Головуючий у 1 інстанції - Бабаш Г.П.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2016 року           справа №805/3133/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді:                     Ханової Р.Ф.

судді:                               Василенко Л.А.

                                                  ОСОБА_2

розглянувши у порядку

письмового провадження

апеляційну скаргу          Головного управління Державної служби України з питань праці у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 01 листопада 2016 року

по адміністративній справі № 805/3133/16-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «Старо-Кримський кар'єр»

до Відділу Головного управління Державної служби України з питань праці у Донецькій області

про визнання незаконною та скасування постанови від 17.08.2016 року № 05-20-3281/0016-0021 про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Старо-Кримський кар'єр» (далі товариство, позивач у справі) у вересні 2016 року звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відділу Головного управління Державної служби України з питань праці у Донецькій області (далі управління, відповідач по справі) в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову управління від 17.08.2016 року № 05-20-3281/0016-0021 про накладення штрафу на товариство за порушення законодавства про працю (а.с.3-5).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року позов задоволений, визнано незаконною та скасовано постанову Головного управління Державної служби України з питань праці у Донецькій області від 17.08.2016 року №05-20-3281/0016-0021 про накладення штрафу на Приватне акціонерне товариство «Старо-Кримський кар'єр» (а. с. 79-81).

Ухвалюючи постанову суд першої інстанції виходив з недотримання необхідного балансу управлінням при прийнятті постанови між будь-якими несприятливими наслідками для прав особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, та без дотримання принципу верховенства права.

Не погодившись з вказаним, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким залишити позовні вимоги без розгляду (а. с. 85-88).

Заявник апеляційної скарги посилається на положення частини 3 та частини 6 статті 43 Конституції України, відповідно до яких кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом та право на своєчасне одержання винагороди за працю.

Відповідач в апеляційній скарзі спростовує посилання позивача на зупинку робіт підприємства внаслідок чого почала формуватися податкова та кредиторська заборгованість, заборгованість із виплати заробітної плати та зазначає, що підтвердження факту зупинки роботи позивачем не надано. Крім того, заявник вважає, що підприємство може здійснювати не лише проведення вибухових робіт, але й іншу господарську діяльність, яка передбачена Статутом підприємства.

Також відповідач зауважив, що погашення заборгованості із виплати заробітної плати проводиться не в першочерговому порядку, що підтверджується довідкою про використання коштів позивача та свідчить про порушення підприємством законодавства про працю, зокрема ч. 5 ст. 97 КЗпП України, ч. 3 ст. 15, ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР.

Від заявника апеляційної скарги на адресу суду апеляційної інстанції надіслано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, яке задоволене судом.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

За приписами пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю – доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Старо-Кримський кар'єр» зареєстрований як юридична особа, включений до ЄДРПОУ 26.12.1996 року за №00292215, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.6-8).

Згідно наказу від 25.07.2016 року №760 «Про проведення позапланової перевірки ПрАТ «Старо-Кримський кар'єр» на підставі ухвали Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 13.07.2016 року за справою № 264/3991/16-к, згідно направлення на проведення перевірки ПрАТ «Старо-Кримський кар'єр» від 25.07.2016 року №4.1/519 посадовими особами Головного управління Державної служби України з питань праці у Донецькій області в період з 26.07.2016 року по 08.08.2016 року проведено перевірку дотримання ПрАТ «Старо-Кримський кар'єр» вимог законодавства про працю щодо повноти та своєчасності виплати заробітної плати працівникам підприємства, про що складено акт від 05.08.2016 року №05-20-3281/0018 (надалі акт перевірки).

Головним управлінням Держпраці у Донецькій області 10.08.2016 року на адресу позивача надіслано повідомлення №4.1/85 про розгляд справ про накладення штрафу на ПрАТ «Старо-Кримський кар'єр», який відбудеться 17.08.2016 року з 13:00 год. до 15:00 год. за адресою м. Краматорськ, вул. Катеринича, буд. 4 (а.с.60-61).

На підставі акту перевірки за порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо строків виплати заробітної плати» № 2559-VI від 23.09.10 року, керуючись пп.54 п. 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11 лютого 2015 року № 96 та на підставі абз. 3 частини 2 статті 265 КЗпП України відповідачем винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 17.08.2016 року за №05-20-3281/0016-0021, згідно якої на ПрАТ «Старо-Кримський кар'єр» накладено штраф у розмірі 4350 грн. (а. с. 9-10).

Спірним питанням у даній справі є правомірність постанови відповідача про накладення штрафу на підприємство позивача, а також наявність складу правопорушення, зокрема, вини позивача.

