Справа №2-104 2007р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„14" лютого 2007 p. Тернівський районний суд м. Кривого Рогу
у складі: головуючого, судді - Потьомкіна О.П.
при секретарі - Паращенко В.Д.
за участю представників: позивача - Шепеленко Н.С.
відповідачів - Юфєрєвої О.М., Димченко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Північний гірничо-збагачувальний комбінат" та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі про стягнення недоплат по втраченому заробітку та компенсації за порушення строків виплати недоплат в зв'язку з відшкодуванням шкоди здоров'ю, -
ВСТАНОВИВ:
09.12.2005р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Північний гірничо-збагачувальний комбінат" та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі про стягнення недоплат по втраченому заробітку та компенсації за порушення строків виплати недоплат в зв'язку з відшкодуванням шкоди здоров'ю - а.с.2-10, потім уточнив свої позовні вимоги - а.с.58-60.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 у позові вказав, що він працював ІНФОРМАЦІЯ_1 Ганнівського кар'єру ВАТ „Північний ГЗК" і йому вперше висновком ВТЕК від 14.08.1978 року була встановлена втрата профпрацездатності у зв"язку з профзахворюванням 50%. При подальших медичних переоглядах відсоток втрати працездатності змінювався і з 04.06.1993 року на підставі висновку ВТЕК від 30.06.1993 року йому встановлена втрата профпрацездатності 40% - безстроково. Свого часу відповідач - ВАТ „Північний ГЗК" не врахував коефіцієнт підвищення тарифних ставок на суму відшкодування шкоди - 1,4 з листопада 1996 року згідно СПАП НОМЕР_2 від 28.11.1996 року, чим порушив вимоги п.28 „Правил відшкодування шкоди...", затверджених постановою КМУ від 23.06.1993 року №472. Крім того, позивач не згоден з базовою заробітною платою, взятою для розрахунку суми шкоди за наказом від 19.10.1992 року НОМЕР_3 за січень-квітень 1992 року в розмірі 12170,10 крб., оскільки він протирічить довідці від 29.09.2005 року, де середній заробіток за цей період вказаний - 11707,17 крб., який він бере для даного перерахунку. Таким чином, заробіток для перерахунку з урахуванням усіх інших коефіцієнтів підвищення буде складати: 117,07 крб. х 1,448 х 1,5 х 1,1 х 1,5 х 2,0 х 2,89 х 3,0 х 2,0 х 2,0 х 3,0 х 3,4 = 29682803 крб. або 296,83 грн., а 40% втрати працездатності: 296,83 грн. х 40% : 100% = 118,73 грн.
Таким чином, недоплати по ВАТ „ПівнГЗК" складуть:
· з 01.01.1996р. необхідно було виплачувати по 118,73 грн, фактично було виплачено по 102,05 грн., недоплата за 10 місяців складає: 16,68 грн. х 10 міс. = 166,80 грн. - по 01.11.1996р.;
· з 01.11.1996р. необхідно було виплачувати при К-1,4 по 166,22 грн., а було виплачено по 102,05 грн., недоплата за 15 місяців складає: 64,17 грн. х 15 міс. = 962,55 грн. - по 01.02.1998р.;
2
· з 01.02.1998р. необхідно було виплачувати по 166,22 грн., було виплачено при К-1,4 по 142,87 грн., недоплата за 11 місяців складає: 23,35 грн. х 11 міс. = 256,85 грн. - по 01.01.1999р.;
· з 01.01.1999р. необхідно було виплачувати при К-1,12 по 166,22 грн. (з урахуванням середнього заробітку за січень 1999 року в розмірі 378,17 грн.), фактично ж виплачено по 160,01 грн., недоплата за 12 місяців складає: 6,21 грн. х 12 міс. = 74,52 грн. - по 01.01.2000р.;
· з 01.01.2000р. необхідно було виплачувати при К-1,156 по 192,15 грн., а було виплачено по 184,97 грн., недоплата за 15 місяців складає: 7,18 грн. х 15 міс. = 107,70 грн. - по 01.04.2001р.
Загальна сума недоплат по втраченому заробітку по ВАТ „Північний ГЗК" складає суму -1568,42 грн.
