ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" квітня 2007 р. Справа № 1/3724
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ляхевич А.А.
суддів: Вечірка І.О
Зарудяної Л.О.
при секретарях Кравчук Н.В. , Луцику С.В.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 18.04.2006 р.,
від відповідача: Забродська Н.Л. - довіреність №1 від 12.03.2007 р., Леонов Р.М. - директор,
розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Ковель Волинської області
на рішення господарського суду Житомирської області
від "25" жовтня 2006 р. у справі № 1/3724 (суддя Сичова О.П.)
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Ковель Волинської області
до Приватного підприємства "УкрБалтика", м. Житомир
про стягнення 7874,23 грн.
з перервою в засіданні суду з 15.03.2007р. по 03.04.2007р. відповідно до ст.77 ГПК України,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 25.10.2006р. у справі №1/3724 припинено провадження у справі в частині стягнення 3445,00грн. боргу, в решті позову відмовлено, а також стягнуто з приватного підприємства "УкрБалтика" м. Житомир на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Ковель 51,80грн. витрат з держмита та 58,21грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, підприємець ОСОБА_1 направив до апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове - про задоволення позову в частині стягнення 544,50грн. збитків, пов'язаних з додатковими витратами дизпалива, 1590грн. за 6 діб простою, 537,80грн. пені, 88,06грн. 3% річних, 1018,87грн. інфляційних та 650грн. витрат на правову допомогу.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції допущено невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального та матеріального права.
Особа, що подала апеляційну скаргу зазначає, зокрема, що:
- невірним є висновок місцевого господарського суду щодо неукладення договору НОМЕР_1 від 18.11.04р., оскільки, на думку відповідача, оплата виконаних робіт повинна здійснюватись після передачі йому оригіналу міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) НОМЕР_2 відповідач у листуванні посилався на укладення договору перевезення вантажу;
- судом прийнято до уваги лише пояснення відповідача, що перевантаження автомобіля не було, виходячи з його технічних характеристик, та не враховані докази, надані позивачем;
- порушення норм матеріального права судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового акту, на думку позивача, полягає у тому, що суд у рішенні не послався на Конвенцію про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів по дорогах, а застосував загальні норми Господарського та Цивільного кодексів України та інші нормативні акти чинного законодавства України.
В засіданні суду представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги.
Представники відповідача у відзиві на апеляційну скаргу та в засіданні суду заперечили проти доводів апеляційної скарги, з підстав вказаних у відзиві (а.с.159-160), вважаючи безпідставними позовні вимоги окрім, власне, оплати за надання транспортних послуг, сплаченої відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
18.11.2004р. приватним підприємством "УкрБалтика" на адресу підприємця ОСОБА_1 шляхом передачі факсограмою направлена заявка-замовлення на здійснення перевезення останнім вантажу (а.с.18).
Про погодження підприємцем умов перевезення свідчить його підпис на заявці, скріплений печаткою.
Як вбачається з заявки від 18.11.04р. позивач зобов'язався надати послуги перевізника вантажу в кількості 28-29 м. куб. за маршрутом Ковель - Коростень - Leszno ( Польща ), а відповідач - сплатити вартість перевезення в розмірі 650 доларів США по курсу НБУ після вивантаження вантажу.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіренній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України).
Згідно ч.2 ст.909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Слід зазначити, що перевезення у даному випадку є міжнародним перевезенням вантажу і на спори, що витікають із такого договору, поширюється дія Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ). Дата підписання: 19.05.56р.; дата приєднання СРСР: 01.08.83р.; дата набрання чинності для СРСР: 01.08.86р.
Згідно ст.4 зазначеної Конвенції договір перевезення встановлюється накладною, тому правомірним є посилання суду першої інстанції щодо підтвердження договірних зобов'язань міжнародною транспортною накладною (СМR) НОМЕР_2 (а.с.19), в якій зазначено відправника, одержувача, перевізника, місце та дату завантаження, місце розвантаження, найменування вантажу, його кількість, дату та місце складення накладної.
Згідно ст.8 зазначеної Конвенції під час прийняття вантажу перевізник зобов'язаний перевірити, зокрема, точність записів, зроблених у накладній щодо кількості вантажних місць, а також їх маркування та розмірів.
Якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити правильність записів, згаданих у пункті 1 "а" цієї статті, він повинен вписати до накладної обгрунтовані застереження.
Однак, як вбачається зі змісту вказаної вище накладної у розділі 18 "Зауваження та застереження перевізника" відсутні будь-які записи перевізника.
Окрім того, незважаючи на те, що у заявці від 18.11.04р. зазначено кількість заготовок 28-29 м. куб., перевізник погодився з перевезенням заготовок розміром 31,33 м. куб., про що свідчить запис у розділі 8 СМR та виконав взяте на себе зобов'язання, доставивши вантаж до місця призначення, що підтверджується відміткою одержувача вантажу в товарно-транспортній накладній А НОМЕР_2.
Для здійснення перевезення на території Польщі позивачем було отримано дозвіл НОМЕР_3 на одноразовий проїзд ненормативного автомобіля, тобто автомобіля, який перевищує дозволені габарити в зв'язку з тим, що маса вантажу склала 27250 кг проти 20500 кг заявлених згідно СМR. Перевантаження автомобіля становило в даному випадку 6740 кг.
