ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
27.03.2007 року Справа № 6/469пн
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баннової Т.М.
суддів Бойченка К.І.
Єжової С.С.
за присутністю секретаря
судового засідання Сідорової О.А.
та за участю
представників сторін:
від позивача Малтиз А.В., дов. від 04.08.2006 № 694
від відповідача Савкова О.Л., дов. від 04.01.2007 № 63
розглянув у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Державного підприємства „Свердловантрацит”
на рішення
господарського суду Луганської області
від 05.02.2007
у справі №6/469пн (головуючий суддя –
Седляр О.О., судді –Калашник Т.Л.,
Батюк Г.М.)
за позовом Державного підприємства „Свердловантрацит”
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
„Луганське енергетичне об’єднання” в особі
Краснодонської філії
про визнання відсутності права
За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
ВСТАНОВИВ:
Позивач –Державне підприємство „Свердловантрацит” (далі – ДП „Свердловантрацит”) звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про визнання відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об’єднання” в особі Краснодонської філії (далі –ТОВ „ЛЕО”) права вимоги відшкодування недовраховної електроенергії за актом від 15.02.2006 №300588 про порушення споживачем Правил користування електричною енергією (далі –акт); про визнання відсутності у відповідача права вимагати сплати недовраховної електричної енергії за розрахунком від 27.02.2006 на суму 30062 грн. 04 коп. згідно рішення комісії „За розглядом актів про порушення споживачем Правил користування електричною енергією” (протокол комісії від 23.02.2006).
Рішенням місцевого господарського суду від 05.02.2007 у задоволенні позову відмовлено. Мотивоване дане рішення умовами договору про постачання електричної енергії від 17.01.2003 №98 (далі –договір), положеннями ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України.
За висновком суду першої інстанції у відповідача на даний час відсутнє право вимагати від позивача стягнення суми недовраховної електроенергії у розмірі 30062 грн. 04 коп. через відсутність такого обов’язку, оскільки борг перераховано повністю. При цьому позивачем не доведено, що мало місце помилкове перерахування 30062 грн. 04 коп. або що її зараховано відповідачем за іншим призначенням.
ДП „Свердловантрацит” не погодилося з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій йдеться про скасування рішення повністю та прийняття нового про повне задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційних вимог її заявник посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду, викладених у рішення, обставинам справи, безпідставне зазначення судом того, що у позивача існував борг перед відповідачем, на положення ст. 19 Конституції України, ст. ст. 69, 75, 77, 84, 86, 90 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 231, 233 Цивільного кодексу України, п. п. 6.42, 6.43, пп. 3 абз. 1 п. 7.5 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 N 28 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за N 417/1442 (далі –Правила), на роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996 №02-5/422 „Про судове рішення”.
Скаржник стверджує, що рахунок від 01.03.2006 №98 на суму 30062 грн. 04 коп. не міг бути оформленим на виконання умов договору, та вважає, що повноважними представниками відповідача сфальсифіковано документи з метою незаконного заволодіння грошима державного підприємства.
Висновок суду стосовно наявності у позивача боргу перед відповідачем скаржник вважає безпідставним. За твердженням ДП „Свердловантрацит” лист, яким скаржник взяв на себе зобов’язання щодо сплати недовраховної електроенергії, підписаний вимушено, з метою запобігання негативних наслідків; вимоги позивача за рахунком щодо сплати вартості електроенергії виконані за наявністю ризику залишити людей без теплопостачання.
Судом правові наслідки правочину, здійсненого під впливом насильства (ст. 231 Кримінального кодексу України) або під впливом тяжких обставин (ст. 233 Кримінального кодексу України), не враховані.
Також скаржник вважає необґрунтованим продовження судом строків розгляду справи та вважає, що це здійснено з метою надання переваги відповідачу та затягування розгляду справи, та призвело до прийняття неправосудного рішення.
Відповідач доводи заявника скарги оспорює, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.
Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав представників сторін, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено право підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи на звернення до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Способи захисту прав, передбачені ст. 20 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач, також встановлені даною статтею для захисту своїх прав та законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів.
Належні докази порушення своїх прав позивачем не надані.
Рішення комісії відповідача щодо нарахування вартості недовраховної електроенергії, що прийняте за результатами розгляду акту про порушення позивачем Правил, не є обов’язковим для сплати споживачем суми за рішенням.
За наявністю заперечень споживача питання стягнення з нього суми недовраховної електроенергії вирішується у встановленому порядку господарським судом за позовом постачальника електричної енергії, оскільки саме йому відповідно до Правил та умов договорів належить право отримання від споживачів вартості використаної ними електричної енергії.
Крім того, як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, сума недовраховної позивачем електроенергії перерахована ним відповідачеві у повному обсязі. Доводи скаржника про те, що він був вимушений це зробити, не доведені відповідно до положень ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За викладеним відмова суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог є обґрунтованою.
Підстав для скасування рішення не вбачається.
Судові витрати за апеляційною скаргою підлягають віднесенню на її заявника відповідно до вимог ст. 49 Господарсько процесуального кодексу України.
За апеляційною скаргою підлягає сплаті держмито в розмірі 42 грн. 50 коп. Скаржником за платіжним дорученням від 19.02.2007 №66 перераховане держмито в сумі 51 грн. 00 коп. Зайве сплачене мито в розмірі 08 грн. 50 коп. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України згідно із п.1 ч. 1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Свердловантрацит” на рішення господарського суду Луганської області від 05.02.2007 у справі № 6/469пн залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 05.02.2007 у справі № 6/469пн залишити без змін.
3. Повернути Державному підприємству „Свердловантрацит”, м. Свердловськ Луганської області, вул. Енгельса, 1, ідентифікаційний код 32355669, з Державного бюджету України 08 грн. 50 коп. держмита, що зайво сплачено при зверненні з апеляційною скаргою за платіжним дорученням від 19.02.2007 №66, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.
Повернення державного мита здійснюється на підставі даної постанови, скріпленої гербовою печаткою суду.
Головуючий суддя Т.М.Баннова
Суддя К.І.Бойченко
Суддя С.С.Єжова