З 01.04.2001р. виплату страхових сум здійснює відповідач - Фонд соцстрахування. Недоплати по Фонду соцстрахування складають:
· з 01.04.2001р. необхідно було виплачувати по 192,15 грн., а було виплачено по 184,97 грн., недоплата за 11 місяців складає: 7,18 грн. х 11 міс. = 78,98 грн. - по 01.03.2002р.;
· з 01.03.2002р. при К-1,193 необхідно було виплачувати по 229,23 грн., фактично було виплачено по 220,67 грн., недоплата за 12 місяців складає: 8,96 грн. х 12 міс. = 107,52 грн. - по 01.03.2003р.;
· з 01.03.2003р. при К-1,182 необхідно було виплачувати по 270,95 грн., було виплачено по 260,83 грн., недоплата за 12 місяці складає: 10,12 грн. х 12 міс. = 121,44 грн. - по 01.03.2004р.;
· з 01.03.2004р. при К-1,152 необхідно було виплачувати по 312,13 грн., фактично виплачено по 300,48 грн., недоплата за 12 місяців складає: 11,65 грн. х 12 міс. = 139,80 грн. - по 01.03.2005р.;
· з 01.03.2005р. при К-1,238 необхідно було виплачувати по 386,42 грн., було виплачено по 371,99 грн., недоплата за 12 місяців складає: 14,43 грн. х 12 міс. = 173,16 грн. - по 01.03.2006р.
Загальна сума недоплат по втраченому заробітку по Фонду соцстрахування становить -620,90 грн., з 01.03.2006р. необхідно виплачувати надалі щомісяця по 386,42 грн.
Крім того, позивач вважає, що у зв"язку з тим, що відповідачем - ВАТ „Північний ГЗК" своєчасно не був застосований коефіцієнт на суму втраченого заробітку, він повинен виплатити йому компенсацію за порушення строку виплати недоплат на підставі постанови КМУ від 20.12.1997 року №1427 та згідно постанови КМУ від 21.02.2001 року №159 за період з 01.01.1998
року по 01.01.1999 року, а саме:____________________________________________________
Період, рік Сума, на яку Коефіцієнт Сума компенсації, грн
нараховується
____________________ компенсація, грн____________________________________________
січень 1998__________ 64,17_______________ 1,186_______________ 101,77_____________
лютий 1998___________ 23,35_______________ 1,581_______________ 36,92______________
березень 1998________ 23,35_______________ 1,576________________ 36,80______________
квітень 1998_________ 23,35_______________ 1,544________________ 36,05______________
травень 1998_________ 23,35________________ 1,544_______________ 36,05______________
червень 1998_________ 23,35_______________ 1,544_______________ 36,05______________
липень 1998_________ 23,35________________ 1,566_______________ 36,57______________
серпень1998_________ 23,35________________ 1,561_______________ 36,35______________
вересень 1998________ 23,35________________ 1,467_______________ 34,25______________
жовтень1998_________ 23,35________________ 1,323_______________ 30,89______________
листопад 1998_______ 23,35_______________ 1,255________________ 29,30______________
грудень1998 1 23,35 1 1,183 27,62
Загальна сума компенсації складає - 478,72 грн
Позивач у позові просить стягнути з відповідача ВАТ „ПівнГЗК" на його користь 1568,42 грн. недоплат по втраченому заробітку в зв'язку з відшкодуванням шкоди здоров'ю за період з 01.01.1996р. по 01.04.2001р., 478,72 грн. компенсації за порушення строків виплати недоплат, всього - 2047,14 грн. за період з січня по грудень 1998 року, а з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі - 620,90 грн. недоплат по втраченому заробітку в зв'язку з відшкодуванням шкоди здоров'ю за період з 01.04.2001р. по 01.03.2006р., а також стягувати надалі з 01 березня 2006 року щомісячно з Фонду соцстрахування на його користь по 386,42 грн. - до зміни обставин, що тягнуть перерахунок.
