СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
23 квітня 2007 року |
Справа № 2-20/242-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Заплава Л.М.,
Ткаченка М.І.,
секретар судового засідання Макарова Г.О.
за участю представників сторін:
позивача: не з`явився;
відповідача: не з`явився;
розглянувши апеляційну скаргу Партенітської селищної ради на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Луцяк М.І. ) від 30 січня 2007 року у справі № 2-20/242-2007А
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Партенітської селищної ради (вул. Паркова, 2, смт.Партеніт, м.Алушта, АР Крим, 98542)
про визнання недійсним рішення, спонукання до виконання певних дій ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду АР Крим від 30.01.2007 року у справі № 2-20/242-2007А позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задоволено частково. Суд визнав нечинним рішення Партенітської селищної ради від 20.06.2005 року НОМЕР_1 "Про надання згоди на складання проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_1", визнав нечинним рішення Партенітської селищної ради від 15.12.2005 року НОМЕР_2 "Про розгляд заяви приватного підприємця ОСОБА_1", а також зобов`язав Партенітську селищну раду надати позивачеві згоду на виконання проекту відведення земельної ділянки площею 0,02 га, розташованої в АДРЕСА_2 протягом місяця з дати набуття чинності постанови суду.
При прийнятті постанови, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, на підставі договору купівлі-продажу від 27.11.2003 року, набув право власності на будинок по вул. Сонячній 11/32 у смт.Партеніт, у зв`язку з чим, в силу статті 120 Земельного кодексу України, до нього перейшло право на відповідну земельну ділянку. Дослідивши обставини справи, господарський суд АР Крим встановив невідповідність дій Партенітської селищної ради вимогам Конституції України, Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” та визнав обгрунтованими позовні вимоги про скасування оскаржуваних рішень органу місцевого самоврядування.
Не погодившись з постановою господарського суду АР Крим, Партенітська селищна рада звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, як винесену при неповному дослідженні обставин справи, у задоволенні позову суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 відмовити.
Від Партенітської селищної ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю явки представника у судове засідання з причини відрядження. Приймаючи до уваги той факт, що представництво юридичної особи в суді не обмежується колом певних осіб, а також те, що доказів взагалі неможливості забезпечення явки представника у судове засідання не надано, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, хоча про час та місце слухання справи сповіщався належним чином ухвалою та повісткою від 11.04.2007 року. Факт належного сповіщення підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. Клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило. За таких обставин, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності представника позивача.
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для скасування постанови суду першої інстанції виходячи з наступного.
27.11.2003 року між приватним підприємством „Никка” - Продавець, а суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 -Покупець, був укладений договір купівлі-продажу, предметом якого з`явився будинок у АДРЕСА_2. Право власності СПД ОСОБА_1 на придбану будівлю було зареєстровано, про що свідчить витяг Сімферопольського МБРТІ.
В свою чергу, приватним підприємством „Никка” зазначений будинок був придбаний в процесі приватизації на підставі договору купівлі-продажу державного майна від 24.12.1997 року, укладеного з Фондом майна АР Крим (а.с.36-37). Предметом вказаного вище договору, відповідно до пункту 1.1, є нежитлове приміщення загальною площею 49,2 кв.м., розташоване на земельній ділянці площею 0,011 га.
Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
Згідно із статтями 116, 124 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування, оренди земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, для передачі ділянки в оренду укладається договір оренди.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що на виконання цих положень позивач звернувся із відповідною заявою до Партенітської селищної ради.
Згідно з нормами статті 12, пункту 12 розділу Х Земельного кодексу України, пункту 34 частини 1 статті 26 закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, Партенітська селищна рада вирішує питання регулювання земельних відносин згідно закону, здійснює розпорядження землями комунальної власності в межах населеного пункту, надання їх у користування.
Рішенням Партенітської селищної ради від 13.02.2004 року № 26-18 позивачеві було надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки під нежитловим приміщенням орієнтовною площею 0,02 га по АДРЕСА_2, а також зобов'язано протягом трьох місяців з моменту прийняття рішення надати для затвердження до ради проект відведення земельної ділянки.
Доказів того, що зазначене рішення Партенітської селищної ради від 13.02.2004 року № 26-18 у встановленому законом порядку визнано недійсним або скасовано суду не надано. Тому, воно є чинним.
Однак, в подальшому, рішенням Партенітської селищної ради від 20.06.2005 року НОМЕР_1, за наслідками розгляду поданої заяви, СПД ОСОБА_1 було відмовлено у наданні згоди на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,02 га по АДРЕСА_2 та надано згоду щодо ділянки площею лише 0,005 га.
З матеріалів справи вбачається, що СПД ОСОБА_1 зверталась до Партенітської селищної ради із заявою про внесення змін до рішення від 20.06.05 року та збільшення орієнтовної площі витребуваної земельної ділянки до 0,02 га. Рішенням Партенітської селищної ради від 20.12.2005 року позивачеві було відмовлено у несенні змін до рішення НОМЕР_1 через те, що земельна ділянка є парковою зоною скверу Перемоги.
Надаючи правову оцінку діям Партенітської селищної ради з приводу зміни раніше прийнятого власного рішення про надання СПД ОСОБА_1 дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки під нежитловим приміщенням орієнтовною площею 0,02 га судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до пункту 9 статті 123 Земельного кодексу України, відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку. Рішення про відмову у наданні земельної ділянки в користування має містити мотивовані пояснення з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів, затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.
Згідно з пунктом 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, тобто за наявності обставин, що звільнюють від доказування.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, відповідачем, за умови наявності чинного рішення від 13.02.2004 року № 26-18 про надання позивачеві згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки площею саме 0,02 га, не доведено суду правомірності прийнятих в подальшому рішень про зміну площі земельної ділянки до 0,005 га.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У якості підстави винесення Партенітською селищною радою оскаржуваних рішень зазначаються загальні норми законодавства - пункт 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", що визначає повноваження органу місцевого самоврядування у сфері землекористування. Однак, посилань на конкретні норми законодавства, на підставі яких змінено раніше затверджену площу земельної ділянки не зазначено.
Посилання Партенітської селищної ради на той факт, що витребувана земельна ділянка являється парковою зоною не можуть бути визнані обгрунтованими, оскільки позивач набув право на користування земельною ділянкою в силу закону -статті 120 Земельного кодексу України у зв`язку з придбанням вже існуючого на земельній ділянці об`єкту нерухомості.
Таким чином, господарський суд АР Крим вірно встановив, що підстави, які унеможливлюють складання проекту відведення витребуваної земельної ділянки орієнтовною площею 0,02 га, як-то знаходження ділянки в користуванні іншого суб'єкта, віднесення до категорії земель, що не можуть бути передані в користування або інших підстав не вбачається.
Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд з у разі задоволення позову може прийняти постанову у тому числі і про визнання рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності протиправними, скасування або визнання нечинним рішення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача у частині щодо визнання нечинними рішень та зобов'язання надати згоду на виконання проекту відведення земельної ділянки. 0, 02 га.
Статтею 200 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки при прийнятті судом першої інстанції оскаржуваної постанови порушень норм матеріального або процесуального права не виявлено, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 195, 198 п.1, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Партенітської селищної ради залишити без задоволення, постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 січня 2007 року у справі № 2-20/242-2006 залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді Л.М. Заплава
М.І. Ткаченко