Відповідно до пп. 54 п. 4 Положення про Державну службу України з питань праці, яке затверджено Постановою КМУ від 11 лютого 2015 р. № 96 (далі – Положення № 96), Держпраці відповідно до покладених на неї завдань накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці.

Згідно п. 3 Положення № 96, основними завданнями Держпраці є, серед іншого, здійснення нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Підпунктом 5 пункту 6 Положення № 96 передбачено, що Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що відповідач при проведенні перевірки та прийнятті спірної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати визначає Закон України "Про оплату праці" від 24.03.1995 року №108/95-ВР (далі - Закон №108/95-ВР).

В основу спірної постанови покладене порушення частини 1 статті 115 КЗпП України та статті 24 Закону № 108/95-ВР, яка передбачає строки, періодичність і місце виплати заробітної плати.

Відповідно до частини 1 статті 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 24 Закону № 108/95-ВР встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Забороняється провадити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам.

За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до статті 36 Закону №108/95-ВР за порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством.

Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю, зокрема, абзацем третім частини 2 цієї статті встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

При цьому, частина перша зазначеної статті визначає відповідальність посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винних у порушенні законодавства про працю.

Тобто з аналізу наведеної норми вбачається, що обов'язковою умовою притягнення осіб до відповідальності є наявність складу вчиненого правопорушення, зокрема, його суб'єктивної сторони - вини.

Колегія суддів спростовує висновок суду першої інстанції стосовно відсутності вини позивача у порушенні вимог законодавства про працю в частині несвоєчасної виплати заробітної плати співробітникам, з огляду на законодавчо закріплений обов’язок роботодавців виплачувати заробітну плату працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом, які були порушені підприємством позивача, а також з огляду на права працівників на своєчасну одержану винагороду за працю.

Крім того, факт несвоєчасної виплати заробітної плати не спростовує позивач, він є встановленим та доведеним в межах даних правовідносин.

Посилання позивача на листи відповідних організацій (лист ДП «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» від 06.11.2014 року за №10/727-1012, лист Державного космічного агентства України від 23.05.2014 року за №2329/10-5.2/14, лист від 03.06.2015 року за №3816ДСК Штаб Антитерористичної операції на території сектору «М»), як на докази відсутності вини підприємства в порушенні законодавства про працю є безпідставними, з огляду на законодавчо визначений спосіб дій роботодавця у разі неможливості здійснювати господарську діяльність при дії певних обставин, зокрема, простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. Проте, докази зупинки роботи ПАТ «Старо-Кримський кар'єр» суду не надані.

Доводи заявника апеляційної скарги про порушення позивачем ч.5 ст. 97 КЗпП України, ч.3 ст. 15, ч.6 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці» щодо проведення підприємством погашення заборгованості із виплати заробітної плати не в першочерговому порядку колегія суддів не приймає, оскільки дані правопорушення знаходяться поза межами спірних правовідносин та не були предметам розгляду в даній адміністративній справі.

Висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем балансу інтересів та юридичну невизначеність правового становища позивача під час проведення АТО є хибним з огляду на те, що законодавчі положення щодо обов’язку своєчасної виплати заробітної плати та відповідальність за порушення строків виплати є чітко визначеними (врегульованими). Зазначені норми скеровані на захист прав працівників товариства, саме вони є тією особою стосовно якої має працювати механізм захисту в контекстів положення принципу верховенства права. Звільнення роботодавця від відповідальності призводить до його свавілля, що порушує мету спрямованості існування правової держави.

З огляду на доведене правопорушення позивачем законодавства про працю, колегія суддів погоджує правомірність прийняття відповідачем спірної постанови про накладення штрафу.

Колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. 24, ст. 41, ст. 70, ст. 71, ст. 79, ст. 167, ст. 184, ч.1 ст. 195, ст. 197, п.3 ч.1 ст. 198, п.1 п.3 ч. 1 ст. 202 , ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з питань праці у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у справі № 805/3133/16-а – задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у справі № 805/3133/16-а – скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Старо-Кримський кар'єр» до відділу Головного управління Державної служби України з питань праці у Донецькій області про визнання незаконною та скасування постанови від 17.08.2016 року № 05-20-3281/0016-0021 про накладення штрафу за порушення законодавства про працю – відмовити.

Постанова ухвалена та підписана 26 грудня 2016 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя:                     Р.Ф. Ханова

Судді:                                                                                Л.А. Василенко

                                                                                          ОСОБА_2