Представник позивача за дорученням у судовому засіданні підтримала позовні вимоги позивача у повному обсязі на підставі аргументів, викладених в позові, додавши, що коефіцієнт 1.4 враховано не було, а обмеження стягнення недоплат трирічним терміном до даного спору не стосується. Просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача ВАТ „Північний гірничо-збагачувальний комбінат" за дорученням у судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила, що з 1962 по 1993 pp. позивач
3
працював на ВАТ "Північний ГЗК": з 1962 по 1978 роки - ІНФОРМАЦІЯ_1Ганнівського РУ, з 1978 по 1993 роки - робочим та слюсарем в різних цехах комбінату. Внаслідок тривалої роботи на механізмах з підвищеним рівнем вібрації та шуму, ОСОБА_1, згідно висновку МСЕК від 14.08.1978р., вперше встановлено професійне захворювання - вібраційна хвороба, потерпілого визнано інвалідом 3-ї групи з втратою 50% професійної працездатності. В подальшому ОСОБА_1 проходив переогляд МСЕК, та з 04.06.1993 року йому безстроково встановлено 40% втрати працездатності. Наказом по комбінату від 11.10.1978р. НОМЕР_1 ОСОБА_1 із середнього заробітку за останніх 12 місяців роботи перед встановленням профзахворювання - 298 крб. 18 коп. (з зарахуванням розміру пенсії - 60 грн.), встановлена сума відшкодування шкоди - 89 крб. 09 коп. На підставі постанови КМУ від 28 травня 1992р. №276, з 01.01.1992 року розмір відшкодування шкоди було перераховано, виходячи із середньої заробітної плати по професії, на якій ушкоджено здоров'я потерпілого, за січень-квітень 1992 року. Сума заробітку склала 12170,10 крб. (з урахуванням 25% втраченого заробітку), тому розмір відшкодування шкоди склав 3042,53 крб. (наказ по комбінату НОМЕР_3 від 19.10.1992р.). Починаючи з цього періоду по 01.01.2000р. (останнє підвищення тарифних ставок та посадових окладів на комбінаті), сума відшкодування шкоди підлягала коригуванню, відповідно до п.28 "Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим органом шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я, пов язаного з виконанням ним трудових обов'язків", затверджених постановою КМУ №472 від 23.06.1993р. з подальшими змінами та доповненнями, згідно постанови КМУ №1100 від 03.10.1997р., та склала 184,97 грн. 10.07.2002р. особову справу потерпілого ОСОБА_1 передано до Криворізького відділення фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві з щомісячною страховою сумою - 184 грн. 97 коп. Щодо застосування коефіцієнту 1.4 з 01.11.1996р. по 01.02.1998р. на підставі спільної постанови НОМЕР_2 від 28.11.1996р., то 28.11.1996р. адміністрацією ВАТ "Північний ГЗК" та двома профспілковими комітетами, на підставі галузевої угоди між Міністерством промисловості та ЦК профспілок на 1996 рік щодо доведення заробітної плати до рівня тарифної оплати праці робітників першого розряду з нормальними умовами праці, але не нижче рівня малозабезпеченості, винесено спільну постанову НОМЕР_2, згідно якої розмір тарифних ставок та посадових окладів з 02.09.1996р. збільшено в 1.4 рази. З урахуванням того, що змінилась сама структура заробітної плати, а не її розмір, не було необхідності у підвищенні і регресних виплат. Не зважаючи на це, потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в квітні 1998р. звернулись в комісію по трудовим спорам з заявами про непогодження з нарахуванням регрес них сум. 23.04.1998р. відбулось засідання КТС в присутності заявників, адміністрації та представника профспілки. Після обміну думок, комісія винесла рішення, згідно якого з 01 лютого 1998 року розмір відшкодування шкоди працівникам, яким у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок трудового каліцтва або профзахворювання, що наступило до 1 грудня 1996 року, збільшити у 1.4 рази. Дане рішення було доведено до відома всіх потерпілих, а позивачем не оскаржувалося. Рішення КТС від 23.04.1998р. доведено до відома всіх потерпілих в результаті трудового каліцтва або профзахворювання, в тому числі і позивача, відповідно до ст.229 КЗпП України набуло законної сили, та виконано ВАТ «Північний ГЗК» в повному обсязі. Таким чином, по спірному питанню вже існує рішення комісії по трудовим спорам від 23.04.1998р., яке набуло законної сили. Винесення судом рішення по тій самій позовній вимозі з тих самих підстав є порушенням п.2 ст.223 ЦПК України. 