Справа № 2-163

2008 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2008 року     м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

Головуючого-судді Обідняка В.Д.

Секретаря     Ковальчук Г.М.

Представників     ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломия справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про реальний поділ майна, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільній власності на квартиру та додатковим позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним правочину, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач-відповідач звернувся в суд з основним та додатковим позовами, які підтримав в судовому засіданні повністю, а зустрічний позов не визнав і пояснив в судовому засіданні, що згідно договорів дарування, укладених між ним та ОСОБА_6 від 15 червня 2007 року він є власником 1/2 частини квартири № 2 та % частини квартири АДРЕСА_1. Відповідачці ОСОБА_4 належить 1/2 частина квартири № 2 та 3/4 квартири АДРЕСА_1. Інвентаризаційна вартість квартири АДРЕСА_2 становить 26781 грн., а належної йому 1/4 частини - 6695 грн. 25 коп., інвентаризаційна оцінка квартири АДРЕСА_3 - 10249 грн., а належної йому 1/2 частини -5124 грн. 50 коп, а згідно висновку судово будівельно-технічної експертизи від 22 березня 2008 року вартість спірних квартир значно вища.

Відповідно до договору дарування від 11 вересня 2007 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_5 3/4 частини квартири АДРЕСА_2. Вважає, що даний договір укладений ОСОБА_4 є удаваним, так як вона є одинокою жінкою і ОСОБА_5 повинна її доглядати та надавати утримання і фактично його укладено умисно, щоб приховати інший правочин, а тому відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повинні регулюватися правилами щодо договору довічного утримання. Так як він /позивач/ немає свого житла, проживає у квартирі матері, відповідачка не впускає його у квартиру №2, де він з нею має рівні частки і рівні права, то просить суд визнати, що 11 вересня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладений удаваний договір дарування квартири АДРЕСА_4, який приховував укладення договору довічного утримання та визнати укладеним договір довічного утримання. Провести поділ квартир, які є спільною частковою власністю виділивши йому та визнавши за ним, ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_5, а ОСОБА_4 виділити належну йому 1/4 частину квартири АДРЕСА_6. Стягнути із ОСОБА_4 на його користь різницю вартості частки в сумі 1575 грн. 75 коп. Вселити його у квартиру АДРЕСА_5. Стягнути в його користь судові витрати.

Відповідач-позивач ОСОБА_4 звернулася в суд із зустрічним позовом, який підтримала повністю в судовому засіданні, а основний та додатковий позов не визнала та пояснила, що відповідач вказав, що він з нею є співвласниками квартири АДРЕСА_6. Згідно договору дарування від 11.09.2007 року Ул даної квартири належить на праві власності ОСОБА_5, і тому, дана квартира не може бути предметом спору між ними, а також неможливе об'єднання часток відповідача у двох квартирах і виділення йому у власність всієї квартири №2. Вона - ОСОБА_4 є власником 1/2 частини квартири по вул. Міцкевича, 15 згідно рішення Коломийського міськрайонного суду. Цим же рішення право власності на іншу 1/2 частину визнано за ОСОБА_6, яка свою частку подарувала своєму внуку -ОСОБА_3 Отже вона, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_5. Однак в даний час виникла необхідність вирішити питання про припинення частки відповідача в спільній частковій власності. Згідно технічної документації квартира №2 по вул. Міцкевича. 15 в м. Коломия має загальну площу 39.05 кв.м., житлову - 16,15 кв.м. і складається з однієї кімнати площею 16,15 кв.м., ванної 2,4 кв.м., коридору - 3,6 кв.м., попередньої 8,1 кв.м. Провести розподіл спірної однокімнатної квартири із виділенням кожному співвласнику житлової площі в натурі неможливо, крім того, спільне проживання і користування квартирою є неможливим, так як вона - жінка і не може проживати з  відповідачем  в  одній  кімнаті  та сумісно  користуватися  ванною.  При таких обставинах необхідно одній стороні виділити грошову компенсації її частки в даній квартирі, яка згідно довідки Коломийського МБТІ становить - 10434 грн. Вона, як пенсіонерка, проживаючи в даній квартирі, яка є єдиним її житлом, вважає, що ОСОБА_3 слід присудити грошову компенсацію за частку у спірній квартирі, вартість якої визначна висновком судової будівельно-технічної експертизи. Просить суд постановити рішення, яким відмовити в позові ОСОБА_8 до неї про реальний поділ майна та визнання недійсним правочину і припинити право ОСОБА_3 на його частку Уг в квартирі АДРЕСА_7, присудивши йому грошову компенсацію вартості його частки в даній квартирі, а за нею визнати право власності на належну відповідачу частку Уг у вищевказаній квартирі.