Слід зазначити, що негабаритними визнаються транспортні засоби з метою забезпечення автомобільних доріг і дорожньої безпеки, такі засоби пропускаються на територію держави згідно її внутрішнього законодавства при наявності спеціального дозволу, що видається відповідними компентентними органами і рухаються тільки по визначеному маршруту і на умовах зазначених у цьому дозволі.
Вищенаведене вбачається зі змісту дозволу НОМЕР_3 (а.с.40-41).
З Протоколу перевірки транспортного засобу, який перетинає кордон країни при в'їзді на територію Республіки Польща, вбачається, що допущено перевищення ліміту, встановленого на території Польщі (4200 кг) на 630 кг, що і потребувало отримання спеціального дозволу.
Виходячи з технічних характеристик транспортних засобів згідно свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів: на автомобіль марки "MERSEDES-BENZ", НОМЕР_4 (а.с.27) та напівпричепа рефрижератора “LAMBERET”, НОМЕР_5 (а.с.26) вбачається, що допустимою вагою при перевезенні зазначеним транспортними засобами вантажу є 36240 км.
Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції, що не може вважатись перевантаженням автомобіля збільшення маси вантажу з 20500 кг до 27240 кг, а вимога щодо стягнення з відповідача вартості додаткових витрат з дизпалива в сумі 544,50грн. не підлягає задоволенню, оскільки відсутній факт правопорушення відповідача. Окрім того, позивачем не доведено і розміру заявлених збитків, так як акт норми витрат дизпалива (а.с.48) та довідка (а.с.49) не підтверджуються жодними нормативними актами або висновками компетентних органів.
Згідно приписів ст.ст. 224, 225 ГК України, ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно положень вищезазначених статей для застосування деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду.
Відсутність хоча б одного з елементів унеможливлює застосування такої відповідальності.
Що стосується інших позовних вимог підприємця ОСОБА_1, то слід зазначити наступне.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неукладеності договору НОМЕР_1 про надання транспортних послуг, оскільки відповідачем він не був підписаний, тобто відсутні підстави вважати погодженими всі його умови, у т.ч. - щодо встановлення відповідальності у вигляді пені, визначення плати за простій, тощо.
Позивач не здійснив дій, передбачених ст.181 ГК України для укладення договору.
Підтвердженням договору перевезення на певних умовах у даному випадку є заявка від 18.11.04р. та міжнародна товарно-транспортна накладна.
Слід зазначити, що Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів не регламентує порядок проведення розрахунків за такі перевезення.
В зв'язку з наведеним, на такі розрахунки поширюються положення статуту автомобільного транспорту України, що відповідає приписам глави 64 Цивільного кодексу України, зокрема - ст. 908 ЦК України.
Згідно п.104 Статуту автомобільного транспорту України остаточний розрахунок за перевезення вантажів проводиться замовником автотранспорту на підставі рахунку автотранспортного підприємства. Підставою для виписки рахунку є, зокрема товарно-транспортні накладні.
Як передбачено п.102 Статуту автомобільного транспорту, розрахунки з автотранспортними підприємствами і організаціями за виконані ними роботи по перевезенню вантажів провадяться замовниками автотранспорту відповідно до Правил.
У розділі 14 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.97р. (п.14.4) конкретизовано, що остаточний розрахунок за перевезення вантажів проводиться замовником на підставі рахунку перевізника, який повинен виписуватись не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних.
Водночас, доказом вивантаження (як передбачено заявкою від 18.11.04р.) є міжнародна товарно-транспортна накладна.
Тому, для здійснення оплати перевезення позивач зобов'язаний був передати відповідачу рахунок та товарно-транспортну накладну (СМR) НОМЕР_2.
Позивач не довів факту направлення відповідачу зазначених документів до пред'явлення ним позову до суду.
Акт прийому-передачі документів від 21.09.06р. (а.с.119) свідчить про передачу підприємцем ОСОБА_1 приватному підприємству "Укрбалтика" зазначених вище документів, а також акту наданих послуг після пред'явлення до суду позову.
З витягу з банківського рахунку відповідача (а.с.120) вбачається сплата останнім позивачу 02.10.2006р. 3445грн. - вартості автопослуг.
Тому правомірним є припинення провадження у справі в частині стягнення боргу.
Оскільки зобов'язання по оплаті перевезення виникло у відповідача лише після пред'явлення позову, відсутні правові підстави для стягнення нарахованих позивачем інфляційних та річних.
Позивачем не доведено факту вчинення правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання неустойкою (пенею) у письмовій формі, згідно приписів ст.549 ЦК України, тому позов не підлягає задоволенню і в цій частині.
Правомірним є висновок місцевого господарського суду, що витрати на правову допомогу надані юридичною фірмою не є збитками в розумінні ст.22 ЦК України, с.225 ГК України.
З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на чинному законодавстві та спростовуються матеріалами справи, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду Житомирської області від 25 жовтня 2006 р. у справі №1/3724 залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Ковель Волинської області - без задоволення.
2. Справу №1/3724 повернути до Господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Ляхевич А.А.
судді:
Вечірко І.О
Зарудяна Л.О.
віддрук. 4 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - в наряд