20.05.1998р. адміністрацією комбінату та двома профспілковими комітетами на виконання рішення КТС від 23.04.1998р. винесено спільну постанову НОМЕР_4, згідно якої з 01 лютого 1998 року розмір відшкодування шкоди працівникам у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок трудового каліцтва або профзахворювання, що наступило до 1 грудня 1996 року, збільшений у 1.4 рази. Дана спільна постанова позивачем не оскаржувалася. Щодо стягнення компенсації на суми недоплат, то позивач просить стягнути компенсацію за несвоєчасну виплату недоплат, посилаючись на постанову КМУ №1427 від 20.12.1997р. В цій частині позову відповідачу також необхідно відмовити з наступних підстав. Відповідно до п.1 Положення «Про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати», дія цього Положення поширюється на підприємства, установи та організації усіх форм власності... і застосовується в усіх випадках порушення встановлених термінів виплати заробітної плати. Тобто застосування вищевказаної постанови можливе було б в тому разі, коли суми відшкодування шкоди були нараховані позивачу або стягнуті на його користь згідно рішення суду та своєчасно не сплачені. ОСОБА_1 ж суми відшкодування шкоди були своєчасно нараховані та сплачувались комбінатом відповідно до чинного законодавства. Крім цього, позивачем без поважних причин пропущено строк позовної давності. Пунктом 48 «Правил» передбачено, що спори між потерпілим та власником відносно нарахування та перерахунку розміру відшкодування шкоди... вирішуються в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів. Відповідно до п.1
4
ст. 233 КЗпП України, робітник може звернутись до суду з заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення його права. Позивач дізнався про порушення його права в травні 1998 p., коли було застосовано коефіцієнт 1.4, згідно СПАП НОМЕР_4 від 20.05.1998 року, з 01 лютого 1998р. На день звернення до суду пропуск строку позовної давності склав 7 років 11 місяців. Статтею 234 КЗпП України передбачено поновлення строку, пропущеного з поважних причин. Але позивач в судовому засіданні не ставить питання про поновлення строку позовної давності. Крім того, п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92р. №6, передбачає, що вимоги про перерахунок (наприклад, за відсотком втрати працездатності) сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років. У зв'язку з цим, представник комбінату просить суд відмовити позивачу в позові в частині вимог до ВАТ „ПівнГЗК" у повному обсязі.
Представник відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі за дорученням позов не визнала у повному обсязі, суду пояснила, що облікова справа позивача була передана Фонду з 01.04.2001р. з ВАТ „Північний ГЗК" і на момент передачі справи вже була встановлена сума щомісячних страхових виплат - 184,97 грн. Фонд продовжив виплату та починаючи з 01.03.2002р. Фондом були застосовані підвищуючи коефіцієнти: 1,193, 1.182, 1.152, 1.238, 1.203. Свої зобов'язання Фонд виконує, страхові суми позивачеві виплачуються своєчасно і в повному обсязі. Крім того, початкова сума страхових виплат була призначена позивачеві ще в 1978 році, тобто до утворення Фонду соцстрахування. В наступні роки страхові суми коригувалися відповідно до норм Галузевих угод між Міністерством промисловості, добровільними об'єднаннями і ЦК профспілки металургів і гірників на 1996 рік і наступні роки. За таких підстав позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. Представник Фонду соцстрахування просить суд відмовити позивачу в позові до Фонду соцстрахування у повному обсязі.
Вислухавши, представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
При розгляді справі судом встановлено, що позивач працював з 1962 по 1993 pp. позивач працював на ВАТ "Північний ГЗК": з 1962 по 1978 роки - ІНФОРМАЦІЯ_1Ганнівського РУ, з 1978 по 1993 роки - робочим та слюсарем в різних цехах комбінату - а.с.28-34.
Внаслідок тривалої роботи позивача на механізмах з підвищеним рівнем вібрації та шуму (сторонами не оспорюється), ОСОБА_1, згідно висновку МСЕК від 14.08.1978р., вперше встановлено професійне захворювання - вібраційна хвороба, потерпшого визнано інвалідом 3-ї групи з втратою 50% професійної працездатності. В подальшому ОСОБА_1 проходив переогляди МСЕК, та висновком МСЕК від 30.06.1993р. з 04.06.1993 року йому безстроково встановлено З групу інвалідності і 40% втрати працездатності - а.с.17-27,35-38.
Свого часу відповідач - ВАТ „Північний ГЗК" не врахував коефіцієнт підвищення тарифних ставок на суму відшкодування шкоди - 1,4 з листопада 1996 року згідно СПАП НОМЕР_2 від 28.11.1996 року, чим порушив вимоги п.28 „Правил відшкодування шкоди...", затверджених постановою КМУ від 23.06.1993р. №472.
Для даного перерахунку суд не може прийняти базову заробітну плату за наказом від 19.10.1992 року НОМЕР_3 за січень-квітень 1992 року в розмірі 12170,10 крб., оскільки вказаний заробіток протирічить довідці від 29.09.2005 року - а.с. 14, де середній заробіток ОСОБА_1 за його професією за цей період складав - 11707,17 крб., який суд вважає за необхідне взяти для даного перерахунку. Таким чином, заробіток позивача для перерахунку з урахуванням усіх інших коефіцієнтів підвищення буде складати: 117,07 крб. х 1,448 х 1,5 х 1,1 х 1,5 х 2,0 х 2,89 х 3,0 х 2,0 х 2,0 х 3,0 х 3,4 = 29682803 крб. або 296,83 грн., а 40% втрати працездатності: 296,83 грн. х 40% : 100% =118,73 грн.