Відповідачка ОСОБА_5 в судовому засіданні проти основного та додаткового позову заперечила, а зустрічний підтримала та пояснила, що 11 вересня 2007 року між нею та ОСОБА_4 укладено договір дарування 3А частини квартири АДРЕСА_2, що в м. Коломия, який не є удаваним, оскільки ОСОБА_4 так як кожен громадянин України вправі використовувати своє право згідно Конституції України. Вона /ОСОБА_5/ та ОСОБА_4 є особами одного віку і ніхто нікого не має доглядати. Просить суд в позові ОСОБА_3 відмовити.

Суд вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи вважає, що основний позов та додатковий позов ОСОБА_3 до задоволення не підлягає, а зустрічний позов до повного задоволення виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 365 ЦК України суд на підставі позову іншого співвласника може припинити право особи на частку у спільному майні, якщо ця частка не може бути виділена в натурі, а також якщо спільне володіння і користування даним майном є неможливим. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Судом встановлено, що згідно договорів дарування, укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 від 15 червня 2007 року він є власником Уг частини квартири № 2 та % частини квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_4 належить Уг частина квартири № 2 по даній адресі. ОСОБА_5 на підставі договору дарування укладеного між нею та ОСОБА_4 належить Ул частка в квартирі АДРЕСА_1. Згідно технічної документації квартира АДРЕСА_5 має загальну площу 39.05 кв.м., житлову - 16,15 кв.м. і складається з однієї кімнати площею 16,15 кв.м., ванної 2,4 кв.м., коридору - 3,6 кв.м., попередньої 8,1 кв.м. Провести розподіл з виділенням окремих часток кожному із власників - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 неможливо, оскільки вони як особи різної статі і не можуть проживати в одній житловій кімнаті та користуватися спільно одною ванною кімнатою. Також виключається об'єднання % частки та Уг частки відповідача в обох квартирах, оскільки Ул частки квартири АДРЕСА_6 належить ОСОБА_5, а ОСОБА_4 не дає добровільну згоду на об'єднання часток у двох квартирах. Крім того, ОСОБА_4 як пенсіонерка, прописана та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є її єдиним житлом та згідна компенсувати ОСОБА_3 вартість його Уг частки у спірному житлі, що підтверджується її внесенням на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації в Івано-Франківській області вартість Уг частини квартири №2 згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 22 березня 2008 року в сумі 51766грн.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Крім того судом встановлено, що ОСОБА_4 маючи на праві власності Ул частини квартири АДРЕСА_6 згідно Конституції України та діючих законів України вправі розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а тому 11 вересня 2007 року згідно договору дарування подарувала свою частку в квартирі №1 громадянці ОСОБА_5, а остання прийняла у дар частку квартири без будь - якого умислу приховати інший правочин на, що посилається ОСОБА_3 Тому даний правочин, а саме договір дарування від 11 вересня 2007 року є дійсним і не може бути скасований на підставах вказаних ОСОБА_3

Згідно ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Враховуючи, що сторони в судовому засіданні не дійшли спільної згоди щодо розподілу спірних квартир, а ОСОБА_4 не дає згоду на об'єднання двох часток квартир, які належать ОСОБА_3 та, що квартира АДРЕСА_5 згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 22 березня 2008 року є неподільною і спільне володіння і користування нею є неможливим то суд приходить до переконання, що в основному та додатковому позові слід відмовити за безпідставністю, а зустрічний позов ОСОБА_9 підлягає до задоволення, відповідно до якого право власності ОСОБА_3 на Уг частку в квартирі №15 по вул. Міцкевича припиняється. ОСОБА_9 слід визнати власником квартири АДРЕСА_5 з відшкодування вартості Уг частки спірної квартири ОСОБА_3

Встановлене судом підтверджено копією договорів дарування від 15 червня 2007 року, копією рішення Коломийського міськрайонного суду  від 30 жовтня 2006 року, копією технічного паспорта квартири АДРЕСА_6, копією технічного паспорта квартири АДРЕСА_5, інформаційною довідкою Коломийського МБТІ від 21.10.2007 року №2249а, інформаційною довідкою Коломийського МБТІ від 21.10.2007 року №2250а, копією договору дарування 3/4 частин квартири від 11.09.2007 року, копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, довідкою про склад сім'ї від 20.11.2007 року, висновком судової будівельно-технічної експертизи №22.03.2008 року про вартість квартир та іншими перевіреними в суді доказами.

На підставі ст.ст. 235, 355, 358, 364, 365 ЦК України та керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

В позовах ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про реальний поділ майна та позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним правочину відмовити за безпідставністю.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільній власності на квартиру задовольнити повністю. Припинити право власності ОСОБА_3 на його частку Уг в квартирі АДРЕСА_8 та визнати за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_8.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості його частки в квартирі АДРЕСА_8 в сумі 51766 /п"ятдесят одна тисяча сімсот шістдесять шість гривень перерахувавши їх з депозитного рахунку Територіального управління державної судової адміністрації в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_3.

Повернути ОСОБА_3 11764 /одинадцять тисяч сімсот шістдесять чотири/ гривень внесених ним на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації в Івано-Франківській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. У разі подачі заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Коломийський міськрайонний суд. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до Апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.