята до експлуатації.
Відсутність актів фактичного використання основних засобів при проведенні польових робіт не спростовує як самого факту придбання спірної сільгосптехніки, так і, виходячи з предмету діяльності позивача і його дій по прийманню техніки, факту її придбання з метою використання у власній основній (сільськогосподарській) діяльності позивача.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, діючої станом на липень, серпень 2004 року, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.
Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього закону у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.
В редакції станом на квітень 2005 року підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно нової редакції пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до пункту 1.32 ст. 1 цього Закону України "Про податок на додану вартість" обов'язковою ознакою господарської діяльності з метою оподаткування є її спрямованість на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
Матеріалами справи, поданим доказами підтверджена мета придбання позивачем переліченої вище сільгосптехніки (основних засобів) саме для використання у власній сільськогосподарській діяльності, внаслідок чого з урахуванням прямих норм закону, відповідно до яких незалежно від строків введення основних засобів в експлуатацію, фактичного використання у виробництві, суми податку на додану вартість, сплачені у зв’язку з придбанням цієї техніки підлягають включенню до податкового кредиту звітного періоду.
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій: або дата списання грошових коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
При цьому згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Таким чином, позивачем дотримані всі законодавчо встановлені умови для включення сум податку на додану вартість у зв’язку з придбанням основних засобів до складу податкового періоду у відповідних звітних періодах.
Посилання відповідача на положення пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", яка передбачає, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду, суд вважає помилковим.
Приймаючи до уваги, що в даному випадку позивачем придбані основні засоби з метою подальшого використання у виробництві, крім того, спеціальний режим оподаткування ПДВ, передбачений п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", не є неоподатковуваною операцією в розумінні ст. ст. 3, 5 цього Закону, зазначені відповідачем норми пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Також суд вважає помилковим визначення відповідачем суми 18935,01 грн. як податкового зобов’язання –штрафної санкції, що підлягає стягненню до бюджету, в розмірі суми коштів, що використані за нецільовим призначенням.
Виходячи з зазначених вище положень п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.99 № 271 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, кошти, які залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, перераховуються цими товаровиробниками з поточного рахунку на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету.
У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.
Також вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку зазначені вище кошти, не перераховані на окремий рахунок.
Таким чином, по спеціальній декларації з податку на додану вартість № 2 розрахунки з бюджетом не проводяться.
Як вбачається з матеріалів справи, визначені позивачем в податкових деклараціях з податку на додану вартість № 2 за липень, серпень 2004 року суми податку на додану вартість, які підлягають нарахуванню в особовому рахунку позивача (позитивне значення), перераховані позивачем в повному обсязі у відповідності з платіжними дорученнями №№ 241 від 06.09.04, 243 від 17.09.04 в повному обсязі.
По декларації з податку на додану вартість № 2 за квітень 2005 року позивачем визначена сума податку на додану вартість з від'ємним значенням –16821,00 грн., яка відповідно до рядка 24 декларації зменшує суму податку, належну до сплати в наступному звітному періоді.
Виходячи з даних документів вбачається, що позивач дотримався вимог передбаченого порядку при перерахуванні коштів з поточного рахунку на окремий рахунок.
Підпунктом 2.1.4 пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що податкові органи є контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1 - 2.1.3 цього пункту.
Відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4 статті 4 цього Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, зокрема, у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
За приписами статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове повідомлення - це письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до п.п.2.5, 2.6 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.01 № 253, податкове повідомлення - рішення є однією з форм податкового повідомлення і є, в тому числі, рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо обов'язку платника податків сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій (у тому числі пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового законодавства та інших нормативно-правових актів, що приймаються за результатами перевірок платника податків (у т. ч. камеральних).
Порядок нарахування та сплати штрафних санкцій за порушення податкового законодавства визначений ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", випадків застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій за нецільове використання сум податку на додану вартість, які залишаються в розпорядженні сільгоспвиробників відповідно до п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", не містить.
Закон України "Про податок на додану вартість", Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, які регулюють спірні відносини, встановлюючи у разі використання сільгоспвиробником зазначених вище коштів не за їх цільовим призначенням певні правові наслідки для такого сільгоспвиробника у вигляді стягнення цих коштів до державного бюджету у безспірному порядку, іншої відповідальності для сільгоспвиробника, в тому числі у вигляді донарахованого податкового зобов’язання з податку на додану вартість, штрафних санкцій, не встановлює.
Виходячи з викладеного, суд вважає дії відповідача по визначенню позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій в сумі 18935,01 грн. неправомірними, що є підставою для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Задовольнити позов в повному обсязі.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Нікопольської державної податкової інспекції, м. Нікополь, №0002412342/0/42326 від 31.10.05 в частині визначення фінансових санкцій в сумі 18935,01 грн.
Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дмитрівське", с. Дмитрівка, Нікопольський район, Дніпропетровська область, –3,40 грн. судового збору.
Видати виконавчий лист.
Дана постанова набирає законної сили відповідно до порядку, встановленому статтею 254 КАС України з урахуванням порядку і строків апеляційного оскарження, визначених статтею 186 КАС України.
Суддя | І.Ю. Добродняк 01.08.06 |
Згiдно з оригіналом |
Секретар с/з | Т.О.Ревва |