Таким чином, недоплати позивачу по ВАТ „ПівнГЗК" складуть:
· з 01.01.1996р. необхідно було виплачувати по 118,73 грн, фактично було виплачено по 102,05 грн., недоплата за 10 місяців складає: 16,68 грн. х 10 міс. = 166,80 грн. - по 01.11.1996р.;
· з 01.11.1996р. необхідно було виплачувати при К-1,4 по 166,22 грн., а було виплачено по 102,05 грн., недоплата за 15 місяців складає: 64,17 грн. х 15 міс. = 962,55 грн. - по 01.02.1998р.;
· з 01.02.1998р. необхідно було виплачувати по 166,22 грн., було виплачено при К-1,4 по 142,87 грн., недоплата за 11 місяців складає: 23,35 грн. х 11 міс. = 256,85 грн. - по 01.01.1999р.;
з 01.01.1999р. необхідно було виплачувати при К-1,12 по 166,22 грн. (з урахуванням середнього заробітку за січень 1999 року в розмірі 378,17 грн.), фактично ж виплачено по 160,01 грн., недоплата за 12 місяців складає: 6,21 грн. х 12 міс. = 74,52 грн. - по 01.01.2000р.;
5
- з 01.01.2000р. необхідно було виплачувати при К-1,156 по 192,15 грн., а було виплачено по
184,97 грн., недоплата за 15 місяців складає: 7,18 грн. х 15 міс. = 107,70 грн. - по 01.04.2001р.
Загальна сума недоплат по втраченому заробітку по ВАТ „Північний ГЗК" складає суму -1568,42 грн.
З 01.04.2001р., згідно спеціального Закону України, виплату страхових сум здійснює відповідач - Фонд соцстрахування. Враховуючи арифметичну помилку в позові щодо різниці між сумою, що підлягала виплаті, та фактично сплаченою Фондом соцстрахування страховою сумою за період з 01.03.2002р. по 01.03.2003р., недоплати позивачу по Фонду соцстрахування складуть:
· з 01.04.2001р. необхідно було виплачувати по 192,15 грн., а було виплачено по 184,97 грн., недоплата за 11 місяців складає: 7,18 грн. х 11 міс. = 78,98 грн. - по 01.03.2002р.;
· з 01.03.2002р. при К-1,193 необхідно було виплачувати по 229,23 грн., фактично було виплачено по 220,67 грн., недоплата за 12 місяців складає: 8,56 грн. х 12 міс. = 102,72 грн. - по 01.03.2003р.;
· з 01.03.2003р. при К-1,182 необхідно було виплачувати по 270,95 грн., було виплачено по 260,83 грн., недоплата за 12 місяці складає: 10,12 грн. х 12 міс. = 121,44 грн. - по 01.03.2004р.;
· з 01.03.2004р. при К-1,152 необхідно було виплачувати по 312,13 грн., фактично виплачено по 300,48 грн., недоплата за 12 місяців складає: 11,65 грн. х 12 міс. = 139,80 грн. - по 01.03.2005р.;
· з 01.03.2005р. при К-1,238 необхідно було виплачувати по 386,42 грн., було виплачено по 371,99 грн., недоплата за 12 місяців складає: 14,43 грн. х 12 міс. = 173,16 грн. - по 01.03.2006р.
Загальна сума недоплат по втраченому заробітку по Фонду соцстрахування становить -616,10 грн., та з 01.03.2006р. необхідно виплачувати ФСС позивачу щомісяця по 386,42 грн.
Разом з тим, суд не може стягнути з відповідачів на користь позивача вищеприведені суми за весь період недоплат, оскільки згідно ст.43 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №472 від 23.06.1993р. (з наступними змінами), що діяли на момент незастосування ВАТ „Північний ГЗК" спірного коефіцієнту 1.4 - виплата суми відшкодування шкоди, яку своєчасно не одержав потерпілий чи особи, які мають на це право, провадиться за минулий час, але не більш як за три роки до подання заяви про відшкодування шкоди. Позивач у справі відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника, звільняється від судових витрат у доход держави. У випадку задоволення позову (повністю або частково) судові витрати стягуються з відповідача.
Вимоги щодо стягнення недоплат не більше, ніж за три роки, які передували зверненню особою з позовом до суду про перерахунок, викладено також в п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992р. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовоми про відшкодування шкоди" (з наступними змінами).
Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі недоплати страхових сум за три роки до дня звернення з позовом до суду, тобто за період з 01.01.2003р. (оскільки позов надійшов до суду в грудні 2005 року) по 01.03.2006р. (оскільки позивач просить стягнути недоплати до 01.03.2006р., а суд не може вийти за межі позовних вимог згідно ст.П ЦПК України). Розмір недоплат страхових сум за вказаний трирічний період становить - 451,52 грн. із розрахунку:
- з 01.01.2003р. при К-1,193 необхідно було виплачувати по 229,23 грн., фактично було виплачено
по 220,67 грн., недоплата за 2 місяці складає: 8,56 грн. х 2 міс. = 17,12 грн. - по 01.03.2003р.;
· з 01.03.2003р. при К-1,182 необхідно було виплачувати по 270,95 грн., було виплачено по 260,83 грн., недоплата за 12 місяці складає: 10,12 грн. х 12 міс. = 121,44 грн. - по 01.03.2004р.;
· з 01.03.2004р. при К-1,152 необхідно було виплачувати по 312,13 грн., фактично виплачено по 300,48 грн., недоплата за 12 місяців складає: 11,65 грн. х 12 міс. = 139,80 грн. - по 01.03.2005р.;
· з 01.03.2005р. при К-1,238 необхідно було виплачувати по 386,42 грн., було виплачено по 371,99 грн., недоплата за 12 місяців складає: 14,43 грн. х 12 міс. = 173,16 грн. - по 01.03.2006р.
При цьому, на користь позивача з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі щомісяця слід стягувати по 386 грн. 42 коп., починаючи з 01.03.2006р. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок.
З урахуванням вимог п.43 вищевказаних „Правил відшкодування ...", затверджених постановою КМУ №472 від 23.06.1993р., п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992р. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовоми про відшкодування шкоди" (знаступними змінами), в іншій частині позову про: стягнення недоплат з ВВД ФСС за період з 01.04.2001р. по 01.01.2003р., з ВАТ „Північний ГЗК" - у повному обсязі, а також
6
стягнення з ВАТ „ПівнГЗК" компенсації за порушення строків виплати недоплат - необхідно відмовити.
Крім того, ще однією підставою, крім вищевказаного законодавчого обмеження стягнення недоплат трирічним строком до дня звернення до суду, з дозовом, є те, що постанови КМУ від 20.12.1997 року №1427 та від 21.02.2001 року №159 передбачають можливість компенсації за порушення строків виплати тільки нарахованих доходів. В даному ж випадку за період січня-грудня 1998 року, за який позивач просить стягнути з комбінату компенсацію, недоплати позивачу нараховані не були.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по справі, суд виходить з того, що відповідно п.43 зазначених вище „Правил відшкодування ...", затверджених постановою КМУ №472 від 23.06.1993р., позивач ОСОБА_1, а також відповідно до ст.4 Декрету КМУ „Про державне мито" позивач ОСОБА_1 і Фонд соцстрахування звільнені від сплати державного мита (судового збору). Оскільки позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково (тільки до ВВД ФСС і в межах трирічного терміну до дня звернення до суду з позовом), відповідно до ч.2 ст.88 ЦПК України судовий збір слід компенсувати за рахунок держави.
Разом з тим, відповідно до ст.81 ЦПК України, не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про стягнення компенсацій працівникам, відшкодування за затримку їх виплати, а також про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"я. В зв"язку з частковим задоволенням позову до ВВД ФСС, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 1,50 грн. слід стягнути з відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі.
На підставі викладеного, у відповідності з п.п.23,28,43,48 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №472 від 23.06.1993р., керуючись ст.ст. 10,11,60,79,81,88,169,212-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі на користь ОСОБА_1 451 грн. 52 коп. заборгованості по щомісячних страхових платежах за період з 01.01.2003р. по 01.03.2006р., а також стягувати щомісяця по 386 грн. 42 коп., починаючи з 01.03.2006р. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок.
В іншій частині позову - відмовити.
Суми стягнуто без урахування податків і обов'язкових платежів.
Судовий збір відповідно до ч.2 ст.88 ЦПК України - компенсувати за рахунок держави.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі на користь Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 1 грн. 50 коп.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано всіма учасниками по справі до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ: